Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Види та сфери аудиту




Читайте также:
  1. I. плоского конденсатора; II. шара; Ш. сферического конденсатора; IV цилиндрического конденсатора.
  2. Види внутрішнього аудиту
  3. Види та сфери аудиту
  4. Загальні засади організації внутрішнього аудиту в банківських установах
  5. Комитет по аудиту
  6. Місце внутрішнього аудиту в системі управління підприємством
  7. Наявність розвиненої соціальної сфери.
  8. Організація аудиту екологічного менеджменту
  9. Організація фінансового забезпечення соціальної сфери

 

Виникнення аудиту обумовлено розділенням інтересів тих, хто безпосередньо займається управлінням підприємством (адміністрація, менеджери), і тих, хто інвестує гроші в його діяльність (власники, акціонери). Інвестори не можуть покладатися лише на фінансову інформацію, яку представляють наймані керівники і бухгалтера. Банкрутства підприємств, неякісне управління, обман з боку адміністрації істотно підвищують ризик фінансових вкладень. Акціонерам необхідна упевненість в чесності і компетентності адміністрації, що звітність, представлена адміністрацією, повністю відображає дійсне фінансове положення підприємства. Для перевірки правильності фінансової інформації, оцінки і підтвердження фінансової звітності необхідні незалежні компетентні експерти. Головною вимогою до експертів є чесність, компетентність, незалежність.

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Офіційна реєстрація перших професійних аудиторів відбулася в 1853 р. у Великобританії, проте згадки про аудиторів містяться у документах, датованих 1299 р.

Термін "аудитор" – латинського походження, що в перекладі на українську мову означає "він вислуховує".

У давні часи контроль на приватному рівні найбільшого розвитку набув у древній Греції та Римі, на державному – у Вавилоні, Єгипті та Китаї. Тенденція паралельного співіснування контролю на приватному і державному рівнях зберігається в багатьох європейських державах.

Визнання необхідності оцінювання ефективності системи внутрішнього контролю як невід'ємної частини аудиторської перевірки у XIII-XVI ст., й особливо у перші десятиріччя XX ст., стало підставою зародження внутрішнього аудиту. У міру розвитку аудиту поступово змінювались його цілі і методи. В еволюції аудиту з певною часткою умовності можна виділити такі етапи: у 1600 р. аудит був державним та незалежним, його основним завданням було викриття шахрайства; масштаби перевірки були детальні і глибинні. У 1600-1850 рр. цей вид аудиту також мав на меті викриття шахрайства та виявлення помилок в облікових записах; перевірки проводились глибокі, проте оцінка ефективності внутрішнього контролю на достатньому рівні не здійснювалась.

У 1850-1905 рр. аудиторські перевірки проводились з метою визначення правдивості та якості фінансової звітності й викриття шахрайства, застосовувались окремі тести з тих чи інших важливих питань. У 1905-1940 рр. існував державний, незалежний та внутрішній аудит, основним завданням їх також було визначення достовірності фінансової звітності, розроблялися тести і вже давалася оцінка внутрішньому контролю на об'єктах, де надавались аудиторські послуги. Достовірність та правдивість фінансової звітності перевірялись аудиторами у 1940-1960 рр., а з 1960 р. і донині основна мета аудиту – це визначення достовірності фінансової звітності, при цьому особлива увага приділяється ефективності внутрішнього контролю. Розвиток аудиту сприяв появі нових нормативно-правових документів, що важливо.



Законодавчі акти щодо проведення обов'язкового незалежного аудиту на підприємствах були прийняті у Франції (1867 р.), США (1887 р.), Швеції (1895 р.), Німеччині (1931 р.), Канаді та ін. державах. Підтверджуючи інформацію фінансової звітності, аудитор є певним гарантом порядності відносин між акціонерами та іншими учасниками господарської діяльності, у цьому і полягає його суспільне значення. У країнах з ринковою економікою існує громадський інститут аудиту зі своїм правовим статусом, проте відносини державних структур з аудиторськими організаціями в європейських країнах і США різні. Якщо в США і Великобританії аудиторські організації самостійні, вони самі ведуть підготовку аудиторів, дають їм відповідну кваліфікацію та стежать за тим, як вони виконують свої обов'язки, то в багатьох країнах Європи аудиторська діяльність організовується урядовими установами. Розвиток аудиту сприяв створенню великих транснаціональних компаній, які мають свої філії в багатьох країнах світу.



В Україні аудиторська діяльність почала розвиватись з переходом до ринкових відносин. Аудиторські послуги особливо були потрібні спільним підприємствам, де іноземний інвестор вимагав підтвердження звітності аудитором. Розвиток аудиту й організація його здійснюються з використанням досвіду, набутого світовою практикою. Закон України "Про аудиторську діяльність" прийнятий 22.04.1993 р.

В останні роки спостерігається ускладнення ділових господарських операцій, що вимагає підвищення надійності та достовірності фінансової інформації в економіці. Тому саме на незалежний аудит покладаються функції отримання та висловлення достовірної думки про фінансову звітність підприємств, доведення своїх висновків до заінтересованих користувачів такої інформації.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності інформації та звітності організацій і відповідності здійснених ними фінансових і господарських операцій чинним нормативним актам.

Постійне зростання попиту на аудиторські послуги визначається такими чинниками, як розвиток господарського законодавства і розвиток ринкових відносин. Необхідність у послугах аудитора має прояв у сутності аудиторської діяльності:



потреба інвесторів, страхових компаній, банків та ін. установ в об’єктивній і достовірній інформації, зокрема про стан фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

залежність наслідків прийняття рішень користувачами інформації(власниками, інвесторами, кредиторами та ін.) від якості отриманої інформації;

необхідність спеціальних знань та навиків для перевірки інформації;

можливість надання менеджерами недостовірної інформації власникам, акціонерам, кредиторам та іншим користувачам;

відсутність у користувачів інформації доступу та кваліфікації для оцінки її якості.

Аудиторська діяльність має організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне здійснення аудиторських перевірок (аудиту) та надання інших аудиторських послуг.

Аудиторська діяльність є саморегульованою, тобто держава встановлює лише вимоги до здійснення аудиту, а методику його проведення визначають професійні організації у стандартних положеннях, нормативах.

Аудит, як складова економічного контролю, виявляє і розкриває нові можливості підприємницької діяльності, визначає її ефективність та відповідність чинному законодавству, правовим документам, досліджує організацію виробництва, планування, збереження фінансових ресурсів, дотримання технологічної і трудової дисципліни, якість випущеної продукції, достовірність відображення господарсько-фінансових операцій в обліку та звітності у межах окремого підприємства. Крім цього, предметом аудиту є договірні відносини, виконання договорів, тобто здійснення контролю за усіма формами обороту суспільне необхідного продукту.

Об'єктами аудиторської діяльності є окремі і взаємозв'язані економічні, організаційні, інформаційні та інші форми функціонування системи, що вивчається, стан яких може бути оцінено кількісно та якісно. Об'єкти аудиту є різними за складом і структурою, належністю до різних сфер діяльності, за іншими характеристиками:

установчі документи підприємства, які визначають відносини щодо регулювання його фінансової діяльності, формування та змін статутного капіталу;

розрахунки з оплати праці;

усі види ресурсів й активів;

господарські процеси – економічні процеси впровадження нової техніки, забезпечення робочою силою, матеріально-технічне забезпечення, технічне, енергетичне й господарське обслуговування, основне й допоміжне виробництво і забезпечення фінансовими ресурсами та ін.;

економічні результати діяльності;

організаційні форми управління;

методи управління – системи стимулювання, мотивації;

функції управління – планування, облік, контроль, економічний аналіз і регулювання, стимулювання та ін.

Необхідно розрізняти об'єкти, стан яких оцінюється в минулому, теперішньому та в майбутньому часі. Минулий стан об'єкту аудиту оцінюється тоді, коли необхідно мати висновок про достовірність бухгалтерської звітності і доцільність господарських операцій, ефективність використання ресурсів. Фактичний стан об'єктів оцінюють під час перевірки наявності матеріальних цінностей і коштів, тобто коли з'ясовують реальний стан бухгалтерського обліку, систем планування і стимулювання. Оцінка майбутнього стану об'єкту – результат аудиторського дослідження проблем удосконалення відповідних сторін системи управління.

Віднесення об'єктів до конкретної групи часто залежить від завдань, котрі вирішує аудитор. Якщо він оцінює стан бухгалтерського обліку з погляду достовірності звітності, тоді облік розглядається в теперішньому часі, але якщо аудитор досліджуватиме його з метою вдосконалення, то він буде визначати майбутній стан.

Важливим для теорії і практики розвитку аудиту є визначення поняття “аудит”, яке б враховувало його мету і завдання, сферу діяльності та його різновиди.

У зарубіжній і вітчизняній економічній літературі, Міжнародних нормативах з аудиту (МНА) і чинних законодавчих актах України відсутній єдиний підхід щодо визначення поняття “аудит”. У переважній більшості літературних джерел сформульована думка про аудит як форму незалежного фінансово господарського контролю. У міжнародних стандартах з аудиту поняття “аудит” визначають як незалежну перевірку фінансових звітів або віднесеної до них фінансової інформації об’єкту незалежно від того, приносить прибуток або ні, його розміри і форми організації, коли така перевірка здійснюється з метою вираження подальшої думки. Комітет Американської бухгалтерської асоціації з основних концепцій обліку (American Accounting Association -AAA- Commiteeon Basic Auditing Concepts) розуміє під аудитом системний процес отримання й оцінки об’єктивних даних про економічні дії та події, що встановлює рівень їх відповідальності визначеному критерію і представляє результати зацікавленим користувачам.

Аудитом можна визначити і процес, за допомогою якого компетентний незалежний експерт, накопичує і оцінює свідчення про інформацію, яка підлягає кількісній оцінці і належать до специфічної господарської діяльності, щоб визначити ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям з метою встановлення інформаційного і комерційного ризику. Аудиторська діяльність зменшує ступінь невизначеності інформаційного забезпечення замовника, отже зменшує різні види ризиків.

Аудит – це процес збору, накопичення та обробки незалежним експертом інформації та даних про стан господарської діяльності, явища і факти з метою їх об’єктивної кількісної й якісної оцінки, визначення відповідності встановленим критеріям та надання зацікавленим користувачам достовірної інформації про об’єкти дослідження.

За змістом аудит як одна з форм фінансового контролю містить експертну оцінку фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського фінансового обліку, фінансової звітності, а також надання аудиторських послуг і пов'язаних із ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського фінансового і управлінського обліку, фінансової звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності, фінансів, управління трудовими ресурсами та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності юридичних і фізичних осіб.

Аудит спрямований на регулювання процесу відтворення суспільне необхідного продукту, вивчає продуктивні сили і виробничі відносини за всіма стадіями розширеного відтворення (виробництво, розподіл, облік і споживання) суспільне необхідного продукту з метою виявлення суперечностей та їх своєчасного регулювання з боку суспільства.

На стадії виробництва аудит досліджує ефективність використання праці, її предметів і засобів, відповідність їх чинному законодавству і нормативно-правовим актам. При цьому вивчаються організація виробництва, прогнозування, ефективність праці, витрачання коштів на її оплату, дотримання природоохоронних норм тощо. Інформаційним полем для аудиту є відображення виробничих і комерційних процесів в системі звітності, бухгалтерського обліку, а також дослідження ефективності ділової активності з дотриманням чинного законодавства, експлуатації устаткування як в окремій галузі, так і в національній економіці.

Предметом аудиту є сукупність даних, інформація про факти з об'єктів аудиторського контролю із стану економічних, організаційних, екологічних, інформаційних та інших характеристик системи, що перебуває у сфері аудиторської оцінки та відображена в системі бухгалтерського обліку та інших джерелах інформаційної системи і підлягає кількісній та вартісній оцінці.

Об'єктами аудиту є юридичні й фізичні особи, при цьому перевірці підлягають окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу, комерційну і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період, що складає поняття об'єктів контролю. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, охорону природи, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо.

Основною метою аудиторської діяльності є встановлення достовірності інформації, даних, бухгалтерської (фінансової) звітності економічних суб'єктів і відповідності вчинених ними фінансових і господарських операцій нормативним актам.

Сутність аудиту полягає у перевірці звітності, обліку, первинних бухгалтерських документів та іншої інформації, що стосується фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах і відповідність вимогам законів України та національним положенням (стандартам) бухгалтерського обліку або іншим правилам згідно з вимогами її користувачів.

Аудиторською діяльністю є вид підприємницької діяльності аудиторів або аудиторських фірм, які покликані захищати інтереси власників, інвесторів, держави.

Аналізуючи вітчизняну економічну літературу і видання країн СНД, можна помітити, що низка економістів розглядає аудит не тільки з точки зору зменшення ризиків, а й ототожнюють аудит з ревізією. Ототожнення аудиту з ревізією базується на наявності загальних рис і елементів в їх організації і методології. Проте, є відмінності в меті, здійсненні, вирішенні ними завдань, суб’єктах, видах контрольної інформації, її обробці і реалізації.

Спільним між аудитом і ревізією є те, що вони проводяться на основі документально перевірених показників. Однак між ними є і суттєві відмінності, які можна розглядати за їх сутністю, цілями, характером, правовим регулюванням, об'єктами, зв'язками, принципом оплати роботи, практичними завданнями і результатами.

Ревізія проводиться на підставі наказів державних органів управління. Головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували) кошти з бюджетів усіх рівнів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Аудит є видом підприємницької діяльності, тоді як ревізія являє собою виконавчу діяльність. Контрольно-ревізійний апарат і аудитори використовують під час перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств однакові методичні прийоми, джерела інформації, зокрема, законодавчі і нормативно-правові акти, первинні документи і регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність. Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність підприємств у статиці після завершення господарських процесів. Функції ревізії (порівняно з аудитом) обмежуються інтересами власника, від імені якого проводиться ревізія. Основною метою ревізії є пошук та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням керівній організації та правоохоронним органам. Як правило, ревізори здійснюють перевірки з позицій дотримання законності господарських операцій, не вникаючи у визначення перспектив діяльності. Результати ревізії повідомляють трудовому колективу для вжиття заходів щодо ліквідації виявлених недоліків.

Правове регулювання ревізії та аудиту також різне. Аудит як незалежна форма контролю ініціативно обирається власником, котрий формулює питання, на які аудитори мають дати обґрунтовані висновки для подальшого удосконалення роботи підприємства. Кредитори, акціонери, засновники, власники цінних паперів та інші суб'єкти зацікавлені в достовірності перевірки і звітності, тому, якщо будуть конфліктні ситуації з податковою адміністрацією, вони матимуть надійний захист в особі аудитора або аудиторської фірми.

Аудит відрізняється від ревізії не тільки цілями, а й організаційними формами проведення. Аудит виконують незалежні аудиторські фірми чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність, мають сертифікат і включені до Національного реєстру на проведення аудиту, причому на платній основі за договорами з адміністрацією різних підприємницьких структур. Аудитор і аудиторські фірми несуть відповідальність перед зовнішніми споживачами (акціонерами, кредиторами) щодо якості зробленого висновку згідно з укладеним договором і чинним законодавством.

Суттєвою відмінністю аудиту від ревізії є не тільки перелік виявлених недоліків, а й детальні вказівки аудитора щодо того, як їх виправляти.

До завдань аудиту можна відносити:

розробку внутрішньо фірмових нормативів аудиту;

складання робочих документів аудитора;

розробку типового плану і програми аудиту;

складання тестів системи внутрішнього контролю, залишків на рахунках бухгалтерського обліку.

вивчення статуту, установчої угоди й інших документів, що засвідчують правове поле діяльності суб'єкта перевірки;

ознайомлення із бізнесом клієнта, з системою господарювання та управління;

оцінку ефективності системи внутрішнього контролю;

контроль процесу здійснення господарських операцій у розрізі процесів постачання, виробництва, реалізації, інвестування;

встановлення повноти відображення всіх господарських та фінансових операцій, активів та пасивів підприємництва в бухгалтерському обліку;

перевірку реальності розрахунків з постачальниками і покупцями та ін.;

встановлення достовірності розрахунків із бюджетом і позабюджетними фондами;

реальність визначення фінансових результатів тощо.

Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудит може проводитись з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий аудит).Затрати на проведення аудиту відносяться на собівартість товару (продукції, послуг).

Аудитор має право займатися аудиторською діяльністю індивідуально, створити аудиторську фірму, об'єднатися з іншими аудиторами в спілку з дотриманням вимог цього Закону та інших законів України. Для здійснення аудиторської діяльності одноособово аудитор повинен на підставі чинного сертифікату отримати ліцензію. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права отримувати дивіденди від акцій та доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить в собі висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів.

Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляють експертним висновком або актом. Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або господарюючому суб'єкту України підлягає підтвердження аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором.

Проведення аудиту є обов'язковим для:

1) підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

2) перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;

3) емітентів цінних паперів;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом.

Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідальність за дотримання порядку ведення бухгалтерського обліку, визначеного законодавством України, своєчасне та повне надання бухгалтерської звітності користувачам та аудиторам покладається на керівника господарюючого суб'єкта. Публічна бухгалтерська звітність повинна бути перевірена аудитором (аудиторською фірмою) і може оприлюднюватись протягом року, наступного за звітним.

Аудиторська палата України здійснює сертифікацію і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю, затверджує програми підготовки аудиторів, норми і стандарти аудиту, веде Реєстр аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, здійснює заходи із забезпечення незалежності аудиторів при проведенні ними аудиторських перевірок та організації контролю за якістю аудиторських послуг.

 


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 22; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.017 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты