Сутність системи страхування підприємницьких ризиків

Під час страхування підприємство сплачує на початку фінансового періоду страхову премію та гарантує собі компенсацію збитків у майбутньому. Вартість підприємства наприкінці фінансового періоду у разі здійснення страхування виразимо такою формулою:

, (16.1)

де S₁ – вартість підприємства в кінці фінансового періоду у разі страхування;

S – вартість підприємства на початку фінансового періоду;

Ρ – розмір страхової премії;

r – середня рентабельність працюючих активів.

За самострахування підприємство цілком зберігає власний ризик і формує спеціальний резервний фонд – фонд ризику. Вплив на величину власних активів повністю збереженого ризику можна оцінити такою формулою:

, (16.2)

де S_R – вартість підприємства в кінці фінансового періоду за цілком збереженого ризику;

L – очікувані втрати від розглянутих ризиків (прямі збитки);

F – величина резервного фонду ризику;

і – середня рентабельність активів фонду ризику.

Порівняння значень S₁ і S_R дає змогу судити про порівняльну економічну ефективність страхування та самострахування. Для більшої точності розрахунків необхідно враховувати дисконтування грошових потоків, тобто приведення їхньої вартості до даного моменту на підставі обраної процентної ставки, внаслідок розподілу збитків у часі, затримок у виплаті страхового відшкодування, пов’язаних з оформленням і висуненням претензій, і наявності інфляції.

Отже, визначимо умову ефективності страхування на підприємстві для захисту від ризиків. Оскільки вартість підприємства в кінці фінансового періоду в разі страхування має бути вищою, цю умову можна записати так:

. (16.3)

Підставляючи в нерівність (16.3) вирази (16.1) і (16.2) та зробивши деякі перетворення, отримаємо вираз:

,

де Ρ – страхова премія;

L_середн – приведені середні очікувані збитки;

F – розмір фонду ризику у випадку здійснення самострахування;

r – середня прибутковість на працюючі активи; i – середня прибутковість на активи фонду ризику.

4. Система функціонування моделі подвійного захисту різних видів підприємницької діяльності

Маючи на меті оптимізацію рівня господарського ризику, підприємство повинно використовувати й інші можливі внутрішньофірмові джерела його зниження, а саме:

Ø перевірку партнерів по бізнесу та умов укладання угод (характер позичальника, фінансові можливості, майно, загальні умови економічної кон’юнктури);

Ø організацію захисту комерційної таємниці на підприємстві через введення конкретного порядку роботи з інформацією та доступу до неї;

Ø створення спільних підприємств; придбання фірм, компаній із добре налагодженою системою впровадження нових технологій чи іншими перевагами;

Ø удосконалення управління оборотними коштами підприємства; резервування грошових коштів, виробничих потужностей, готової продукції; перепланування продукції чи структури організації;

Ø залучення зовнішніх конкурентів-експертів із вузькою спеціалізацією тільки в тій галузі, де найбільш можливий ризик;

Ø максимальне використання минулого досвіду, позитивної практики, суджень й інтуїції для обґрунтування ймовірності настання подій;

Ø використання венчурного ризикового капіталу.