Співвідношення права інтелектуальної власності та права власності

Питання співвідношення права інтелектуальної власності та права власності належить до дискусійних питань національної правової доктрини права власності та інтелектуальної власності. Так, на думку одних науковців, не можна застосовувати правовий режим права власності, котрий складається з правоможностей володіння, користування та розпорядження об'єктами ма­теріального світу до нематеріальних носіїв результатів творчості. Тому до продуктів інтелектуальної творчості повинен застосову­ватися режим виключних прав, зміст якого полягає у тому, що тільки творці цих продуктів мають право користуватися та розпо­ряджатися ними, за винятком випадків прямо передбачених за­конодавством².

¹ Право інтелектуальної власності Європейського Союзу та законодавство України / За ред.
Ю. М. Капіци: кол. авторів: Ю. М. Капіца, С. К. Ступак, В. П. Воробйовта ін. — К..: Видав­
ничий Дім «Слово», 2006. — С 49.

² Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права): Учебник для ву­
зов. — М.: Норма, 2000. — С. 4-7; Дроб'язко В. С, Дроб'язко Р. В. Право інтелектуальної
власності: Навч. посібник — К.: Юрінком Інтер, 2004. — СП.

З 7-259

Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність

Інша думка полягає у тому, що можна застосовувати право-можність володіння, користування та розпорядження до об'єктів виключних прав (інтелектуальної власності). Так, володіння озна­чає перебування матеріалів у володінні суб'єкта інтелектуальної власності (не тільки творця); користування — це експлуатація ма­теріальних носіїв творчості відповідно до їх призначення; розпо­рядження — це надання власнику можливості визначити юридич­ну долю об'єкта правовідносин інтелектуальної власності¹.

Деяку ясність у це дискусійне питання спробував внести національний законодавець. У статті 419 ЦК України нормативно закріплюється два положення, що мають суттєве значення для йо­го вирішення: 1) право інтелектуальної власності та право влас­ності на річ не залежать одне від одного; 2) перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права влас­ності на річ.

Проте запропонована законодавцем норма, на наш погляд, є не зовсім вдалою. Це пояснюється тим, що якщо брати до уваги поло­ження Глави 13 ЦК України «Речі. Майно», то незрозуміло, що законодавець мав на увазі — чи речі матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, чи матеріальний об'єкт (виріб), в якому втілений твір, винахід, корисна модель то­що. Питання також виникає і щодо того, як будуть співвідноситися зазначена стаття ЦК України та ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Відповідаючи на ці питання, можна дійти висновку, що законодавець у ст. 419 ЦК України закріпив такий принцип: розмежування права інтелектуальної власності — це одна категорія, а право власності на матеріальний об'єкт (виріб), в якому втілений твір, винахід, корисна модель то­що — це зовсім інша категорія. Відповідно, суб'єкти права інтелек­туальної власності — це одна категорія, а власники речей — це інша категорія суб'єктів права. Логіка самої статті дає можливість зроби­ти висновок, що саме у цьому контексті слід розглядати співвідно­шення права інтелектуальної власності і права власності на річ.

¹ Гальперин Л. Б., Михайлова Л. А. Интеллектуальная собетвенность: сущность и правовая природа // Право промышленной и интеллектуальной собственности. — Новосибирск, 1992.-С. 15.

Глава 2. Поняття права інтелектуальної власності

Розмежування права власності у загальному цивілістичному ро­зумінні (на річ, майно) і права інтелектуальної власності (на ре­зультати інтелектуальної, творчої діяльності) пов'язане із особли­востями об'єкта та змісту правовідносин, що виникають у зв'язку з володінням, користуванням і розпорядженням об'єктами права інтелектуальної власності та предметами (речами), які є копією та­ких об'єктів, або об'єктами права інтелектуальної власності, які не мають властивостей до тиражування, наприклад твори мистецтва, архітектурні форми.

Незалежність права інтелектуальної власності та права влас­ності на річ (матеріальний носій об'єкта права інтелектуальної власності — його копія) проявляються через зміст суб'єктивних прав суб'єкта права інтелектуальної власності та власника речі (копії об'єкту інтелектуальної власності), який розкривається через право володіння, користування та розпорядження зазначе­ними об'єктами права.

У різних правових системах світу встановлюється різний правовий режим щодо об'єктів права інтелектуальної власності. Зокрема, у Великій Британії, Іспанії, Португалії, Франції, ФРН, Японії, США та деяких інших країнах результати інтелектуаль­ної, творчої діяльності визнаються об'єктами права інтелектуаль­ної власності. В Австрії, Бельгії, Греції, Нідерландах, Сканди­навських країнах, Швейцарії, Єгипті та в деяких інших країнах ці ж результати визнаються об'єктами виключного права на вико­ристання.

Проте аналіз, передусім, патентного законодавства зазначених країн як однієї, так і другої групи свідчить, що суб'єкти і права власності, і виключного права на використання об'єкта права інтелектуальної власності мають такі ж самі права.