Поняття та види адміністративних стягнень

Система адміністративних стягнень наведена в ст. 24 КУАП, у якій визначено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть засто­совуватись адміністративні стягнення: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, що став знаряддям вчинення чи безпосереднім об’­єктом адміністративного правопорушення; конфіскація: предмета, що є знаряддям вчинення чи безпосереднім об’єктом адміністративного право­порушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого даному гро­мадянинові (право керування транспортними засобами, право полюван­ня); виправні роботи; громадські роботи; адміністративний арешт. Система адміністративних стягнень є досить різноманітною за характером, тяжкістю та юридичними наслідками. Це дає можливість відповідним органам (посадовим особам) обрати заходи відповідальності за правопорушення з урахуванням характеру вчиненого (вчинюваного) правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, а також обставин, що обтяжують чи пом’якшують відповідальність.

Попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі та фіксується шляхом винесення постанови адміністративний проступок. У передбачених законом випадках попередження фіксується іншим установленим способом(наприклад, робиться прокол у талоні до водійського посвідчення). Зміст попередження як заходу адміністративного стягнення полягає в офіційному, від імені держави осуді протиправної поведінки правопорушника та у попередженні правопорушника про протиправність вчиненого (вчинюваного) діяння. Такий захід відповідальності не зачіпає майнових чи інших прав особи. Усне попередження як вид стягнення варто відрізняти від попередження як превентивного заходу.

Штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян і посадових осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених КУАП та іншими законами України. Адміністративний штраф не може бути виплачений в натурі, іншим шляхом. За одиницю обчислення штрафу береться неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що сткладає 17 гривень. Варто відзначити, що розмір неоподатковуваного мінімуму в різних країнах є різним. Так, у Швеції цей мінімум становить 23800 доларів на рік, у Нідерландах – 6200 доларів, у Британії – 8800 доларів на рік. Рівень неополдатковуваного мінімуму доходів громадян в Україні реально не відповідає життєвим потребам людини. Штрафи сплачуються, як правило, у відповідних банківських установах, хоча частина статей КУАП передбачає можливість стягнення штрафів на місці вчинення правопорушенння, зокрема, за:

1) пошкодження внутрішнього обладнання вагонів, стекол у пасажирських поїздах, куріння у вагонах приміських поїздів (ст. 110 КУАП);

викидання за борт річкового або маломірного судна сміття або інших предметів (ст. 116 КУАП);

порушення правил безпеки пасажирів під час посадки і висадки при користуванні річковими і маломірними суднами, куріння у невстановлених місцях на річкових суднах (ч.ч. 1, 3 ст. 117 КУАП);

пошкодження внутрішнього обладнання морських суден і і куріння у невстановлених місцях цих суден (ст. 115 КУАП) тощо.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета. Метою такого стягнення є позбавлення порушника права володіння предметом, який ним використовувався незаконно або з порушенням загальнообов’язкових правил. Хзокрема, КУАП передбачає можливість оплатного вилучення транспортних засобів за повторне протягом року керування ними у стані сп’яніння (ч. 2 ст. 130), вилучення вогнепальної зброї та боєприписів до неї за порушення правил їх зберігання або перевезення (ч. 1 ст. 191) тощо. Дане стягнення відповідно до вимог ст. 25 КУАП може застосовуватися як основне або як додаткове стягнення.

Порядок застосування оплатного вилучення і види предметів, які підлягають вилученню, встановлюються КУАП та іншими законами України.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета у власність держави за рішенням суду. Конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскаця передбачає примусову безоплатну передачу майна у власність держави. Відповідно до адміністративного законодавсвта конфіскованим може бути не будь-яке майно, що належить правопорушнику (як, наприклад, у кримінальному праві), а лише те, яке стало безпосереднім об’єктом або знаряддям вчинення правопорушення. Варто такоє відзначити, що предмети контрабанди, наприклад, конфісковуються завжди незалежно від того, чи встановлено їх власника чи ні. Конфіскованими можуть бути також гроші, які стали предметом предметом вчинення правопорушень у сфері підприємницької діляності: при дрібній спекуляції, здійсненні незаконної торгівельної діяльності, а також при азартних іграх тощо.

Конфіскація не є компесаційним заходом, оскільки відшкодування майнового збитку не є метою даного покарання. Конфіскація також не пов’язується з задоволенням державних чи громадських інтересів, вона переслідує мету покарання правопорушника та змушення його діяти в межах законодавства.

Конфіскація вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Ця норма практично втартила своє значення, оскільки таких осіб в Україні практично не має.

Порядок застосування конфіскації, перелік предметів, які не підлягають конфіскації, встановлюються КУАП та іншими законами України.

Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовується на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Грубим може вважатися такий спосіб вчинення правопорушення, при якому завдається значна шкода, або ж настають суттєві наслідки тощо. Систематичність в даному випадку означає неодноразове вчинення правопорушення, зафіксоване відповідним способом.

Наявність відповідного права, наданого даному громадянинові підтверджується документально. Це може бути або ж посвідчення водія, або свідоцтво чи диплом, що дають право керувати маломірними чи річковими судами, або ж мисливський квиток. Відповідно й позбавлення вказаного права здійснюється як вилучення відповідного дозволяючого документа. Проте в КУАП чітко відзначається, що позбавлення права керування засобами транспорту не може застосовуватись до осіб, які користуються цими засобами в зв’язку з інвалідністю, за винятком випадків керування в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, а також у разі невиконання вимоги працівника міліції про зупинку транспортного засобу, залишення на порушення вимог встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, учасниками якої вони є, ухилення від огляду на наявність алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння.

Позбавлення права полювання не може застосовуватись до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

Виправні роботи застосовуються на строк до двох місяців з відбуванням їх за місцем постійної роботи особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і з відрахуванням до двадцяти процентів її заробітку в доход держави. Крім того, під час виправних робіт до правопорушника застосовуються й інші правообмеження, зокрема, забороняється надавати чергову відпустку під час відбування виправних робіт, не дозволяється звільнення за власним бажанням. Виправні роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею). Об’єктивно відповідне покарання застосовується за досить тяжкі види правопорушень: дрібне розкрадання, дрібне хуліганство тощо і лише до осіб, які офіційно працюють (крім військовослужбовців, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів). Виходячи з цього, вважаємо, що цей вид покарання в умовах масового безробіття втратив свою актуальність. Зокрема, від нього вже відмовилися в Російській Федерації.

Громадські роботи є новим видом адміністративних стягнень та полягають у виконанні особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Здебільшого, громадські роботи полягають у прибиранні територій, благоустрій яких має забезпечуватися відповідними органами місцевого самоврядування (парки, сквери, вулиці, території міських лісосмуг, території біля місцевих водойм та інше). На жаль, законодавець не передбачає можливості замінювати інші види покарань (наприклад, штрафи) громадськими роботами, що часто має наслідком відсутність будь-якого покарання за вчинення правопорушення (особами, які офіційно не працюють, особами, які не мають постійного місця проживання, постійного заробітку (доходу) тощо).

Громадські роботи призначаються районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбуваються не більш як чотири години на день.

В КУАП відмічається, що громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

Адміністративний арешт є найтяжчим адміністративним стягненням, що установлюється і застосовується лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п’ятнадцяти діб (відповідно до вимог Закону України „Про надзвичайний стан” за деякі злісні порушення надзвичайного стану у випадку його введення, адміністративний арешт може бути застосований на строк до 30 діб). Адміністративний арешт призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) лише в тих випадках, коли за обставинами справи та з урахуванням особи праовпорушника застосування інших заходів відповідальності буде визнано недостатнім.

Цей вид покарання застосовується лише за тяжкі правопорушення, які межують із злочинами: дрібне хуліганство, злісну непокору, прояв неповаги до суду, незаконні вироблення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропни речовин без мети збуту в невеликих розмірах тощо.

Адміністративний арешт не може застосовуватись до вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до дванадцяти років, до осіб, які не досягли вісімнадцяти років, до інвалідів першої і другої груп.

До іноземних громадян, крім зазначених заходів, за вчинення адміністративних правопорушень може бути застосовано видворення за межі України. Велика кількість вчених вказують на те, що видворення іноземців та осіб без громадянства не є адміністративним стягненням, а виступає засобом припинення правопорушень. На доведеність цієї точки зору вказує той факт відсутності відповідної санкції як заходу відповідальності в діючому КУАП. Проте інші дослідники, спираючись на наступні доводи, розглядають цей захід саме як вид адміністративного стягнення:

1) включення цього заходу в систему адміністративних стягнень, передбачених КУАП;

2) можливість застосування видворення виключно до іноземців та осіб без громадянства за вчинення правопорушень, що грубо порушують громадський порядок та громадську безпеку.

У ст. 25 КУАП зазначено, що сплатне вилучення і конфіскація предметів можуть застосовуватись як основні, так і додаткові стягнення. Застосування дисциплінарних стягнень за вчинення адміністратив­них правопорушень передбачено ст. 15 КУАП. Зокрема вона фіксує, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов’язані, а також особи рядового і начальницького складів органів внутрішніх справ несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дис­циплінарними статутами.

Заходи дисциплінарних стягнень не кодифіковані й містяться в різних нормативних актах, що регламентують діяльність службовців державного апарату, зокрема в законодавчих актах, у правилах внутрішнього трудового розпорядку, статутах про дисципліну, які діють на підприєм­ствах, в установах, організаціях.

До співробітників органів внутрішніх справ, відповідно до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, можуть застосовува­тися такі стягнення: зауваження; догана; сувора догана; затримка в при­своєнні чергового спеціального звання або подання на його присвоєння строком до одного року; попередження про неповну службову відповід­ність; пониження в посаді; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

У навчальних закладах і навчальних підрозділах МВС України, крім зазначених стягнень, можуть застосовуватися: позбавлення увільнення з розташування навчального закладу строком до одного місяця; позачерго­ве призначення в наряд по службі (крім призначення в караул або чер­говим по підрозділу) або на роботи до 5 нарядів.

На осіб рядового і командного складу, нагороджених нагрудними знаками, може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді по­збавлення цього знака.

Як правило, дисциплінарні стягнення може накладати керівник, який користується правом прийому на роботу цього працівника, а також вищестоящий начальник. Усне зауваження підлеглому може бути зроблене будь-яким начальником. У випадку відсутності посадових осіб, що ко­ристуються правом накладення стягнення, заходи дисциплінарного впли­ву вживаються тими, хто виконує їх обов’язки.

Якщо за ступенем тяжкості проступку необхідно накласти дисциплі­нарне стягнення, яке даний керівник застосувати не правомочний, він звертається з відповідним поданням до вищестоящого начальника.

Стягнення, що накладаються в адміністративному порядку на юри­дичних осіб, належать до нових заходів адміністративного примусу. Во­ни, як і дисциплінарні стягнення, не кодифіковані. Як правило, такі стяг­нення передбачаються нормами законів. Наприклад, ст. 28 Закону Украї­ни «Про об’єднання громадян» передбачає, якщо об’єднання громадян допускає порушення законодавства, то до нього можуть бути застосовані такі стягнення: попередження; штраф; тимчасова заборона (призупинен­ня) окремих видів діяльності; тимчасова заборона (призупинення) діяль­ності об’єднання в цілому; примусовий розпуск (ліквідація).

Інші, крім стягнень, заходи відповідальності, які накладаються в адміністративному порядку, подані в законодавстві:

а) заходи впливу на фі­зичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень;

б) заходи впливу на юридичних осіб за порушення адміністративно-правових уста­нов.

До неповнолітніх в адміністративному порядку застосовуються відповідно до ст. 24-1 такі заходи впливу: 1) обов’язково публічно чи в іншій формі попросити пробачення у потерпілого; 2) застереження; 3) догана або сувора догана; 4) передача неповнолітнього під нагляд батькам чи особам, що їх замінюють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з їх згоди, а також окремим громадянам на їх прохання.

Заходи впливу на юридичних осіб, які є заходами відповідальності і накладаються за порушення адміністративно-правових установлень в адміністративному порядку, не кодифіковані. Найбільшу питому вагу серед цих заходів мають заходи фінансового характеру, зокрема штрафи, а також попередження і призупинення дії ліцензії, в окремих випадках – примусовий поділ підприємства-монополіста.

Питання для самоконтролю

1. Що таке адміністративно-правовий метод?

2. В чому особливість методу нагляду та яке його значення?

3. Ким і за яких умову може бути використаний метод регулювання?

4. Чому метод переконання завжди передує методу примусу?

5. Яким чином та за яких умов використовується метод примусу?

6. Що таке державний примус?

7. Що таке адміністративний примус?

8. Які ви знаєте заходи запобігання?

9. В чому полягають особливості заходів запобігання?

10. Що таке заходи припинення та в чому їх особливості?

11. Що собою являють заходи припинення спеціального призначення?

12. Як взаємодіють заходи припинення із адміністративними стягненнями?

13. Що таке адміністративне стягнення?

14. Які види адміністративних стягнень передбачені КпАП України?

15. В чому виражаються та як застосовуються адміністративні стягнення?

ТЕМА 12. СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ

7. Поняття та склад адміністративного проступку

8. Об’єкт адміністративного правопорушення

9. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення

10. Суб’єкт адміністративного правопорушення

11. Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення

12. Види складів адміністративних проступків