Організація спостережень за забрудненням

атмосферного повітря

Спостереження за забрудненням атмосфери здійснювались в країнах СНД з початку 60-х років спочатку санітарно-епідеміологічною службою Мінздрава СРСР, а з 1964 р. Гідрометслужбою. Спостереження за забрудненням атмосфери почали проводити в Ленінграді, Мінську, Кишиневі з 1961 р., в Москві з 1963 р. На території України спостереження за забрудненням атмосфери почали проводити з 1961 р.; в Донецьку - з 1964 р., в Запоріжжі - з 1965 р., у Києві - з 1966 р. У 1966 р. спостереження проводилися вже у 45 містах. У 2003 р. в Україні характеристики якості атмосферного повітря визначались в 54 містах на 168 стаціонарних постах. Основний об'єм спостережень припадає на пил, СО, SO₂, NO₂.

Для отримання об'єктивної інформації про рівень забруднення атмосфери на базі гідрометеорологічної мережі спостережень, підрозділів Мінздрава СРСР і інших відомств в 1972 р. під керівництвом Головного управління гідрометслужби (ГУГМС, далі Держкомгідромету) була створена Загальнодержавна служба спостережень і контролю за станом атмосфери (ЗДССКА) в рамках ЗДССК, що займалася моніторингом забруднення природного середовища в цілому.

Передача Держкомгідромету головних функцій в організації мережі станцій спостережень за забрудненням атмосфери зумовлена тим, що мережа моніторингу забруднення атмосфери і гідрометеорологічна мережа формуються за однотипними принципами. Це: регулярність, єдність програм і методів спостережень, репрезентативність місць спостережень. Крім того, в рамках ЗДССК характеристики забруднення атмосфери визначаються одночасно з необхідними для їх інтерпретації метеорологічними показниками.

Наукові, методологічні основи організації мережі спостережень виконувала на території колишнього СРСР Головна геофізична обсерваторія (ГГО), де розроблені необхідні методичні вимоги щодо організації і функціонування ЗДССКА. В Україні подібні функції виконують Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут (УкрНДГМІ) і підрозділи Міністерства охорони навколишнього природного середовища.

Основна мета моніторингу забруднення атмосфери полягає у забезпеченні зацікавлених державних і суспільних органів, підприємств, установ і інших організацій систематичною інформацією про рівень забруднення і прогнози його змін під впливом господарської діяльності і метеорологічних умов.

Стандартна мережа моніторингу повинна забезпечити надходження режимної інформації про забруднення атмосфери, на основі якої можна вирішувати такі задачі:

1) оцінити рівень забруднення атмосфери;

2) вивчити вплив забруднення повітряного басейну на захворюваність населення;

3) оцінити збиток, що наноситься сільському господарству, лісам, тваринництву, будівлям і спорудам;

4) спланувати розміщення промислових підприємств, визначати санітарно-захисні зони (СЗЗ);

5) уточнювати і перевіряти розрахункові методи розсіювання домішок від джерел; 6) оцінити фонове забруднення атмосфери.

Для успішного рішення всіх цих задач необхідно грамотно оцінити період і кількість спостережень, оптимальну кількість постів, методи вимірювань, програму роботи стандартної мережі моніторингу.