Проголошення радянської влади. Перший радянський уряд.

У 1917-1920 рр. більшовики в Україні були найсильнішою політичною силою, яка претендувала на владу. У листопаді – грудні 1917 р. визначилося їх протистояння з ЦР. Більшовики прагнули до встановлення в Україні влади Рад. Збройним шляхом їм це не вдалося. Наприкінці листопада 1917 р. війська ЦР. в Києві роззброїли більшовицькі війська і вислали їх до Росії. Більшовики також готували скликання Всеукраїнського з’їзду Рад, щоб проголосити Радянську владу в Україні. 4 грудня 1917 р. РНК (РадНарКом) надсилає ультиматум ЦР., з вимогами не дезорганізовувати фронт, не пропускати козацькі війська на Дон, Урал, пропускати радянські війська на Дон припинити роззброєння радянських військ в Україні. Цього ж дня в Києві почав роботу І Всеукраїнський з’їзд Рад. І Всеукраїнський з’їзд Рад в Києві у складі делегатів від Селянських Спілок продовжив роботу і схвалив резолюції на підтримку ЦР та її політики. 9-10 грудня 1917 р.- більшовицькі делегати з Києва поїхали до Харкова, де була встановлена Радянська влада і працював обласний з’їзд Рад. 12 грудня 1917 р. - у Харкові було проведено І Всеукраїнський з’їзд Рад. На цьому з’їзді в Україні проголошується Радянська влада, обирається Центральний Виконавчий Комітет Рад на чолі з Ю. Медведєвим і радянський уряд – Народний Секретаріат.

Січень 1918 р. - радянські війська займають Київ, і на цей час радянська влада встановлюється майже на всій території України. Починається формування органів Радянської влади в У., створюється новий апарат управління, органи правопорядку, суд, збройні сили. На території У. утворилося кілька радянських республік: радянська УНР, Донецько-Криворізька, Таврійська, Одеська. Почалося одержавлення промисловості, особливо великої. На селі проводилася ліквідація поміщицьких маєтків і розподіл землі між селянами. Активізувався вивіз хліба до Росії. Проти своїх противників більшовики застосовували терор. 18 лютого 1918 р. почався загальний наступ австро-німецьких військ. За Брестським мирним договором з Німеччиною та її союзниками Радянська Росія визнала УНР незалежною республікою, тим самим Раднарком і більшовики зобов’язалися не втручатися у внутрішні справи У. і не надавати ніякої допомоги органам Радянської влади в У., але робили це таємно.

Основу політики більшовиків в Укр. становила спроба прискореними темпами перейти до нового комуністичного суспільства. Розгорнулася націоналізація фінансів, транспорту, системи зв’язку і промисловості. В людей відбиралися найважливіші продовольчі товари. В селян забиралися землі, які залишилися під радгоспи та різні сільськогосподарські підприємства. Час від часу спалахують селянські виступи, але всі вони швидко придушуються владою. Великих перешкод Радянській владі завдали війська Денікіна, яким у 1919 р. знов вдалося вигнати більшовиків з У., але після вдалого контрнаступу Радянська влада повернулась. І в 1920 р. знов була встановлена влада більшовиків. Можна вважати, що встановлення влади більшовиків на території Укр. відбулося завдяки силі.

№34 Встановлення радянської влади. «Воєнний комунізм»

Радянська влада в Україні встановлювалася декілька разів: кін.1917-квітень1918, квітень 1918-вересень1919, 21 грудня 1919 р., коли було створено 3-ій уряд, на чолі з Хр. Раковським. Саме остання дата увійшла у історію України встановленням радянської форми державності. Змінили назву держави з УНР на УСРР; Тимчасовий уряд перетворився на постійний. Його пермістили до Харкова і стали називати Радою народних комісарів, а його підрозділи - народними комісаріатами. Політична ситуація була складна, бо Україна була багатопартійною: комуністична партія більшовиків, партії комуністичного спрямування - національні комуністичні партії, такі як: партія Боротьбистів укапістів(УКП); вони визнавали радянську владу, але не підтримували диктатури пролетаріату, не погоджувалися з тим, що державою повинні управляти трудящі люди. Встановили «диктатуру пролетаріату», яка включала скасування приватної власності, владу робітничого класу, свободу слова, зібрань і союзів тільки для трудового народу. Влада трудящих мала здійснюватися через систему рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. Центральними органами визначено Всеукраїнський з'їзд Рад, Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет (ВУЦВК) та РНК, до компетенції яких входили всі загальнодержавні питанні. Державна структура будувалася на прикладі РСФРР і мала такий вигляд: органами влади на місцях були надзвичайні органи влади - військово-революційні комітети(ревкоми), а Ради були лише в губернських містах. Все контролювали ревкоми, які були опорою більшовизму, вони контролювали навіть обрання Рад (самі визначали кандидатів у депутати, слідкували за ходом виборів). У селах більшовики створили комітети бідноти для того, щоб розколоти селянство й ізолювати заможних селян: селяни-люмпини (нічого не мали, держави надавала пільги). Офіційно Україна стала радянською після прийняття 10 березня 1919року на 3-ому Всеукраїнському зїзді рад у Харкові Конституції УСРР, яка була схожа на Конституцію РСФРР. Спочатку республіка була суверенною, не входила до складу Росії, навіть вела самостійну зовнішню політику. Та не зважаючи на це українська державність несла формальний характер, оскільки політика воєнного комунізму, встановлена в РСФРРв 1919р., так само проводилася і в УСРР. «Воєнний комунізм» — модель державного регулювання економіки. Суть цієї політики: націоналізація землі, промислових підприємств і торгівлі; трудова мобілізація, створення трудової армії, ліквідація трудових відносин, централізований розподілпродуктів і товарів, бартерна система(товарообмін). Кожна губернія мусила здати державі «лишки» зерна та інших продуктів. Спочатку розміри «лишків» визначалися реальними потребами сім'ї та фактичною наявністю в неї зерна, але незабаром головним критерієм стала потреба держави в хлібі. Створювалися концтабори для політвязнів, інститут заручників (кругова порука), система "відповідачів"(призначалася 1 людинавід 30 будинків, яка відповідала за збирання харчів). Всі ці заходи призвели до масових селянських рухів, та повстання було придушене.