КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Amp; 3. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Системний підхід в БЖДГоловним об'єктом вивчення БЖД є потенційна і реальна небезпека, під якою розуміють явища, процеси, об'єкти, здатні у визначених умовах негативно впливати на природні процеси, що протікають у біосфері і завдавати шкоду здоров'ю людини безпосередньо чи побічно. Кожний об'єкт матеріального світу, що містить енергетичні, хімічні чи біологічні активні компоненти характеризується тим чи іншим ступенем небезпеки. Таким чином, ця характеристика є невід'ємною формою їхнього існування. Виходячи з цього, формується аксіома про потенційну небезпеку. Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини із середовищем існування на всіх стадіях життєвого циклу. Аксіома про потенційну небезпеку визначає, що всі дії людини й усі компоненти середовища існування (насамперед технічні і технологічні) крім позитивних властивостей і результатів мають здатність генерувати негативні чинники. Причому, будь-яка нова позитивна дія чи результат предметної діяльності людини неминуче супроводжується виникненням нової потенційної небезпеки чи групи небезпек. Справедливість аксіоми потенційної небезпеки підтверджена аналізом системи «людина – середовище існування» на всіх етапах її розвитку. Так, на ранніх стадіях розвитку, при відсутності технічних засобів людина відчувала значний вплив небезпек природного походження (підвищена, знижена температура повітря; атмосферні опади, землетруси, контакти з дикими тваринами і т.п.). У процесі розвитку системи «людина – середовище існування» до природних небезпек додалися численні небезпеки техногенного походження – вібрація, шум, електромагнітні поля, висока напруга в електричній мережі, збільшення концентрації шкідливих речовин у повітрі, воді, ґрунті і т.п. Основні аксіоми небезпеки: Аксіома 1. Техногенні небезпеки існують, коли повсякденні потоки речовини, енергії і інформації в техносфері перевищують порогові значення. Порогові, чи інакше, гранично допустимі значення (ГДЗ) небезпек встановлюються, виходячи із умов зберігання функціональної і структурної цілісності людини і природного середовища. Дотримання ГДЗ потоків створює безпечні умови життєдіяльності людини в життєвому просторі і виключає негативний вплив техногенного середовища на природне. Аксіома 2. Джерелами технічних небезпек є елементи техногенного середовища. Аксіома 3. Техногенні небезпеки діють в просторі і в часі. Аксіома 4. Техногенні небезпеки негативно впливають на людину, природне середовище й елементи техногенного одночасно. Аксіома 5. Техногенні небезпеки погіршують стан здоров'я людей, приводять до травм, матеріальних витрат і до деградації природного середовища. Аксіома 6. Захист від техногенних небезпек досягається удосконаленням джерел небезпек, збільшенням відстані між джерелом небезпеки і об'єктом захисту за рахунок використання захисних заходів. Аксіома 7. Компетентність людей щодо небезпек і здатність захиститися від них — необхідні умови досягнення безпеки життєдіяльності. Системний (або комплексний) аналіз безпеки життєдіяльності потребує розгляду людини як ланки в системі «людина – машина – середовище існування». У своїй життєдіяльності людина, керуючись певною ціллю, діє на машину й отримує конкретний результат. Щоб досягти максимального погодження результатів з поставленою ціллю, вводяться зворотні зв’язки для коректування дій. Дуже часто в цій системі життєдіяльності людини з’являються шкідливі й небезпечні чинники, які діють на неї. Тоді в систему вводиться захист людини. У наш час актуальним є не тільки захист людини від виробництва і навколишнього природного середовища, а й захист навколишнього природного середовища від людини та виробництва. На цю систему діють у відповідних умовах чинники надзвичайних ситуацій. Система повинна в цих умовах стійко функціонувати і забезпечувати захист людини. Система «людина – машина – середовище» гарантує досягнення таких цілей: – отримання результату життєдіяльності, необхідного людині; – забезпечення безпеки життєдіяльності людини; – недопущення появи уражальних і зменшення дії небезпечних і шкідливих чинників до допустимих значень; – зменшення небезпечної дії життєдіяльності людини на навколишнє середовище і залучення необхідних захисних заходів; – забезпечення стійкості функціонування і захисту людини при дії різних чинників надзвичайних ситуацій. У системі «Л – М – С», що розглядається, структурно виділяється декілька підсистем: 1. Пряма взаємодія людини і машини (вивчає «Ергономіка та інженерна психологія»). 2. Проблема безпеки людини на виробництві (розглядає «Охорона праці»). 3. Взаємодія системи «Л – М» з навколишнім природним середовищем (аналізує «Екологія»). 4. Дія на систему чинників надзвичайних ситуацій, розробка методів їх прогнозування, засобів і прийомів захисту людини, рішення проблеми ліквідації їх наслідків (вивчає “»Цивільна оборона»). Тому, безпека життєдіяльності – це комплексна дисциплина. процеси і явища, техногенне середовище та людські дії. Небезпеки існ
|