Методи оцінки інвестиційних проектів з урахуванням ризику.

Процес оцінювання інвестицій можна умовно розділити на три етапи:

перший етап – оцінюється обсяг інвестицій і майбутніх гро­шових надходжень;

другий етап – оцінюється ступінь ризику інвестицій, очі­куваних грошових надходжень і визначається з оціненого сту­пеня ризику відповідна вартість капіталу;

третій етап – очікувані грошові надходження зводяться до теперішньої їх вартості (на певну дату), використовуючи об­числену вартість капіталу. Порівнюючи теперішню вартість очі­куваних грошових надходжень із затратами (дисконтованими), оцінюють реальну ефективність (цінність) інвестицій. Якщо те­перішня (поточна) вартість надходжень від інвестицій вища, ніж затрати, то є підстави для реалізації даного інвестиційного проекту.

Під час оцінювання інвестиційних проектів використовують­ся, окрім загальноприйнятих показників, специфічні, прита­манні для оцінки інвестицій.

На практиці найчастіше широко використовуються такі по­казники: чистий потік грошових засобів; період окупності інвес­тицій; чиста (нетто) теперішня вартість; внутрішня ставка (нор­ма) доходу; індекс прибутковості.

1. Чистий (нетто) потік грошових засобів — це різниця між очікуваними надходженнями за певний період та видатками.

Чистим (нетто) потоком грошових засобів від проекту (NCF) є потік, що визначається наступним чином: NCF = прибуток нетто проекту + амортизаційні відрахунки.

Інтерпретуючи економічну сутність чистого (нетто) потоку грошових інвестиційних доходів, можна стверджувати, що він складається з тих грошей, котрими можна вільно розпоряд­жатися в окремі роки аналізованого періоду (призначаючи їх на реінвестування в даній фірмі для іншого виду інвестиції, наприклад, на купівлю цінних паперів чи інші реальні ін­вестиції).

2. Період окупності інвестицій – це кількість років, що необхідна для компенсації видатків, вкладених у реалізацію проекту, доходами, одержаними за період його експлуатації. Серед розглядуваних варіантів інвестування найбільш ефек­тивним буде той варіант, для котрого період окупності інвес­тицій є найкоротшим.

Для його розрахунку використовується наступний вираз: пе­ріод окупності = періоди до повної компенсації вкладень + неповернений залишок на початок наступного періоду, поділений на чистий (нетто) потік доходів протягом наступного за ним періоду.

3. Чиста (нетто) теперішня вартість дозволяє враховувати чинник часу і збігається з інтересами власників компаній (фірм). Якщо теперішня (нетто) вартість інвестиційного проекту є додатною, то можливе зростання вартості фірми і внаслідок цього зростання майбутнього становища, який посідають власники фірми.

Теперішню (нетто) вартість інвестиційних проектів обчис­люють за формулою

де NPV — чиста (нетто) теперішня (поточна) вартість;

CF_t — чистий (нетто) потік доходів (видатків) у t-му році;

Т — кількість розрахункових років;

r — норма (ставка) дисконту (з урахуванням ризиків та інфляції),

4. Внутрішня ставка (норма) доходу — це така норма відсотка (доходу), за якої теперішня вартість нетто розглядуваного інвестиційного проекту дорівнює нулеві. Тобто внутрішня норма доходу є така норма дисконту (r), котра зрівнює дисконтований потік доходів (у грошовому виразі) з величиною інвестиційних витрат, за якої виконується умова

де IRR — внутрішня норма доходу.

Згідно з цим критерієм до реалізації повинні бути допущені всі ті проекти, де розмір внутрішньої ставки доходу є більшим, ніж вартість капіталу, необхідного для фінансування цих інвестиційних проектів.

Зазначимо, що в більшості випадків результати оцінювання за цими двома показниками однакові. Але в деяких випадках ці показники можуть привести до різних оцінок.

Розбіжності щодо результатів оцінювання проектів за до­помогою внутрішньої ставки доходу (відсотка) та теперішньої (нетто) вартості частіше мають місце в двох випадках, коли:

• вартості реалізації (інвестування) окремих проектів суттєво відмінні;

• існує суттєва різниця щодо розподілу за часом потоків грошових доходів і видатків, що пов'язані з окремими інвес­тиційними проектами (варіантами).

Сутність проблеми в обох цих випадках подібна. Тому треба дати відповідь на запитання стосовно величини рівня норми доходу, згідно з яким фірма може (їй це вигідно) інвестувати тимчасово вільні грошові засоби.

5. Індекс прибутковості – це показник, що дозволяє оцінювати ефективність розглядуваних інвестиційних проектів. Він виражається як відношення теперішньої вартості потоку доходів нетто, що будуть одержані, до теперішньої вартості потоку затрат, що необхідні для реалізації цього проекту, тобто

де КР – індекс прибутковості; CIF – потік грошових доходів нетто, що можуть бути отримані у випадку реалізації проекту (складається з прибутків та амортизаційних відрахунків); COF – затрати, необхідні для реалізації інвестиційного проекту; Т – розглядуваний період часу (ро­ки); r – норма дисконту з урахуванням ризиків.

Проекти, для котрих індекс прибутковості більший від одиниці (КР > 1), повинні бути допущені до реалізацій. Серед альтернативних проектів до реалізації слід обрати той, що характеризується більшою величиною показника прибутковості.