Структура бізнесу в Україні та США

Таблиця 9.1.1

(за даними Мінстату України та Statistikal Abstract of U.S.)

Соціальна структура характеризується диференціацією доходів різних верств населення. Ринкова економіка допускає велику різницю в рівні доходів. Ступінь диференціації доходів робітників неоднаковий в різних країнах.

Так, у США наприкінці 1980-х років найбідніші 20% сімей отримували менше 5% сумарного особистого доходу, тоді як заможні 20% сімей — близько

44%, тобто їхні особисті доходи були (в середньому) у 9 разів більші

(Макконнел К.Р., Брю С.Л. Экономикс, т. 1, С. 106).

Водночас у розвинутих країнах відбувається як абсолютне зростання середніх за рівнем доходів категорій робітників, так і відносне скорочення діапазону диференціації доходів.

Своєрідним дзеркалом стану економіки є структура зовнішньої торгівлі. Для індустріально розвинутих країн характерна висока питома вага експорту промислової продукції, особливо кінцевої, з високим технологічним рівнем, наукомісткої. В експорті більшості країн, що розвиваються, переважають сировина та матеріали. Індустріально розвинуті країни імпортують переважно сировину, енергоносії, продукти екологічно шкідливих виробництв, обладнання, машини, транспортні засоби тощо. Наприклад, частка цієї продукції в імпорті США становила наприкінці 1980-х рр. близько 40%, Великобританії — 32%.

Вплив структурних змін в економіці на динаміку макроекономічних показників називається структурним ефектом. Він відображує зв'язок між змінами галузевої структури та динамікою показників обсягу виробництва продукції, передовсім таких, як валовий випуск (ВВ), валовий внутрішній продукт (ВВП) і чистий внутрішній продукт промисловості (ЧВП).

Найпростіший метод вимірювання структурних змін ґрунтується на використанні індикатора індексу структурних змін (I с. з.), що визначається за формулою:

І с.з. = (а1 + а2 + ..... аi + аn ) / n, (9.1.1)

де аi — абсолютна величина зміни питомої ваги i-го елемента структури економіки;

n — кількість структурних елементів.

На підставі динаміки індексу структурних змін та відповідного показника обсягу продукції розраховується кореляційне рівняння й коефіцієнт кореляції, який показує міру зв'язку між показниками.

Треба зауважити, що економіка формується під впливом багатьох факторів, а не тільки структурних зрушень. Водночас є доцільним виділення з усієї сукупності факторів економічного зростання промислового виробництва впливу, який справляють структурні зміни на розвиток економіки. Для цього й розраховується структурний ефект. Він позитивний, якщо швидке зростання індексу структурних змін супроводжується великими темпами зростання економіки. Він негативний, якщо індекс структурних змін має невелику величину, при цьому економічні пропорції консервативні, спостерігається застій або зниження обсягів виробництва.

Збільшення ВВП досягається завдяки зміни питомої ваги окремих секторів економіки. Аналіз статистичних даних указує на те, що найбільше зростання обсягів виробництва відбувається тоді, коли прискорено розвивається виробництво у високотехнологічних та наукомістких галузях. Використання як індикатора структурних зрушень індексу структурних змін має суттєві недоліки. Головним з них є те, що зазначений індекс розраховується як середньоарифметична величина статичного стану структури економіки. Для вимірювання динаміки основних пропорцій в економіці використовуються коефіцієнти прирощування абсолютних та відносних структурних зрушень:

Лінійний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень; Квадратичний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень; Лінійний коефіцієнт відносних структурних зрушень; Квадратичний коефіцієнт відносних структурних зрушень.

Використання коефіцієнтів прирощування абсолютних та відносних структурних зрушень дає змогу розрахувати кореляційні рівняння приросту обсягу виробництва як функцію від зміни структурних пропорцій в економіці, але не виключає впливу інших факторів економічного зростання.

Точніше визначити вплив структурних зрушень на динаміку обсягів виробництва можна за допомогою дослідження ресурсовіддачі факторів виробництва в кожній окремій галузі.

За даним методом на першому етапі для кожного сектора економіки обчислюються абсолютні величини галузевого сукупного ресурсу.

На другому етапі для кожного сектора обчислюються граничні величини зростання обсягів виробництва залежно від зростання капіталу та праці.

У такий спосіб забезпечується збереження свого роду «вагової відмінності» кожного сектору незалежно від коливань пропорцій використання ресурсів, на фоні якого складаються відхилення від середньої пропорції. Що більше в середньому коливання пропорцій, тобто що більш технологічно різнорідною є економіка, то більшими мають бути коливання питомої ваги капіталу та праці в кожному секторі для того, щоб «контрастність» кожного сектору була порівнянною з «контрастністю» макроекономічного фону. Інакше вагові коливання структурних зрушень будуть невиправдано вирівняними.

Щоб показати вплив структурних зрушень на обсяг виробництва продукції будують графік виробничої функції. Як відомо, графік виробничої функції за умов впливу технічного прогресу та спадної фактичної

продуктивності факторів виробництва, праці та капіталу має вигляд поверхні пагорба, найбільша висота якого відповідає максимальному обсягу продукції.

Якщо зробити зріз цього пагорба, то можна помітити, що кожному варіанту співвідношення праці та капіталу відповідатимуть специфічні показники структури економіки.

Якщо позначити питому вагу сектору, який визначає науково-технічний рівень продукції, тоді, найбільші структурні зміни відповідатимуть максимуму виробничої функції та певному співвідношенню затрат праці та капіталу. Отже, завдання відшукати умови оптимального зростання виробництва розв'язується за допомогою оптимального розподілу ресурсів між секторами, тобто вичерпується пошуками оптимальної структури економіки.