Заходи щодо забезпечення етичної поведінки

Як уже зазначалося раніше на формування особистості впливає ряд факторів, пов’язаних з її походженням, способом життя, та видом її діяльності. Але найважливішу роль у формуванні особистості відіграє виховання. Науковцями доведено, що переважна більшість людських якостей і чеснот закладається у дитинстві. До 4-5 років дитина здатна засвоїти стільки інформації, скільки неспроможна осягнути людина протягом решти свого життя. Але у вихованні дитини беруть участь не лише її батьки та найближчі родичі, а й середовище, в якому вона зростає, суспільство, в якому вона постійно знаходиться. Тому не варто покладати всю відповідальність за виховання дитини лише на її батьків та родину.

Скільки б батьки не докладали зусиль до виховання в дитині лише добрих якостей, вийшовши на вулицю, вона може побачити інший світ і можливо захоче жити саме побаченим життям. Скільки б батьки не захищали свою дитину від суспільних негараздів, рано чи пізно їй прийдеться з ними познайомиться і стане необхідним пристосовуватися до них. І тоді саме від неї залежатиме, як вона поведе себе в дорослому житті.

Існує притча про одного індійського короля, який був досить гарним правителем і турбувався про своїх підданих. Але він дуже добре знав всі біди суспільства і свого народу. Він намагався покращити їх життя, але повністю позбавити свій народ всіх негараздів не міг.

Одного разу у короля народився син. І він захотів позбавити свого сина будь-яких турбот і переживань. Він хотів, щоб його син ніколи не дізнався, що в світі існує зло, горе, жаль, смуток, бідність, голод та інші проблеми. Король наказав своїм слугам помістити принца як можна далі від людей, оточити його любов’ю та турботою і ніколи не випускати з палацу.

Все так і було зроблено. Принц зростав, пізнавав культуру, мистецтво, різні науки, виховувався згідно з найкращими традиціями, жив у достатку і злагоді і навіть не здогадувався, що десь може бути зовсім інше життя. Одного разу молодий принц пішов сам гуляти по маєтку. Дійшовши до огорожі, він побачив за стінами палацу похоронну процесію. Тоді юнак зрозумів, що далеко не все в світі так добре, як розповідали йому його батьки та вчителі, що є ще й інша сторона життя.

Принц покинув палац і пішов до людей. Решту свого життя він провів серед простих людей, намагаючись покращити їх становище, навчаючи їх основним моральним принципам та виховуючи у них витримку.

Як бачимо цей принц, познайомившись з реальним світом, не став розбійником чи злочинцем. Він просто жив з людьми і для людей. Те виховання, яке він отримав, перебуваючи в палаці, дало можливість йому все своє подальше життя залишатися справжньою людиною. Але його батько так і не зміг сховати свого сина від впливу суспільства навіть в ті далекі часи. То що ж говорити про сучасність, коли для того, щоб познайомитися з навколишнім світом не потрібно навіть виходити з дому, а достатньо натиснути одну кнопку і ввімкнути чи то телевізор, чи то радіо, чи то комп’ютер, який підключений до Інтернету.

Отже, потрібно змінювати свідомість суспільства таким чином, щоб люди розуміли, що за кожен свій крок вони несуть відповідальність своєю совістю, а це набагато сильніше, ніж просто сплатити штраф чи навіть потрапити до в’язниці. Коли рівень людської свідомості буде таким, тоді ситуація в суспільстві повністю зміниться. Люди перестануть ображати, дурити один одного, красти, зраджувати, заздрити, робити один одному зло.

Досягти такого рівня можна лише за допомогою спільних зусиль: держави, церкви, соціальних установ, підприємств, організацій. Коли в суспільстві буде поважатися духовність, культура, інтелігентність, освіченість, порядність, чесність, відданість та інші чесноти, тоді не залишиться місця для злочинності, підступності, обману, шахрайству. Якщо в суспільстві пануватимуть лише високоморальні правила життя, тоді не буде місця неетичним діям, аморальним вчинкам. Така атмосфера сприятиме не тільки формуванню здорової нації, а й виходу країни на високий рівень розвитку в соціальному, економічному і політичному середовищі. Така країна досягне міжнародного визнання, її будуть поважати навіть ті, хто не завжди дотримуються правил етики.

Все це стосується не лише країни в цілому, а й окремих її громадян, а особливо осіб, зайнятих в сфері бізнесу. Для формування цивілізованої підприємницької етики мають існувати певні умови. Насамперед, це свобода, як політична, так і економічна. І, як наслідок, демократична держава, багатопартійність, свобода друку, слова, совісті, вільна конкуренція товаровиробників, свобода вибору економічного суб’єкту, вільне ціноутворення, рівність будь-яких фізичних і юридичних осіб в здійсненні підприємницької діяльності, суверенітет споживача.

По-друге, це пропаганда – створення з допомогою засобів масової інформації образу процвітаючої ділової людини з високими моральними якостями, засудження корупції, шахрайства, нечесної конкуренції.

По-третє, це стабільність – сильна виконавча влада, парламентські засоби політичної боротьби, стабільність і надійність законодавства.

Наступною умовою є загальна повага до закону, до діючих прав власника, яка повинна стати неодмінним атрибутом ринкової ідеології бізнесмена і громадянина. Треба мати на увазі, що спочатку, доки ще не сформулювалися традиції, загальні моральні цінності, роль правового регулювання особливо важлива і відповідальна. Тому слід не тільки приймати закони, але й неухильно домагатися їх дотримування, мати налагоджений механізм відповідальності за їх порушення.

В ринкових умовах наявність високих моральних засад і суспільної толерантності далеко не випадковість, а захисний механізм, необхідний для виживання суспільства.

ТЕМА: Організаційні зміни та ефективність менеджменту

План

1. Природа організаційних змін. Моделі процесу організаційних перетворень.

2. Опір змінам. Система подолання опору організаційним змінам.

3. Управління організаційними змінами.

4. Ефективність менеджменту організацій. Показники ефективності управління.

1. Природа організаційних змін. Моделі процесу організаційних перетворень

В процесі функціонування організації під впливом чисельних факторів зовнішнього середовища виникає невідповідність сформульованої організаційної структури реальним потребам. Організаційні невідповідності у таких випадках стають сферою управління організаційними змінами.

Під організаційними змінами розуміється будь-яка зміна в одному або кількох елементах організації.

Зміни можуть стосуватися будь-якого елементу процесу організації (рівня спеціалізації; способів групування; діапазону контролю; розподілу повноважень; механізмів координації).

При цьому слід зауважити, що зміни у будь-якому одному підрозділі організації, як правило, впливають на інші підрозділи і на організацію в цілому.

Причини, які викликають необхідність змін, поділяють на дві групи:

· зовнішні;

· внутрішні.

Зовнішні – пов’язані з загальним і специфічним середовищем функціонування організації, а точніше – зі змінами в компонентах цього середовища:

- в економічній ситуації,

- в державному регулюванні,

- в технологічній складовій,

- в міжнародних аспектах,

- в соціально-культурних компонентах тощо.

Більш сильний вплив на необхідність проведення організаційних змін чинять фактори специфічного середовища:

- конкуренти,

- споживачі,

- постачальники.

Внутрішні чинники також можуть бути причинами організаційних змін. При цьому:

- частина з них може бути наслідком прямого та/або непрямого впливу змін у зовнішньому середовищі,

- решта може бути результатом розвитку самої організації.

Організації можуть пристосовуватися до змін у середовищі трьома способами:

1) адаптація до змін у середовищі, які не були заздалегідь визначені. В цьому випадку майбутні зміни в середовищі не ідентифікуються завчасно. Отже, для цього способу характерним є реагування із запізненням;

2) пристосування до середовища шляхом урахування тенденцій його розвитку. Цей спосіб передбачає наявність механізмів постійного спостереження за середовищем. Його використовують організації, які "шукають" зміни;

3) замість того, щоб організація пристосовувалась до середовища, вона, навпаки, намагається пристосовувати середовище до себе. Такий спосіб використовують виключно сильні, великі організації, що займають монопольне положення на ринку.