НАВЧАННЯ ГРАМОТИ

У період навчання грамоти уроки класифікуються за такими ознаками:

а) за основним предметом навчання - уроки читання і уроки-письма;

б) за часом, за періодами і етапами навчання — уроки в добукварний, букварний і післябукварний період;

в) за наявністю чи відсутністю нової теми на одному уроці – уроки вивчення нового звука і букви або навчання письму букви, великої і малої (рядкової), і уроки закріплення, на яких нова буква не вивчається; особли­вий тип уроку — урок повторення і узагальнення, обов'язковим є також щотижневий урок читання, на якому до 20 хвилин відводиться на позакласне читання.

До уроків навчання грамоти ставляться загальнодидактичні і спеціальні методичні вимоги.

Загальнодидактичні вимоги:

а) виховний характер уроку, чіткість виховної мети: які моральні якості будуть розвиватися на даному уроці;

б) чіткість навчальної мети уроку: що нового діти дізнаються, чого навчаються, які навички і вміння будуть розвиватися, яка стадія розвитку цих умінь і навичок, який буде рівень їх пізнавальної активності, мислення, який буде етап вивчення теми і т. ін.;

в) наступність і перспективність уроку, його зв'язок із попередніми і наступними уроками, його місце серед уроків з даної теми, з даного розділу програми;

г) розмаїття методичних засобів і прийомів роботи, варіативність робо­ти над матеріалом, залежність вибору методичних засобів від характеру ма­теріалу і завдань навчання, доступність методики — її цікавий та ігровий ха­рактер;

г) диференційований та індивідуальний підхід до учнів у процесі уроку; наявність зворотного зв'язку (від учнів — до вчителя) на всіх етапах уроку;

д) навчання учнів прийомів розумової праці («вчити учитися»), тим умінням, які є необхідною умовою успішного навчання в школі;

е) обов'язкові також й інші дидактичні вимоги — науковість, доступ­ність матеріалу і т. ін.

Спеціальні (методичні) вимоги:

а) обов'язковою умовою будь-якого уроку рідної мови є турбота вчите­ля про мовленнєве середовище: на уроці має звучати правильне, виразне, образне, точне, логічне мовлення; панувати атмосфера культури мовлення. Усе, що використовується на уроці, має бути зразковим і за формою, і за змістом. Кожний урок має виховувати «мовне чуття», любов до рідної мо­ви, до живого, яскравого, виразного слова;

б) на кожному уроці, як читання, так і письма, обов'язково повинна ма­ти місце робота з розвитку мовлення учнів: збагачення, уточнення і активі­зація словника, складання і аналіз речень, робота над словосполученням, усні висловлювання, переказ, читання напам'ять, драматизація і т. ін.; часто ці види роботи переплітаються з іншими - зі звуковим аналізом і синтезом, із читанням, письмом і т. ін.;

в) на кожному уроці читання і письма необхідними елементами повин­ні виступати різноманітні прийоми звукового і буквеного аналізу і синтезу - підготовка до читання або, що важливо, письма, а також самостійні вправи;

г) безпосередня робота для формування умінь і навичок читання і пи­сьма повинна займати приблизно 2/3 уроку за часом (у поняття «читання» входить підготовча робота перед читанням, а також аналіз змісту прочита­ного; це можна сказати і про поняття «письмо»);

г) на кожному уроці читання і письма має використовуватися матеріал для зразка - додаткові тексти для усної роботи: уривки з творів поетів, пи­сьменників української і зарубіжної літератури, фольклорні твори;

д) уроки читання і письма складають нерозривну єдність: урок читання готує учнів до уроку письма, а урок письма є продовженням попереднього уроку читання, тобто реалізується принцип наступності і перспективності.

Ці вимоги можуть розглядатися одночасно як критерії оцінки заплано­ваного чи проведеного уроку і як орієнтовна схема аналізу уроку.

Загальна структура уроку опрацювання нової букви має відповідати сформульованій темі, наприклад: «Звуки [р], [р'], позначення їх буквою «ер», тобто у най повинен відображатися провідний принцип аналітико синтетичного методу навчання грамоти - від звука до букви.

Урок, на якому учні ознайомлюються з новою буквою, може складатися з таких етапів: .