IV Універсал Центральної Ради. Проголошення УНР

Не зумівши мирним шляхом встановити радянську владу в Україні, Раднарком Росії на початку грудня надіслав підписану В.Леніним і Л.Троцьким телеграму з ультиматумом Раднаркому ЦР. Визнаючи формально УНР та право укр. народу на самовизначення, Раднарком висловив такі вимоги: відмовитись від спроби дезорганізації спільного фронту; без згоди верховного головнокомандуючого Раднаркому не пропускати ніякі війська, що йдуть в бік Дону та Уралу; пропустити більшовицькі війська на південний фронт для боротьби з Каледіним; припинити спроби роззброєння радянських військ. У разі невиконання вимог Раднарком вважатиме УЦР у стані відкритої війни проти радянської влади в Росії і на Україні. УЦР не прийняла ультиматуму. 5 грудня 1917 р. більшовицьке керівництво ухвалило "вважати Раду в стані війни з нами". Загальне керівництво війною було покладено на комісію в складі В.Леніна, Л.Троцького, Й.Сталіна.

До Харкова в цей час приїхала група делегатів-більшовиків. 11-12 (24-25) грудня 1917 р. під охороною радянських військ нашвидкуруч було інсценізовано, альтернативний з'їзд Рад. Він схвалив повстання у Петрограді та політику Ради Народних Комісарів (РНК), проголосив встановлення радянської влади в УНР.

Наявність в Україні двох центрів влади - київського національного і харківського радянського - дала змогу РНК Росії формально залишатися осторонь подій в Україні, представивши їх як внутрішній конфлікт між радами робітничих і солдатських депутатів та УЦР. Активізувалася підготовка до відкритої збройної боротьби. Вище політичне керівництво здійснював Антонов-Овсієнко, а військове - полковник Муравйов. Більшовицькі сили складалися із частин регулярної армії, червоногвардійських загонів із Росії та України, загонів моряків. Чисельністю війська УНР не поступалися радянським. 26 грудня 1917р. влада УЦР у Катеринославі впала. До кінця грудня з Донбасу були витіснені каледінці. У другій декаді січня 1918 р. радянська влада була встановлена в Миколаєві, Одесі, Херсоні.

Зважаючи на ці обставини, а особливо на наступ більшовицьких військ на Київ, закритим засіданням Малої Ради, яке почалося 9 січня 1918 р., було затверджено IV Універсал. Його текст було розроблено на основі проектів М.Грушевського, В.Винниченка, М.Шаповала. У ньому говорилося, що УНР стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу; ні одна з сусідніх держав не може втручатися в життя Сам. Укр. Республіки; влада в Україні належатиме тільки її народові, від імені якого виступатимуть Українські Установчі Збори. До їх зібрання мала правити Українська Центральна Рада та її виконавчий орган, який отримав назву Рада Народних Міністрів.

Але ні проголошення незалежності УНР, ні зміни у складі Генерального Секретаріату вже не могли порятувати УЦР. Символом національної честі став подвиг кількох сот київських студентів і гімназистів на чолі з сотником Мельченком, які 16 січня неподалік станції Крути вступили у бій з переважаючими силами ворога й загинули за укр. ідею.

Наступ більшовицьких військ продовжувався. 25 січня члени Малої Ради й Ради Народних Міністрів залишили Київ, перебравшись спочатку до Житомира, а потім - до Сарн.

Причинами поразки військ УЦР слід вважати: ослаблення соціальної бази УЦР; відсутність належної уваги до воєнної політики, збройного захисту державності; високий ступінь організованості та боєздатності більшовицьких військ, успішна тактика боротьби за владу; уміла соціальна демагогія Рад.