Вивчення прийменника

Як самостійна частина мови прийменник вивчається в 2 класі. Однак ще в букварний період навчання грамоти діти практично знайомляться з цією частиною мови під час читання вміщених у букварі текстів і запису речень. Отже, ще в цей час у вчителя з'являється нагода пояснити дітям роздільне написання прийменників («маленьких слів») з іншими словами.

У 3 і 4 класах учні знову повертаються до вивчення прий­менників з метою зіставлення їх із префіксами, на основі чого закріплюються навички роздільного написання прий­менників і злитого — префіксів. Крім того, вивчаючи від­мінювання іменників, діти дізнаються, з якими приймен­никами вживаються окремі відмінки.

Головне завдання вчителя під час опрацювання прий­менника полягає у:

— формуванні уміння виділяти прийменники з мовного потоку;

— показі ролі прийменників у реченні;

— формуванні навичок роздільного написання приймен­ників із наступними словами.

Уміння виділяти прийменники з мовного потоку учи­тель прищеплює ще в період навчання грамоти, коли учні ділять речення на слова або читають речення, до складу яких входять прийменники. Тут можна використати прийоми під­раховування кількості слів у реченні, постановки допоміж­ного слова між прийменником і словом (у мами — у моєї мами) і под.

На цьому етапі ознайомлення дітей з прийменниками учитель ще не показує їх ролі у реченні. У 2 класі цьому завданню підпорядковується вся робота над засвоєнням прийменника. Тут слід підвести дітей до усвідомлення то­го, що:

слова у, до, з, на, над та інші називаються прийменни­ками;

прийменники служать для зв'язку слів у реченні.

Крім того, удосконалюються вміння учнів писати при­йменники окремо від інших слів.

Важливо організувати роботу так, щоб учні самостій­но побачили роль прийменників як одного із засобів орга­нізації слів у реченні. Для цього можна використати де­формований текст, у якому не вистачає ще й прийменників долині, калина, зацвіла, червона; дітей, Батьківщина, піклується., наша) або порівняння двох текстів, в одному з яких на місці прийменників стоять крапки, наприклад:

Дядько Роман викохав Дядько Роман викохав

садок. І... садку... нього садок. І в садку у нього

справжні дива!... одній справжні дива! На од-

гілці яблуко сніжно-бі- ній гілці яблуко сніж-

ле. А...сусідній — золо- но-біле. А на сусідній —

таве або й зовсім черво- золотаве або й зовсім

нощоке. Визирають яб- червонощоке. Визирають

лука з-поміж листя, яблука з-поміж листя,

сміються ... сонця. сміються до сонця.

(За О. Гончарем)

Необхідність виконання практичного завдання (побу­дувати речення або заповнити пропуски тими словами, що є в другому тексті) приведе учнів до висновку про важ­ливу роль слів типу у, до, з, над та інших при конструю­ванні речень. Термін «прийменник» учитель вводить після того, як діти усвідомлять функцію цієї частини мови.

У зв'язку з тим, що інші службові частини мови в початкових класах не вивчаються і в дітей можуть виникати труд­нощі під час розрізнення прийменників і часток чи сполуч­ників, потрібно закріпити прийменники в зоровій пам'яті школярів. З цією метою можна використати динамічну таблицю, у прорізах якої поступово відкриваються нові для дітей прийменники. Наявність такої таблиці в класі полегшить учням запам'ятовування цих слів.

У 3 класі робота над вивченням прийменників спрямо­вується на розвиток в учнів уміння розрізняти прийменни­ки і префікси.

Учні повинні усвідомити, що:

прийменники служать для зв'язку слів у реченні, а префікси — для утворення слів;

прийменники пишуться окремо із словами, а префікси — разом (вони є частиною слова);

між прийменником і наступним словом можна постави­ти допоміжне слово, а між префіксом і коренем — ні.

Учитель може організувати спостереження дітей за реченнями чи словосполученнями, у яких префікс і при­йменник однакові за графічним накресленням (доїхав до Києва, побіг по полю, написав на дошці і под.).

Отже, вивчення прийменників у початкових класах пе­редбачає не тільки формування правописних умінь, а й усвідомлення учнями ролі прийменників при складанні словосполучень і речень.