ТА КУТУ Р, ПІД ЯКИМ ВИДНО БАЗУ

за формулою:

Р = 15-00 – b ,

Додатки

де Р – кут між напрямками на орієнтирну і прив’язувану точки, виміряний з другого кінця бази.

Надалі за кутом Р і базою Б в таблиці знаходять величину вимірюваної відстані.

За допомогою допоміжної бази визначають відстані до 500 м.

14. Виконуючи топографічну прив’язку по карті за допомогою приладів залежно від умов місцевості і наявності орієнтирних точок в танкових підрозділах застосовують один з таких способів:

– полярний спосіб (прив’язка від однієї орієнтирної точки);

– засічка на зворотних кутах дирекцій;

– засічка по виміряних відстанях.

15. Прив’язку полярним способом застосовують, коли з прив’язуваної точки видно орієнтирну точку, позначену на карті.

Якщо бусоль встановлена безпосередньо на прив’язуваній точці, то робота ведеться таким чином:

– вимірюють бусоллю кут дирекції на орієнтирну точку

– вимірюють дальність до орієнтирної точки;

– визначають кут дирекції з орієнтирної точки на прив’язувану точку, для чого змінюють на 30–00 кут дирекції на орієнтирну точку;

– по дирекційному куту з орієнтирної точки на прив’язувану і по відстані між ними графічно наносять на карту прив’язувану точку.

Якщо бусоль встановлена на орієнтирній крапці, то визначають дирекційний кут на прив’язувану точку і дальність між ними, а потім наносять на карту прив’язувану точку.

16. Прив’язку засічкою по зворотних дирекційних кутах застосовують, коли з прив’язуваної точки видно дві-три орієнтирні точки. Для більшої точності прив’язки орієнтирні точки розташовуються так, щоб напрямки на них створювали кути не менше 5–00, а самі точки були якомога ближче до прив’язуваної точки.

Порядок роботи при виконанні прив’язки засічкою за допомогою зворотних дирекційних кутів наступний (мал. 9):

– встановлюють бусоль на прив’язуваній крапці і визначають дирекційні кути на дві-три орієнтирні точки, розпізнані на карті;

Місцевість

Мал. 9. Засічка по зворотних дирекційних кутах

Додатки

– змінюють отримані дирекційні кути на 30–00 і одержують напрями (зворотні дирекційні кути) з орієнтирних точок на прив’язувану;

– з орієнтирних точок прокреслюють на карті напрям на прив’язувану точку за отриманими зворотними дирекційними кутами; перетин цих напрямків дає положення прив’язуваної точки.

При отриманні трикутника похибки за положення прив’язуваної точки приймають центр цього трикутника.

17. Прив’язку, засічкою на виміряних відстанях застосовують, коли можна визначити дальність до двох-трьох орієнтирних точок.

Роботу виконують таким чином (мал. 10):

– вимірюють дальність від прив’язуваної точки до двох-трьох орієнтирних точок, розпізнаних на карті;

– на карті прокреслюють циркулем дуги з орієнтирних точок радіусами, які дорівнюють виміряним відстаням (в масштабі карти); у перетині дуг одержують положення прив’язуваної точки.

У разі отримання трикутника похибки за положення прив’язуваної точки приймають центр цього трикутника.

Мал. 10. Засічка по виміряних відстанях

18. При виконанні графічних робіт на карті кути будують за допомогою хордокутоміра, а відстані; відкладають, використовуючи поперечний масштаб.

19. Координати прив’язаних точок знімають з карти за допомогою циркуля-вимірника й поперечного масштабу.

Додатки

ДОДАТОК 16