Перевірка відповідності даних підприємства-замовника і незалежного контролю.

Основні відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом показано в табл. 1.2.

Спільним для них також є те, що вони обґрунтовують свої висновки документально перевіреними доказами.

Поділ у зарубіжних країнах обліку на фінансовий і управлінський породжує відповідні різновиди аудиту: фінансовий і управлінський (операційний). Управлінський аудит є різновидом внутрішнього аудиту і здійснюється з метою розробки рекомендацій щодо економії та ефективного використання ресурсів для досягнення кінцевого результату господарської діяльності підприємства, вдосконалення діючої системи обліку і контролю за процесами господарської діяльності, виробництва. Управлінський аудит:

є невід’ємною функцією управління;

джерело інформації для працівників сфери управління підприємством;

інструмент поточного контролю за господарськими операціями, прогнозування, аналізу інших функцій управління господарською діяльністю.

Управлінський аудитом є процес вивчення та оцінка господарських явищ і фактів із метою надання рекомендацій управлінню суб’єкта господарської діяльності щодо економічного й ефективного використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, досягнення кінцевого результату та програмних цілей.

Операційним аудитом є вивчення аудиторами операцій підприємства з метою сформулювати рекомендації щодо економічного використання ресурсів, ефективного досягнення цілей. Мета операційного аудиту – допомогти керівникам у виконанні їхніх обов'язків. Результатом цього може бути збільшення рентабельності підприємств. Таким чином, внутрішні аудитори розглядають операційний аудит як складову внутрішнього аудиту. Зовнішні аудитори визначають його як вид консультацій з питань управління, наданих недержавними бухгалтерськими фірмами.

Розрізняють аудит добровільний і обов'язковий. Добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку.

Обов'язковий аудит проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності. За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності.

Обов'язковий аудит можна назвати регламентованим, бо його проведення обумовлене законодавчими і нормативними актами, в яких визначено категорії підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці (за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням аудиторського висновку до податкової адміністрації, при отриманні банківського кредиту; перед емісією цінних паперів емітент, згідно з правилами Національного банку України, подає аудиторський висновок про свій фінансовий стан тощо).

За характером виконуваної аудиторської роботи виділяють три типи аудиту:

- Операційний аудит.

- Аудит на дотримання нормативних вимог.

- Аудит фінансової звітності.

Операційний аудит. Операційний аудит – це перевірка будь-яких існуючих на підприємстві процедур і методів з метою оцінки їх ефективності. Результатом проведення операційного аудиту стають рекомендації керівництву щодо шляхів підвищення ефективності роботи організації.

Метою аудиту на додержання нормативних вимог є визначення, чи дотримується підприємство, аудит якого проводиться, процедур і правил, установлених для нього. Аудит на дотримання нормативних вимог, що проводиться для комерційних підприємств, передбачає:

визначення, чи дотримуються працівники бухгалтерського відділу підприємства установлених для них керівництвом процедур ведення бухгалтерського обліку;

перевірку ставок заробітної плати, з метою визначити, чи дотримуються при нарахуванні заробітної плати чинного законодавства;

перевірку дотримання підприємством умов договорів та ін.

В окремих підрозділах складність проведення аудиту на дотримання нормативних вимог значно зростає, оскільки їх діяльність регулюється сукупністю нормативних актів. Аудит фінансової звітності проводиться, з тим щоб визначити, чи дотримано під час складання фінансової звітності в цілому спеціально встановлених критеріїв. Цими критеріями звичайно є загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку.

Проводячи аудит фінансової звітності, з самого початку припускають, що ця звітність буде використовуватись різними групами людей і для різних цілей. Зокрема, користувачами звітності можуть бути:

кредитори або потенційні кредитори, які використовують фінансову звітність, щоб оцінити ризик, пов'язаний із кредитуванням даного підприємства;

фінансові аналітики або потенційні інвестори, які оцінюють доцільність інвестування у підприємство;

банки або спеціальні рейтингові агентства, яких цікавить фінансовий стан підприємства;

працівники підприємства, яких цікавить можливість стабільної роботи;

урядові структури, які використовують фінансову звітність для законодавчих чи статистичних цілей.

Перевіряючи звітність, аудитор визначає повноту і взаємозв'язок звітних форм поточної і річної бухгалтерської та статистичної звітності. Одночасно з'ясовує, як на підприємстві здійснюються аналіз і затвердження звітності структурних підрозділів, чи обговорюється поточна і річна звітність на виробничо-технічних нарадах, зборах засновників та акціонерів, наявність протоколів про затвердження звітності і розподіл прибутків, як виконуються рішення цих нарад, зборів.

Аудитор вивчає всі зауваження щодо поточної і річної звітності, які надходять на підприємство від місцевих фінансових органів, податкових служб, з'ясовує, що зроблено керівником підприємства для усунення недоліків і поліпшення фінансово-господарської діяльності.

Після того як аудитор перевірив взаємну погодженість показників фінансової звітності підприємства за рік, який контролюється, і виявив певні розбіжності, він разом з головним бухгалтером підприємства встановлює їх причини. У разі потреби до звітності керівництвом підприємства вносяться необхідні корективи. Переконавшись у достовірності фінансової звітності, яка складена за даними бухгалтерського обліку, підтвердженого первинною документацією про господарську діяльність підприємстві аудитор має підстави підтвердити правильність її складання.

За організаційно-процесуальними ознаками аудит поділяють на регламентований, договірний, внутрішній, одно предметний, багатопредметний і комплексний, за функціями – запобіжний, предметний та ін., рис. 1.3.

Аудит активів підприємства передбачає аудит операцій з коштами в касі, аудит операцій на рахунках у банку, аудит грошових документів та грошових коштів у дорозі, аудит розрахунків із підзвітними особами; основних засобів; нематеріальних активів; матеріальних цінностей; операцій з малоцінними і швидкозношуваними предметами; розрахунків із покупцями та замовниками; розрахунків за претензіями; розрахунків за відшкодуванням збитків.

Аудит пасивів підприємства складається з аудиту формування і використання власного капіталу та забезпечення зобов'язань; аудиту довгострокових позик і векселів; короткострокових кредитів і прострочених позик; розрахунків з постачальниками і підрядниками; розрахунків за податками і платежами; розрахунків з оплати праці й за соціальним страхуванням; фінансової звітності суб'єктів підприємницької діяльності; аудит цінних паперів; інвестицій; комп'ютерного середовища.

Рис. 1.3. Класифікація аудиту

Обов'язковий аудит – щорічна обов'язкова аудиторська перевірка ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності організації. Обов'язковий аудит проводиться тільки аудиторськими організаціями. Метою її є офіційне підтвердження достовірності бухгалтерської звітності організації. Обов'язкова аудиторська перевірка здійснюється у випадках, встановлених актами законодавства.

Ініціативний аудит – або, як його ще називають, добровільний аудит, це аудит, який проводиться за рішенням керівництва підприємства або його засновників. Основна мета ініціативного аудиту – виявити недоліки у віданні обліку, складанні звітності, оподаткуванні, провести аналіз фінансового стану підприємства і допомогти йому в організації обліку і звітності.

Фінансовий аудит (аудит фінансової звітності) – незалежна аудиторська перевірка бухгалтерського обліку, метою якого є визначення правильності ведення бухгалтерського обліку в компанії і перевірка достовірності фінансової (бухгалтерської) звітності.

Регламентований – проведення його регламентується законодавством і нормативними актами, де визначено категорії підприємців, які підлягають обов'язковому аудиту, наприклад, за даними річного звіту про фінансово-господарську діяльність перед поданням його до податкової адміністрації або у строки, встановлені органами державного управління.

Договірний – об'єкт аудиту, обсяг робіт та період і строки їх виконання обумовлюються угодою між суб'єктами підприємницької діяльності і аудиторською організацією.

Державний – аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій, які безпосередньо у платників податків юридичних і фізичних осіб перевіряють стан обліку господарських операцій та відображення їх у фінансовій звітності, повноту і своєчасність нарахування та сплати податків до державного і муніципального бюджетів, фінансових фондів тощо.

За процесуальними ознаками, тобто участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на одно-, багатопредметний (комплексний), комісійний.

Одно предметний – досліджуються питання одного виду (предмета) аудиту – платоспроможності, емісії цінних паперів та ін.

Багатопредметний – комплексний аудит стратегії управління маркетингом, виконання народногосподарських програм, тому в них беруть участь фахівці різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій. Комплексний аудит може здійснюватися локально, коли кожний аудитор досліджує питання, що стосуються його компетенції (предмета). Свої висновки вони передають замовнику для узагальнення і комплексної оцінки залежно від його потреб.

Комісійний аудит провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однією аудиторською організацією, тому узагальнення роблять в одному висновку, який підписують усі аудитори, що брали у ньому участь. Цей аудит здійснюється, як правило, аудиторськими фірмами, що призначають одного з аудиторів керівником. Обов'язком його є синтезування результатів дослідження різних аудиторів, що брали участь у комісійному аудиті. Керівник аудиторської групи повинен мати найбільші пізнання в галузі методології фінансово-господарського контролю, методики економічних досліджень, уміти синтезувати висновки інших аудиторів (економістів, соціологів, технологів), які стосуються однієї програми дослідження, тобто класифікувати аудиторську ідентифікацію їх.

Викладена класифікація за процесуальними ознаками передбачена нормами процесуального права, що стосуються економічних експертиз, тому їх можна застосовувати в теорії і практиці аудиту.

Запобіжний – це аудит, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх, тобто на стадії підготовки технології виробництва, до проведення маркетингових операцій тощо. Провадиться він здебільшого внутрішнім аудитом, який діє у структурі підприємства як спеціальний підрозділ або цими функціями наділено контрольно-ревізійний підрозділ.

Перманентний – це аудит, який проводиться безперервно у процесі фінансово-господарської діяльності підприємства. Метою його є забезпечення менеджерів інформацією про відхилення виробничих процесів від заданих параметрів, фінансову стабільність у маркетинговій діяльності, конкурентоспроможність виготовлюваної продукції, робіт та послуг на внутрішньому і зарубіжному ринках. Перманентний аудит здійснюється внутрішнім аудиторським підрозділом підприємства або зовнішнім аудитом на договірних засадах.

Ретроспективний – це аудит, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік. Проводиться він зовнішніми аудиторськими організаціями.

При обов'язковому аудиті суб'єкту господарської діяльності надається право самостійного вибору аудиторської фірми. Разом з тим до виконання аудиту не можна залучати осіб, які є родичами керівника підприємства, діяльність якого перевіряють.

Стратегічний аудит вирішує питання стратегії розвитку підприємства на перспективу. Передусім це стосується маркетингової діяльності. Маркетинг – це динамічна система прогнозного бізнесу, тому підприємству періодично здійснюють так звану ревізію маркетингу.

Ревізія маркетингу – це комплексне, системне, неупереджене і регулярне аудиторське дослідження маркетингового середовища фірми, її завдань, стратегії і оперативної діяльності з метою виявлення проблем, які виникають, а також можливостей, що відкриваються, розробки рекомендацій відносно плану дій щодо удосконалення маркетингової діяльності фірми.

Аудитор, який провадить ревізію маркетингу, повинен ознайомитися з поточними і перспективними планами фінансово-господарської діяльності фірми, бухгалтерськими балансами і звітами за ряд років. На основі зібраної інформації він складає план ревізії маркетингу, який дає змогу розробити рекомендації щодо стратегічного розвитку підприємства.

План аудиту маркетингу складається з частин: маркетингове середовище (демографічні, економічні, природні, науково-технічні, політичні, культурні фактори); мікросередовище (ринки, клієнтура, конкуренти, постачальники); стратегію маркетингу (програма діяльності фірми, ефективність менеджменту); результативність маркетингу (маркетинговий контроль, аналіз прибутковості, товари, ціни, реклама, стимулювання збуту, пропаганда). Такий план дає змогу аудитору провести дослідження планування підприємства, виявити ринкові можливості у сферах, де підприємство матиме явні конкурентні переваги. Резерви можна виявити, інтенсивно збільшуючи масштаби товарно-ринкової діяльності (більш глибоке проникнення на ринок, розширення меж свого ринку, удосконалення якості товару). На практиці підприємства застосовують три типи маркетингового контролю своєї діяльності: виконання річних планів, прибутковості і стратегічний контроль.

Лекція 2

Організація та проведення аудиторської діяльності