Лютнева революція в Росії. Утворення УЦР. І та ІІ Універсали

З початку 1917 незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. 27 лютого 1917 р. – відбулась лютнева революція. Першочерговими завданнями були: створення нової стабільної держави; визначеність у питанні про участь у війні; подолання проблем в економіці; вирішення аграрного та національного питань. Перемога революції сприяла створенню зовсім нової держави. Посилення в народній свідомості орієнтації на силові методи вирішення суспільних проблем; зростання ролі політичних партій, пошуки політичними силами нових шляхів суспільного розвитку; активізація національних рухів —вся ця діяльність позначилась на історичному розвитку України не тільки на початку, а й протягом усього 1917 р.

Після Лютневої революції влада формально перебувала у Тимчасового уряду.Його основною опорою на місцях і, зокрема, в Україні були торгово-промислова буржуазія, землевласники, інтелігенція переважно кадетської орієнтації. Саме ці соціальні верстви почали створювати громадські ради та комітети, які й розглядалися Тимчасовим урядом як представницькі органи місцевої влади. Не в змозі скликати Установчі збори, Тимчасовий уряд дуже швидко втрачав владу над народом, і через деякий час майже не залишилось його прихильників. У центрі і на місцях виникають альтернативні органи влади — Ради депутатів. У Радах домінували загальноросійські соціалістичні партії есерів та соціал-демократів. Найвпливовішими вони були у великих промислових центрах. Незважаючи на суттєві розходження у вирішенні соціально-економічних питань, кадети, яких була більшість у Тимчасовому уряді, та есеро-меншовицький блок, значною мірою сходилися в поглядах на розв'язання національного питання. Вони визначали за Україною тільки право на національно-культурну автономію. Таке вирішення українського питання вже на початку 1917 р. не відповідало умовам та поглядам багатьох соціальних груп, тому викликало не тільки суперечності, а й зумовило появу в Україні ще одного альтернативного центру влади — Центральної Ради — громадсько-політичного об'єднання, що утворилося 4 березня 1917 р. Дуже швидко Ц.Р. набирала підтримки та ставала впливовим представницьким органом. Важливу роль у її створенні та визначенні головних напрямів відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів(М.Ковалевський, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В. Винниченко, С. Петлюра) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов,). Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського. **І Універсал (23 червня 1917р.) - проголошення автономії України. Після його проголошення було створено Тимчасовий революційний уряд - Генеральний секретаріат на чолі з Винниченко. Така активна діяльність Центральної Ради викликала занепокоєння у Петрограді. Втрата Галичини зумовила падіння авторитету та послаблення офіційної влади. Тимчасовий уряд не міг діяти силовими методами, оскільки на захист Центральної Ради могли стати фронтові частини українського населення, які до політичної кризи в Росії були на боці Тимчасового уряду. Саме тому, 28 червня 1917р. для переговорів прибуває делегація Росії до Києва, маючи втримати ситуацію під контролем і визнати автономію України.

**Україною став основою ІІ Універсалу Центральної Ради (3 липня 1917р.) Центральна Рада - найвищий орган революціно-демократичної України; Генеральний секретаріат - відповідальний орган Центральної Ради і носій найвищої крайової влади цього уряду.