Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:

· психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані
такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною
класифікацією хвороб, травм і причин смерті;

· тяжкий психічний розлад – розлад психічної діяльності
(затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі,
емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності
адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і
поведінку;

· психіатрична допомога – комплекс спеціальних заходів,
спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,
нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які
страждають на психічні розлади;

· фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра,
фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який
має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у
наданні психіатричної допомоги;

· комісія лікарів-психіатрів – два чи більше
лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань,
пов'язаних з наданням психіатричної допомоги;

· психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи
інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм
власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної
допомоги;

· законні представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші
особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які
страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх
прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної
допомоги;

· усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою,
здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про
характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку,
мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи
діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть
застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх
побічні ефекти та альтернативні методи лікування;

· амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що
включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,
нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають
на психічні розлади, в амбулаторних умовах;

· стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що
включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд,
догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на
психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад
24 години підряд.

Стаття 2. Законодавство України про психіатричну допомогу

Законодавство України про психіатричну допомогу базується на
Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Основ
законодавства України про охорону здоров'я (2801-12), цього
Закону та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до
них.
Дія цього Закону поширюється на громадян України, іноземців
та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті,
що передбачені законодавством України про психіатричну допомогу,
то застосовуються правила міжнародного договору.