КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Загальні положення. У Правилах стрільби з танків (ПСТ – 06) викладаються найбільш, доцільні прийоми і правила підготовки вихідних данихПРАВИЛА СТРІЛЬБИ З ТАНКІВ
Київ – 2006 р.
У Правилах стрільби з танків (ПСТ – 06) викладаються найбільш, доцільні прийоми і правила підготовки вихідних даних, наводка і ведення вогню по різних цілях з озброєння танків, що забезпечують максимальне використання його бойових можливостей. При цьому ПСТ – 06 не виключають інші способи і прийоми підготовки вихідних даних, наводки і ведення вогню, що дозволяють в умовах конкретної обстановки досягти ураження цілі з найменшою витратою боєприпасів і часу. Дійсні Правила стрільби відпрацьовані управлінням бойової підготовки Командування Сухопутних військ Збройних Сил України під керівництвом генерал-лейтенанта Дячука Г.І. У підготовці до видання Правил стрільб брали участь підполковник Рись Ю.Б., службовець Збройних Сил України Лазаренко А.Б.
Г л а в а п е р ш а
Загальні положення 1.Комплекс озброєння сучасних танків включає різні види зброї і боєприпаси до них, автомати (механізми) заряджання танкових гармат, систему керування вогнем, що включає прицільно-спостережний комплекс, автоматизовані й ручні приводи наведення, технічні пристрої (автоматичні й напівавтоматичні) обліку умов стрільби і відпрацювання кутів прицілювання. 2.Наявні у наш час зразки танків можуть відрізнятися як за складом комплексу озброєння, так і за окремими його елементами. Ці розходження стосуються в першу чергу танкових гармат і боєприпасів до них, а також наявних у складі СУО прицільно-спостережних комплексів і технічних пристроїв, що забезпечують облік умов стрільби і відпрацювання кутів прицілювання. Зазначені розходження зумовлюють особливості підготовки і ведення стрільби з різних зразків танків. Залежності від технічного стану комплексу озброєння танка й окремих його елементів стрільба може вестися в різних режимах – основному (автоматичному) і аварійних. Ведення вогню в тому чи іншому режимі також зумовлює особливості підготовки і ведення стрільби з того самого танка. 3. Сучасний танк – універсальний вогневий засіб, що має різні види зброї: гарматне, ракетне кероване і кулеметне. Вогонь танків є могутнім засобом ураження супротивника в бою. При веденні вогню з танків відбувається знищення, придушення і руйнування об’єктів і цілей супротивника. 4. Знищенням цілі вважається таке її ураження, при якому вона цілком втрачає свою боєздатність, наприклад: знищений екіпаж чи розрахунок; виведено з ладу устаткування бойової машини (зброя, прилади стрільби і спостереження), що позбавляє її можливості вести вогонь чи продовжувати виконання задачі. Групова ціль вважається знищеною, якщо виведено з ладу 50 – 60 відсотків її елементів. Придушення цілі –це таке її ураження, при якому вона тимчасово позбавляється боєздатності, тобто обмежується або забороняється маневр вогнем, рухом, здатність до спостереження і ведення вогню і т.д. Групова ціль вважається придушеною, якщо знищено 25 – 30 відсотків її елементів. Під руйнуванням цілірозуміють таке ураження оборонних інженерних споруд чи інших подібних об’єктів, при якому вони не можуть бути далі використані для ведення бойових дій. 5. Усі цілі й об’єкти, що уражаються вогнем з різних видів зброї танка, кла-
Глава перша сифікуються за такими ознаками: місце розташування, ступінь мобільності, захищеності, склад і зайнята площа, розміри. 6.За місцем розташування цілі поділяються таким чином: наземні: танки; самохідні установки, бойові машини піхоти, бронетранспортери, бойові машини ПТРК; переносні ПТРК, артилерійські (безвідкатні) установки, міномети та їхні розрахунки; командно-штабні машини; пункти керування; засоби ядерного нападу; оборонні споруди та інші важливі об’єкти; ручні протитанкові гранатомети, кулемети, жива сила супротивника і ін.; повітряні: низько літаючі літаки; літаючі та завислі вертольоти; парашутисти; світні авіабомби, освітлювальні снаряди і міни; надводні: плаваючі танки; бойові машини піхоти і бронетранспортери; переправно-десантні засоби (пороми, катери); судна підтримки десанту та ін. 7. За ступенем мобільності (ступенем рухливості в момент обстрілу) цілі поділяються на нерухомі, що з’являються (завислі) і що рухаються (літаючі). 8.З точки зору захищеності (уразливості) цілі підрозділяються на броньовані, легко броньовані, неброньовані, розташовані в окопах та інших фортифікаційних спорудах, розташовані відкрито. 9. За складом і займаної площі цілі підрозділяються на одиночні й групові, крапкові та майданні. 10. За видимими розмірами цілі поділяються на маломірні, середні і великі. До маломірних цілей, що уражаються вогнем з танкової гармати, відносяться цілі з висотою до 1,5 м; до цілей середніх розмірів – від 1,5 до 3 м; до цілей великих розмірів – понад 3 м. До маломірних цілей, що уражаються вогнем з кулемета, відносяться цілі висотою до 0,75 м; до цілей середніх розмірів – від 0,75 до 1,5 м; до цілей великих розмірів – з висотою понад 1,5 м. 11. Та чи інша ціль залежно від її важливості, захищеності, дальності до неї та інших умов обстановки може уражатися вогнем одного танка, зосередженим вогнем декількох танків або усього підрозділу. Цілі в усіх випадках повинні уражатися з найменшою витратою боєприпасів і часу. Для цього необхідно: мати справне і правильно підготовлене до стрільби озброєння; вчасно виявляти цілі, точно і швидко передавати цілевказівки і ставити задачу на ураження цілі; правильно вибирати зброю і боєприпаси для ураження цілі, а також спосіб ведення і вид вогню; якомога точніше визначати вихідні установки для стрільби і застосовувати найбільш доцільні прийоми наводки і проведення пострілів (черг); вчасно відкривати вогонь по цілі і вести його у високому темпі; постійно спостерігати за результатами свого вогню і правильно коректувати стрільбу. 12. Технічні можливості комплексів озброєння танків дозволяють екіпажам вести вогонь із застосуванням різних видів наводки і способів стрільби. Ведення вогню з танків може здійснюватися прямою, напівпрямою і непрямою наводкою. Загальні положення
13. Вогонь прямою наводкою є основним для танків і застосовується у всіх видах бою. Стрільба прямою наводкою ведеться по цілях, які спостерігаються з танка. При веденні вогню прямою наводкою, лінія прицілювання суміщається з обраною точкою прицілювання на цілі або в безпосередній близькості від неї. 14. Вогонь напівпрямою наводкою застосовується при стрільбі по цілях, які спостерігаються з танка, але розташованими на дальність, що перевищують нарізку дистанційних шкал оптичних прицілів. У цьому випадку горизонтальна наводка здійснюється за допомогою шкали бокових поправок поля зору оптичного прицілу, а вертикальна – за допомогою бокового рівня. 15. Вогонь непрямою наводкою ведеться по цілях, що спостерігаються зі стріляючого танка, в умовах обмеженої видимості і з закритих вогневих позицій. При цьому горизонтальна наводка здійснюється за допомогою азимутального покажчика (баштового кутоміра), а вертикальна – за допомогою бокового рівня. 16. Вогонь з танків прямою наводкою ведеться з місця, із зупинок, з коротких зупинок і з ходу, а напівпрямою і непрямою наводкою – тільки з місця. Місце, зайняте танком (підрозділом) при веденні вогню з місця (зупинки), прийнято називати вогневою позицією. 17. Вогонь з місця є найбільш ефективним і основним способом стрільби з усіх видів зброї танка при веденні оборонного бою. Цей спосіб може застосовуватися в наступі при відбитті контратак, при веденні танками вогню прямою наводкою у період вогневої підготовки атаки, при діях у засадах і в деяких інших випадках. Вогонь з місця в обороні, у засаді, при стрільбі прямою наводкою у період вогневої підготовки атаки ведеться з підготовленої вогневої позиції. Вогнева позиція вибирається так, щоб забезпечувалися найкращі умови для ведення вогню в зазначеному секторі (напрямку), а також маскування й укриття танка. Якщо дозволяє час, на вогневій позиції для танка обладнується окоп (майданчик для стрільби), визначаються дані для стрільби по орієнтирах (місцевих предметах, рубежах місцевості) і складається картка вогню. З дозволу старшого командира дані для стрільби можуть перевірятися й уточнюватися окремими пострілами з гармати (чергами з кулемета). При веденні вогню з місця з однієї вогневої позиції може уражатися кілька цілей (вирішуватись кілька вогневих задач). 18. Вогонь із зупинки застосовується в тих випадках, коли необхідно якнайшвидше уразити важливу й небезпечну ціль. Він може застосовуватися в наступі, а в обороні – при проведенні контратак і при зміні танком вогневої позиції. Зазначений спосіб стрільби може застосовуватися і вимушено при аварійних режимах роботи комплексу озброєння танка, при веденні бойових дій у, гірській місцевості, де багато каменів і валунів. При даному способі ведення вогню танк для вирішення вогневої задачі робить зупинку і після ураження цілі продовжує рух. На кожній зупинці, як правило, уражається одна ціль (вирішується одна вогнева задача) вогнем з гармати звичайними снарядами або керованою ракетою, із зенітного кулемета й одна-дві цілі вогнем зі спареного ку- Глава перша
лемета. Тривалість зупинки повинна бути якомога меншою і не перевищувати однієї хвилини. Вогнева позиція для ведення вогню із зупинки вибирається командиром танка з таким розрахунком, щоб вона забезпечувала маскування й укриття корпуса танка, для чого використовують нерівності рельєфу і місцеві предмети в напрямку руху танка. Якщо за умовами обстановки потрібно негайно відкрити вогонь, а поблизу немає укриттів, то зупинка проводиться на відкритому місці. Вибравши вогневу позицію, командир танка подає команду механіку-водію на її заняття і ставить вогневу задачу навіднику. Механік-водій зупиняє танк у зазначеному командиром танка місці (по можливості без бокового крену). Навідник, визначивши дані для стрільби й уточнивши наводку, відкриває вогонь. Рух танка після вирішення вогневої задачі починається по команді командира танка. 19. Вогонь з коротких зупинокзастосовується, як правило, у наступі, а також може мати місце при проведенні контратак в обороні. Даний спосіб може застосовуватись в тих випадках, коли вогонь з ходу є малоефективним через велику дальність до цілі, малих її розмірів або через різкі коливання корпуса танка, особливо при веденні бойових дій у гірській місцевості з кам’янистим ґрунтом, коли стрільба з ходу стає практично неможливою. Вогонь з коротких зупинок з танка може застосовуватися й у тих випадках, коли технічний стан комплексу озброєння не дозволяє вести вогонь з ходу. При веденні вогню з коротких зупинок уся підготовка до стрільби (визначення установок для стрільби, заряджання зброї) здійснюється в русі, а для проведення пострілу (черги) танк робить зупинку тривалістю не більше 10 с удень і 12 с вночі. На кожній короткій зупинці проводиться один постріл з гармати або кілька черг із кулемета. З гармати ціль уражається з однієї або декількох коротких зупинок, а з кулемета, як правило, з однієї короткої зупинки. Рух танка між короткими зупинками відбувається з якомога більшою швидкістю і не прямолінійно, а так, щоб з максимальною мірою знизити його уразливість від вогню супротивника. Величина стрибка від однієї короткої зупинки до іншої визначається часом на підготовку до проведення чергового пострілу, умовами тактичної обстановки, місцевості і спостереження. Коротка зупинка проводиться по команді “Коротка”,поданою навідником при готовності до відкриття вогню. Рух танка з короткої зупинки починається самостійно після пострілу з гармати і по команді навідника або командира танка при стрільбі з кулемета. 20. Вогонь з ходує основним способом стрільби в наступі і при проведенні контратак в обороні. Застосування даного способу дозволяє найбільш повно використовувати всі бойові властивості танка (вогневу потужність, рухливість, захищеність), забезпечити високий темп просування бойового порядку танкових підрозділів і зробити сильний моральний вплив на супротивника. Ураження цілей стрільбою з ходу може здійснюватися вогнем як одного (оди-
Загальні положення ночним вогнем), так і декількох танків (зосередженим вогнем), але, як правило, не більше взводу. 21. Стрільбі з танків передує ретельна підготовка. Підготовка стрільби з танка поділяється на попередню і безпосередню. 22. Попередняпідготовка стрільби з танка здійснюється при організації бойових дій (стрільби) і безпосередньо перед боєм (стрільбою). Вона включає: технічну підготовку озброєння танка і боєприпасів; вивчення місцевості, вибір орієнтирів, визначення відстаней до різних рубежів і місцевих предметів; складання картки вогню танка, схеми опорного пункту взводу і т.д.; визначення балістичних, метеорологічних і топографічних умов стрільби; уведення поточних значень умов стрільби (поправок на їхнє відхилення) у танковий балістичний обчислювач або балістичний поправник. 23. Технічна підготовка озброєння танка і боєприпасів здійснюється при організації бойових дій з метою забезпечити своєчасність відкриття вогню, надійну безвідмовну дію озброєння і боєприпасів при стрільбі, а також її високу точність. Вона включає наступні основні заходи: перевірку функціонування і працездатності комплексу озброєння танка й окремих його елементів; перевірку і регулювання характеристик стабілізатора; перевірку і вивірку далекомірів, прицілів і інших прицільних пристосувань; приведення кулеметного озброєння до нормального бою; підбір боєприпасів по партіях, масі снарядів (вагарним знакам), їхній огляд і завантаження в танк; визначення зносу каналу ствола гармати (подовження зарядної камери) з метою визначення величини падіння початкової швидкості; 24. У залежності від умов обстановки і наявності часу в ході організації бою екіпаж танка вивчає місцевість, усвідомлює орієнтири і визначає дальності до рубежів і місцевих предметів. Для підвищення ефективності вогню в обороні і ведення його як удень, так і вночі, екіпажем танка розробляється картка вогню, що має необхідні дані для стрільби. 25. Безпосередня підготовка стрільби перед боєм (початком стрільби) включає визначення поточних значень умов стрільби: температуру повітря і заряду, атмосферний тиск, напрямок і швидкість вітру. Ці значення потім разом з поправками на зношування каналу ствола і початкову швидкість партії порохового заряду вводять у танковий балістичний обчислювач.
Г л а в а д р у г а
|