Спробуйте визначити, до яких історичних епох найбільше підходять перераховані нижче її характеристики, аргументуйте свої твердження.

"Філософія ...назвалася або життєвою мудрістю, або наукою про принципи, або вченням про абсолютне, або самопізнанням людського духу".

(В.Вільденбанд)

Виділіть у наведеному нижче положенні ті чинники, що впливають на історичні зміни філософії; наскільки ви з ними згідні?

"Філософія... є деякий культурний жанр, деякий "голос" у розмові людства", який концентрується переважно на певній темі не через діалектичну необхідність, а в результаті різноманітних подій, які відбиваються десь в цій "розмові" (нова наука, французька революція, сучасний роман), або ж внаслідок того, що окремі геніальні люди починають думати про щось нове..., або, може бути, внаслідок дії кількох таких сил. Цікава зміна у філософії відбувається не тоді, коли знаходять новий спосіб поводитися із старою проблемою, а коли з'являється новий набір проблем, а старі починають відмирати".

(Р.Рорті, "Філософія і дзеркало природи")

Ознайомтесь із підходом Г.Гегеля до визначення особливостей історичного розвитку філософії. Чи згідні ви із таким підходом? Що в ньому видається вам найбільш правильним та цінним? Завдяки чому історія філософії не переходить у музейні реліквії, а залишається важливою та актуальною і в майбутньому?

"Кожна система філософії існувала необхідно і продовжує ще і тепер необхідно існувати: ні одна з них тому не зникла, а всі вони збереглись у філософії як моменти одного цілого... Принципи збереглись, найновіша філософія є результатом усіх попередніх принципів, ні одна система філософії не заперечена, а відкинуто лише припущення, що даний принцип є конечним абсолютним визначенням".

(Г.Гегель)

Порівняйте наведене вище положення Г.Гегеля із твердженнями О.Шпенглера. В чому вони співпадають, а в чому протистоять одне одному? Чи можливо розвинути їх так, щоби вони були взаємно узгоджені? Спробуйте це зробити.

"Кожна філософія є відображенням свого і лише свого часу... Відмінність філософських вчень полягає не в тому, що одні з них безсмертні, а інші швидкоплинні, а в тому, що одні із них були життєвими протягом певного часу, а інші ніколи не були життєвими. Вічні філософські істини − це ілюзія. Суттєві не вони, а людина, яка була, відображена в них. Чим повніше це відображення людини, тим більш істинною є філософія, − в тому смислі, як ми говоримо про внутрішню істину великого витвору мистецтва, істину, яка не залежить від обґрунтованості, від відсутності суперечностей між окремими положеннями".

(О.Шпенглер)