Проголошення ЗУНР. Акт злуки

У жовтні 1918 р. у Львові представники західноукраїнських політичних партій створили Укр. Нац. Раду (УНР), яку очолив Є.Петрушевич. УНР стала керівним органом західноукраїнського нац. руху. За умов прагнення поляків відновити Річ Посполиту й узаконити свої права на Сх. Галичину 19 жовтня 1918 р. Рада зробила заяву про утворення держави на зах. землях, яка пізніше отримала назву Західноукраїнська Нар. Республіка (ЗУНР). 1 листопада 1918 р. у Львові почалося повстання. Революція переросла у війну за незалежність і захист від домагань поляків, що проголосили створення Речі Посполитої. 9 листопада 1918 р. УНР сформувала тимчасовий уряд — Ген. Секретаріат на чолі з К. Левицьким, який складався із 5 Секретаріатів з військових, внутрішніх, земельних, закордонних справ, з публічних справ і віросповідань. Президентом став Є. Петрушевич. 13 листопада УНР затвердила «Тимчасовий основний закон», відповідно до якого: — новоутворена держава одержала назву Західноукраїнська Нар. Республіка (ЗУНР).Були визначені кордони держави, закріплювалася держ. незалежність, визначалися держ. устрій, прапор, герб. 5 листопада 1918 р. відбулися вибори до законодавчого органу влади (парламент) — УНР. Уряд вжив таких заходів: монополізація продажу зерна, сигарет, спирту і сільськогосподарської продукції; співпраця з кооперативними та фінансовими організаціями; початок відновлення роботи залізничного транспорту; уведення в обіг валюти — гривні й карбованця. 14 квітня 1919 р. із прийняттям Закону про землю почалася аграрна реформа, що передбачала ліквідацію великого землеволодіння, проведення поділу землі між малозабезпеченими і безземельними селянами. Найбільш вдалою була політика в галузі освіти, спрямована на відокремлення школи від церкви, а також стосовно політичних партій. Проголошення незалежності ЗУНР привело до пожвавлення зовнішніх зв'язків уряду з країнами Європи та Америки. Зусиллями уряду ЗУНР та українських емігрантів в Авст, Нім., Угорщ. вдалося відкрити в цих країнах представництва на рівні посольств, а з урядами Італії, Канади, СІЛА та Чехо-Словач. встановити дипломатичні відносини. Однак країни-переможці в І світ. війні не визнавали ЗУНР тому на Паризькій мирній конференції у січні—червні 1919 р. делегація ЗУНР не змогла заручитися підтримкою держав Антанти. Французька делегація була зацікавлена в існуванні в Сх. Європі міцної Польської держави, а тому в лютому 1919 р. надіслала до ЗУНР місію на чолі з генералом Бертелемі для припинення війни з Польщею. Делегація запропонувала урядові ЗУНР встановити демаркаційну лінію, за якою Львів та Дрогобицький район повинні були залишатися під владою Польщі. Уряд ЗУНР категорично відмовився прийняти таку пропозицію. У таких умовах в липні 1919 р. почалося загарбання території Закарпаття чеськими та румун. військами. Остаточно Закарпатська Укр. перейшла під владу Чехословач. в вересні 1919 р., а у 1923 р. Рада послів Антанти визнала владу Польщі у Сх. Галичині. 22 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві відбулися урочисті збори, на яких було проголошено Акт 3луки українських земель. Однак об'єднання всіх українських земель залишилося тільки декларацією: не були вироблені правові умови для його виконання, воно не було ратифіковане законними органами обох держав. Пізніше передбачалося затвердження Акту Злуки всеукраїнськими установчими зборами. Ідея соборності стала реальністю на дуже короткий період. Тепер щорічно 22 січня відзначається як свято День Соборності України.