Боротьба українських партій та організацій за автономію України в роки Першої світової війни

Улітку 1914 р. загострення міжімперіалістичних протиріч, прагнення монополістичних об’єднань збільшити прибутки за рахунок військових замовлень, захоплення нових ринків збуту, бажання переділити колонії спричинили початок Першої світової війни. Основними воюючими угрупованнями були: Троїстий союз і Антанта. У ході війни до Троїстого союзу приєдналися Туреччина і Болгарія, а Італія у грудні 1915 р., прагнучи панувати в районі Адріатики, вийшла зі складу Троїстого союзу і перейшла на бік Антанти, внаслідок чого союз став тепер Четверним. Антанта підтримала Сербію, а згодом до союзу приєдналися Румунія і США, Японія тощо.

Серед загарбницьких планів, плеканих державами-учасницями війни, не останнє місце відводилося Україні. Росія прагнула захопити землі Галичини, Буковини, Закарпаття. Австро-Угорщина претендувала на Поділля та Волинь. Найбільш далекосяжні плани щодо України мала Німеччина, котра прагнула створити під її зверхністю Пангерманський союз. Більшість Зах. Укр. підтримала у війні уряд Австро-Угорщини, вважаючи Росію найзапеклішим ворогом укр. У серпні 1914 р. у Львові утворилася Гол. Укр. Рада, яка об’єднувала представників усіх пол.. партій. До її складу входили Радикальна, Соціал-демократ. та Націонал-демократ. партії. Головною метою ГУР була боротьба за визволення Укр. шляхом підтримки Австро-Угорщини. За ініціативи Гол. Укр. Ради було створено легіон Укр. січових стрільців (УСС), який воював у складі австр. армії. Водночас з утворенням Гол. Укр. Ради емігранти з Наддніпрянщини – В. Дорошенко, Д. Донцов, А. Жук, М. Залізняк створили у Львові Спілку Визволення України (СВУ), метою якої було сприяння поразці Рос. Імперії та відродженню незалежної Укр. держави.

Частина українських політиків вірила, що перемога Росії змусить її послабити націон. гніт і наблизить свободу для пригноблених народів. Так, на початку війни Товариство українських поступовців (ТУП) підтримало Росію. Але коли після перших успіхів російських військ у Галичині стало зрозуміло, що царизм не має наміру надавати автономію Україні, ТУПівці оголосили про свій нейтралітет у війні. Емігранти-москвофіли Зах. Укр. утворили в Києві «Карпато-русский освободительный комитет», який закликав галичан зустрічати російську армію як визволительку. Водночас значна частина українських соціал-демократів за участю В. Винниченка займала антивоєнні позиції. Створена у березні 1917 р. УЦР очолила український національно-визвольний рух, надала українській революційній стихії організованих форм, об’єднала під своїм дахом провідні українські політичні партії, змусила рахуватись і вести діалог з собою загальноросійську революційну демократію. Саме вона проголосила і очолила Українську Народну Республіку.
Сила Центральної Ради крилася в її тісному зв’язку з народними масами. Універсали Центральної Ради мали велике значення для розвитку революції. 23 лютого 1917 р. в імперській столиці почалася революція..

Почалася стихійна організація робітничих і солдатських Рад. Одночасно робітничий клас організовував профспілки й фабрично-заводські комітети. Як і в Росії, Ради у своїх перших складах були есеро-меншовицькими. Однак із другої половини року у багатьох Радах більшовики та співчуваючі їм безпартійні делегати стали переважати. Есери та меншовики не мали наміру оголошувати контрольовані ними Ради державними органами, щоб захопити політичну владу, і підтримали Тимчасовий уряд. Ця тактика могла забезпечити легітимність влади. До приїзду В.Леніна в Росію її дотримувалися й більшовики. Але у квітні вони прийняли гасло "Вся влада Радам!".