Стаття 12. Амбулаторна психіатрична допомога

Амбулаторна психіатрична допомога надається
лікарем-психіатром на прохання або за усвідомленою згодою особи;
щодо особи віком до 14 років (малолітньої особи) - на прохання або
за згодою її батьків чи іншого законного представника; щодо особи,
визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, - на
прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із
батьків чи відсутності батьків або іншого законного представника
амбулаторна психіатрична допомога неповнолітньому здійснюється за
рішенням (згодою) органів опіки та піклування, яке може бути
оскаржено до суду.

Амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без
усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у
разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого
вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з
погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної
допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її
усвідомленої згоди або без згоди її законного представника
надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням
суду.
Питання про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги
в примусовому порядку вирішується судом за місцем проживання
особи. Заява про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги
в примусовому порядку направляється до суду лікарем-психіатром. До
заяви, в якій повинні бути викладені підстави для надання особі
амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та
без згоди її законного представника, передбачені частиною другою
цієї статті, додається висновок лікаря-психіатра, який містить
обгрунтування про необхідність надання особі такої допомоги.
Особа, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в
примусовому порядку, повинна оглядатися лікарем-психіатром не
рідше одного разу на місяць, а комісією лікарів-психіатрів - не
рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про
продовження чи припинення надання їй такої допомоги.
У разі необхідності продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку понад 6 місяців
лікар-психіатр повинен надіслати до суду за місцем проживання
особи заяву про продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку. До заяви, в якій
повинні бути викладені підстави надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди та без згоди її
законного представника, передбачені частиною другою цієї статті,
додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить
обгрунтування про необхідність продовження надання особі такої
допомоги. В подальшому продовження надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку проводиться кожного
разу на строк, який не може перевищувати 6 місяців.
У разі погіршення стану психічного здоров'я особи, якій
надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку,
та ухилення від виконання цією особою або її законним
представником рішення суду про надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку психіатрична допомога
може надаватися на підставах та в порядку, передбачених статтями
14, 16 і 17 цього Закону.

Надання особі амбулаторної психіатричної допомоги в
примусовому порядку припиняється за рішенням комісії
лікарів-психіатрів у разі видужання особи або такої зміни стану її
психічного здоров'я, що не потребує надання амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку, або за рішенням суду
про відмову в продовженні надання особі амбулаторної психіатричної
допомоги в примусовому порядку.

Клопотання про припинення надання особі амбулаторної
психіатричної допомоги в примусовому порядку може направлятися до
суду особою, якій надається ця допомога, або її законним
представником через 3 місяці з часу ухвалення судом рішення про
надання або продовження надання особі такої допомоги.

Стаття 13. Госпіталізація особи до психіатричного закладу
Особа госпіталізується до психіатричного закладу добровільно
- на її прохання або за її усвідомленою згодою. Особа віком до 14
років (малолітня особа) госпіталізується до психіатричного закладу
на прохання або за згодою її батьків чи іншого законного
представника. Особа, визнана у встановленому законом порядку
недієздатною, госпіталізується до психіатричного закладу на
прохання або за згодою її опікуна. У разі незгоди одного із
батьків або відсутності батьків чи законного представника
госпіталізація неповнолітнього до психіатричного закладу
проводиться за рішенням (згодою) органу опіки та піклування, яке
може бути оскаржено до суду. Згода на госпіталізацію фіксується у
медичній документації за підписом особи або її законного
представника та лікаря-психіатра.

Госпіталізація особи у випадках, передбачених частиною першою
цієї статті, здійснюється за рішенням лікаря-психіатра. Особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в
примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього
Закону, а також у випадках проведення експертизи стану психічного
здоров'я особи або застосування до особи, яка страждає на
психічний розлад і вчинила суспільно небезпечне діяння,
примусового заходу медичного характеру на підставах та в порядку,
передбачених законами України.