КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Вибір способу ураження цілі
46. Спосіб ураження цілі (вирішення вогневої задачі) вогнем одного танка встановлюється командиром танка, а в окремих випадках безпосередньо навідником і включає: вибір виду зброї, типу боєприпасів і установки зривника; визначення дальності й моменту відкриття вогню; вибір способу стрільби. 47. Вибір виду зброї, типу боєприпасів і установки зривника проводиться відповідно до характеру цілі і відстані до неї. Знищення броньованих цілей (танків, САО, броньованих надводних цілей) здійснюється вогнем з гармати бронебійними і кумулятивними снарядами. При виборі підкаліберного або кумулятивного снаряда для ураження броньованої цілі необхідно враховувати також потужність їх дії, балістичні характеристики й умови стрільби. При стрільбі по броньованих цілях в несприятливих метеорологічних умовах, при наявності помітного бічного крену танка, а також якщо ціль рухається доцільно використовувати підкаліберні снаряди. При стрільбі в умовах, близьких до табличних (нормальних), на дальність до 2000 м для ураження броньованих цілей доцільно застосовувати кумулятивні снаряди. Глава друга 48. В окремих випадках броньовані цілі, так само як і інші, можуть уражатися й осколково-фугасними снарядами. При цьому зривник встановлюють: н а о с к о л к о в у д і ю – для ураження легко броньованих (БМП, БТР та ін.) і неброньованих цілей, вогневих засобів і живої сили супротивника, розміщеної на відкритій місцевості або у відкритих траншеях (траншеях); н а ф у г а с н у д і ю – для ураження вогневих засобів і живої сили, розміщеної в окопах (траншеях) з перекриттями, а також для руйнування дерев’яноземляних оборонних споруд, дерев’яних будівель, мостів і т.д.; н а у п о в і л ь н е н у д і ю – для руйнування довгострокових оборонних споруд, бліндажів, міцних будинків і т.д. 49. Зі спареного кулемета вогонь ведеться для знищення живої сили, вогневих засобів (розрахунків кулемета, протитанкових засобів ближнього бою), автомобілів і мотоциклів; Із зенітного кулемета вогонь ведеться по літаках з низькою висотою (вертольотах) супротивника на дальність до 2000 м, а по парашутистах і світних авіабомбах, – на дальність до 1000 м. В окремих випадках вогнем із зенітного кулемета можуть уражатися і наземні цілі – легко броньовані і неброньовані, переносні ПТРК і т.д. 50. Визначення дальності й моменту відкриття вогню (проведення пострілу, черги) є найважливішою умовою, здатною забезпечити ураження цілі з першого пострілу (залпу, пуску, черги). При діях в обороні, засаді та в деяких інших випадках вогонь по цілі може відкриватися не відразу після її виявлення, а після наближення її на таку дальність, з якої вона може бути надійно уражена з першого-другого пострілу (на дальності ефективного вогню). У цих умовах стріляючому надається можливість вибрати момент проведення пострілу. Оптимальним моментом для проведення пострілу вважається той, при якому площа цілі, що уражається, є найбільшою (ціль повернута боком, знаходиться на схилі або рухається по схилу, зверненому до танку який стріляє). Так, якщо ціль – танк рухається фронтально до напрямку стрільби, то його площа, що уражається, складає 7,48 м2, а якщо флангово – 14 м2, тобто майже в 2 рази більше. В другому випадку ймовірність влучення буде значно вище, ніж у першому. Якщо та сама ціль – танк рухається по рівній місцевості, то його видима висота буде дорівнювати габаритній, а якщо по схилу крутістю 15° – видима висота цілі буде в 1,8 рази більше габаритної (табл. 2). Отже, і в цьому випадку збільшується площа цілі, що уражається, а значить, і ймовірність влучення в неї. 51. Вибір способу стрільби залежить від умов тактичної обстановки, місцевості, характеру вогневої задачі, технічного стану комплексу озброєння танка або його окремих елементів, а також інших факторів. В усіх випадках спосіб стрільби вибирається з таким розрахунком, щоб ураження цілі забезпечувалось з найменшою витратою боєприпасів і часу, а також з урахуванням збереження місця танка в бойовому порядку взводу. Вирішення вогневої задачі 52. Заряджання зброї при стрільбі з танка здійснюється по команді командира танка або навідника. У команді для заряджання .зброї вказується тип снаряда або вид зброї, наприклад: “Підкаліберним...”, “Кумулятивним...”, “Осколковим...”або “Кулеметом...”. Для другого і наступного пострілів заряджання проводиться самостійно навідником або заряджаючим тим же типом боєприпасів, якщо не надійшла інша команда.
Визначення вихідних установок (вирішення задачі влучення снаряда в ціль)
53. Вихідними установками називаються установки, призначені для проведення першого пострілу з гармати (першої черги з кулемета). При рішенні вогневої задачі вогнем одного танка вихідні установки визначаються, як правило, навідником і тільки в окремих випадках їх призначає командир танка. При стрільбі підрозділом прямою наводкою вихідні установки визначаються, як правило, екіпажем танка, а при стрільбі напівпрямою і непрямою наводкою (із проведенням пристрілювання або без нього) вони вказуються командиром підрозділу. 54. Вихідними установками при стрільбі з танків прямою наводкою у загальному випадку є встановлення прицілу, прицільна марка, точка прицілювання або прицільна марка і точка прицілювання. Вибір вихідних установок для стрільби залежить від виду зброї, особливостей СУО, наявності технічних пристроїв для обліку умов стрільби, режимів стрільби та інших факторів. 55. Вихідні установки для стрільби з танків прямою наводкою призначають: встановлення прицілу– відповідно до виміряної дальності до цілі з урахуванням сумарної поправки дальності на рух цілі, танка і відхилення умов стрільби від табличних (нормальних); прицільну марку– центральну прицільну марку (центральний косинець) або бічну прицільну марку, що відповідає величині сумарної поправки напрямку стрільби на рух цілі, танка, боковий (косий) вітер і крен танка; точку прицілювання– центр цілі або іншу точку прицілювання вище (нижче), лівіше (правіше) від центра цілі на величину сумарної поправки на вертикальне переміщення танка, цілі і крен танка, а також на напрямок стрільби. 56. При стрільбі з танків напівпрямою наводкою вихідними установками є прицільна марка, точка прицілювання, рівень (установка бокового рівня). 57. При стрільбі непрямою наводкою вихідними установками є кутомір (встановлення азимутального покажчика або баштового кутоміра) і рівень (встановлення бокового рівня). 58. Визначення вихідних установок (вирішення задачі влучання снаряда в ціль) є кінцевою метою вирішення вогневої задачі. При веденні вогню з танків прямою наводкою у більшості випадків час на вирішення цієї задачі обмежується 10–15 с. 59. Для визначення вихідних установок у загальному випадку необхідно: визначити поточні значення умов стрільби, що враховуються при рішенні задачі влучання снаряда (куль) у ціль; Глава друга визначити часткові і сумарні поправки на відхилення умов стрільби від табличних або ввести значення умов стрільби в танковий балістичний обчислювач або поправки у балістичний поправник; призначити вихідні установки. Залежно від умов обстановки, особливостей СУО танка та інших факторів частина заходів на першому і другому етапах вирішення задачі влучання снаряда у ціль може здійснюватися до початку бою (стрільби), а решта – в ході вирішення вогневої задачі. 60. Визначення поточних умов стрільби може здійснюватися візуально; за допомогою приладів і датчиків, що є на танку та в підрозділі; з використанням інформації, одержуваної від органів артилерійської, інженерної та хімічної розвідки; на основі даних документації, доданої до озброєння танка і боєприпасів; комбінованим способом, тобто поєднанням усіх цих способів. 61. Визначення частинних і сумарних поправок на відхилення умов стрільби від табличних (нормальних) здійснюється: візуально; відповідно до рекомендацій, викладених у цих Правилах; за допомогою датчиків, приладів, танкових балістичних обчислювачів (автоматично і напівавтоматично); розрахунковим методом з використанням таблиць стрільби; комбінованим способом. Точність визначення вихідних установок багато в чому залежить від точності застосовуваних способів визначення поточних значень умов стрільби і поправок на їхнє відхилення від табличних (нормальних). 62. Призначення і уведення вихідних установок можуть здійснюватися автоматично, напівавтоматично і вручну. Порядок визначення і призначення вихідних установок для стрільби з танків з різними комплексами озброєння в основному та аварійному режимах подається в наступних главах.
|