Виявлення, вибір цілі і цілевказівка

29. Для своєчасного виявлення цілей і стрільби по них екіпаж танка в бою постійно веде розвідку цілей спостереженням. Спостереження з танка повинне бути круговим, сектори спостереження призначаються членам екіпажу залежно від наявності і розміщення приладів спостереження.

Кожному члену екіпажа призначається сектор або зона спостереження. При

Вирішення вогневої задачі

діях танка в обороні, засаді сектор спостереження кожного члену екіпажу може розбиватися на зони: ближню – до 500 – 600 м; середню – від 600 до 1500 м; далеку – понад 1500 м. При цьому спостереження ведеться спочатку в ближній, потім у середній і далекій зонах. При діях танка в наступі спостереження може бути організоване таким способом. Механік-водій і заряджаючий ведуть спостереження у напрямку руху і праворуч і здійснюють розвідку цілей на глибину до 600 – 800 м, навідник – у напрямку атаки на глибину від 600 – 800 м до 1500 – 2000 м, командир танка – кругове спостереження з концентруванням особливої уваги в напрямку атаки на глибину понад 1500 – 2000 м, де можуть знаходитися небезпечні для танка цілі (установки ПТУР і ін.).

30. При виявленні одночасно декількох цілей черговість їх ураження (вибір цілі) визначається на основі їхньої оцінки за ступенем важливості, небезпеки, уразливості й видалення. У першу чергу уражаються найбільш важливі й небезпечні на даний момент цілі, а з однаково важливих і небезпечних та ціль, що розташована ближче і найбільш уразлива, з таким розрахунком, щоб можна було вразити її в найкоротший термін і з найменшою витратою боєприпасів.

31. Члени екіпажу негайно доповідають командиру танка про помічені цілі, який в свою чергу доповідає про найбільш важливі і небезпечні – командиру взводу. При виявленні одночасно декількох цілей доповідають в першу чергу про найбільш важливі й небезпечні для танка. Доповідь про виявлені цілі здійснюється у формі цілевказівки.

32. Цілевказівка містить певну послідовність дій, вона повинна бути короткою, чіткою, точною і зрозумілою, що забезпечує швидке виявлення цілі. У ній вказуються: напрямок на ціль; місце розташування цілі щодо орієнтирів, місцевих і інших предметів; найменування цілі і її ознаки; дальність до цілі в метрах.

33. При одержанні цілевказівки той хто її приймає, відшукавши ціль, доповідає: “Бачу”. Коли ж той хто приймає цілевказівку не бачить цілі, він доповідає: “Не бачу”. Якщо ж він не може знайти ціль через неясність цілевказівки, то доповідає: “Не зрозумів”; у цьому випадку цілевказівка повторюється або уточнюється.

34. У тому випадку, якщо ціль першим виявив командир танка і прийняв рішення на її ураження, то одночасно з подачею цілевказівки навіднику він ставить йому вогневу задачу. При цьому цілевказівка є складовою частиною постановки вогневої задачі. На початку цілевказівки командир танка вказує тип снаряда або вид зброї, а наприкінці – спосіб ведення вогню і задачу.

35. Цілевказівка в танку здійснюється таким чином:

наведенням зброї в напрямку цілі;

від орієнтирів (місцевих предметів);

від напрямку руху (за азимутальним покажчиком або баштовим кутоміром).

36. Цілевказівка в підрозділах здійснюється таким чином:

від орієнтирів (місцевих предметів);

трасуючими снарядами (кулями);

Глава друга

розривами снарядів.

Механізовані підрозділи можуть давати цілевказівки танкам трасуючими кулями і сигнальними ракетами, що випускаються в напрямку цілі.

37. Спосіб цілевказівки вибирається в залежності від конкретних умов обстановки так, щоб забезпечувалося найбільш швидке відшукання цілі. При необхідності способи цілевказівки можуть комбінуватися.

38. Цілевказівка наведенням зброї в напрямку ціліздійснюється командиром танка за допомогою системи командирської цілевказівки. Одночасно з наведенням зброї на ціль командир танка ставить вогневу задачу або подає команду на відкриття вогню.

Приклад команди командира танка: “Бронебійним, танк в окопі, 1200, з ходу, вогонь”.

У разі відмови системи командирської цілевказівки командир танка може здійснювати наведення зброї на ціль командами навіднику “Гармату праворуч (ліворуч)”, а при суміщенні ствола гармати з напрямком на ціль – “стій”, після чого уточнює положення цілі за місцевими предметами.

39. При цілевказівці від орієнтира(місцевого предмета) указують: номер орієнтира (найменування місцевого предмета); кут у тисячних між напрямками на орієнтир (місцевий предмет) і на ціль, найменування цілі й дальність до неї.

Приклад доповіді механіка-водія: “Орієнтир перший, вправо 0-20, БМП, 1400” (мал. 1).

40. При цілевказівці від напрямку руху(за азимутальним покажчиком або баштовим кутоміром) навідник суміщає центральний косинець прицілу з ціллю і, прочитавши установку азимутального покажчика (баштового кутоміра), доповідає напрямок на ціль, її найменування і дальність до неї.

Прикладдоповіді навідника: “33-00, наземна установка ПТУР у кущах, 1500”.

Командир танка, механік-водій і заряджаючий при цілевказівці цим способом для визначення напрямку на ціль подумки суміщають лінію 30-00 азимутального покажчика (баштового кутоміра) з напрямком руху танка (45-00 – праворуч,

15-00 – ліворуч) і на око визначають, через яку поділку проходить лінія візування на ціль.

41. При цілевказівці трасуючими снарядами(кулями) або розривами снарядів по цілі проводиться прицільний постріл з гармати (довга черга з кулемета).

Про майбутню цілевказівку, напрямок і дальність стрільби командири танків (підрозділів) попереджаються по радіо.