Державний переворот 29 квітня 1918. Гетьман П.Скоропадський

В листопаді 1917 р., після того як держави Антанти не відповіли на пропозицію про мирні переговори, Раднарком Росії розпочав їх з Німеччиною та її союзниками. Переговори проходили в Брест-Литовську. Німеччина запросила представників ЦР. Визнавши Укр. сам. держ., Німеччина 27 січня 1918 р. підписала з нею окрему угоду, обіцявши разом зі своїми союзниками сприяти примиренню Москви та Києва. Крім того, таємним договором з Австро-Угор. передбачався поділ Галичини на укр.. та польс. частини. Укр., зі свого боку, зобов'язувалася до кінця літа 1918 р. поставити Німеч. та Австро-Угорщ. 1 млн тонн хліба та іншої продукції. Для забезпечення необхідного порядку Нім. та Австро-Угорщ. обіцяли Укр. військ. доп. Невдовзі Україна була звільнена від більшовицьких військ. Центральна Рада повернулася до Києва.

29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський конгрес, в роботі якого взяли участь переважно селяни. Учасники конгресу рішуче засуджували політику ЦР., її соціалістичні експерименти, вимагаючи поновлення приватної власності на землю та утворення міцної держ. влади у формі історичного гетьманату. Присутні одноголосне обрали гетьмана П. Скоропадського. ЦР припинила своє існування.

П. Скоропадський сконцентрував у своїх руках практично всю владу, розпустив ЦР. й ліквідував УНР: країна стала називатися Українською Державою. Оприлюднив програмні документи: «Грамоту до всього укр. народу» і «Закони про тимчасовий держ. устрій Укр.». У сфері соц. політики ставилося за мету поновити приват. власність на землю і передати її колишнім володарям. Були зміцнені державний бюджет, українська валюта. Відновилося міське й земське самоуправління. Одним з найбільших досягнень П. Скоропадського було національно-культурне будівництво. За дуже короткий час було відкрито майже 150 україномовних гімназій, з’явились укр. університети, почали працювати Укр. Академія наук, нац. архів, нац. бібліотека. У жовтні 1918 р. засновано Київський інститут удосконалення лікарів. На відміну від ЦР Укр. Держ. прагнула розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи. Європа і світ у цей період більше стали знати про Укр. як незалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні П.Скоропадський не користувався таким авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості українських політичних партій.

Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незалежності України, більша ж - виступала за федерацію з Росією. Активно діяли русофільські партії. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація Скоропадського на монархію. Все це підготувало грунт для загальнонаціонального невдоволення. Політичні опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. 14 листопада 1918 р. політичні партії України створили в Києві верховний орган республіки - Директорію - під проводом В. Винниченка та С. Петлюри. Почалися дії проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. Скоропадський залишив Київ.