Тривалість дня та її сезонна зміна. Тривалість сонячного сяйва

Тривалість дня, а точніше світлової частини доби, - змінна величина і залежить від пори року та географічної широти місцевості (обертання Сонця навколо Землі та Землі навколо своєї орбіти). На екваторі вона залишається майже сталою – 12 год. 30 хв. При віддаленні від екватора амплітуда тривалості дня змінюється, і чим ближче до полюсів, тим більшою вона стає. На середніх широтах, наприклад у Києві, тривалість світлового періоду за добу коливається в межах 7 – 17 годин. Рівнодення тут настає 23 вересня та 21 березня. Максимальна тривалість дня на території України – 22 червня, мінімальна –22-26 грудня. При визначенні тривалості світлової частини доби (астрономічної довжини дня) не враховують перехідний період від заходу Сонця до настання нічної темряви (сутінки) та ранковий перехідний період від закінчення темряви до сходу Сонця (світанок).

Тривалістю сонячного сяйва називають час, коли земна поверхня освітлюється прямими сонячними променями. Виражають її в годинах або в відсотках до тривалості світлової частини доби. Зміни тривалості сонячного сяйва значні, як на протязі року, так і по території. На території України тривалість годин сонячного сяйва збільшується з північного заходу до південного сходу. Найбільше за рік число годин сонячного сяйва спостерігається в тропічних пустелях, а найменше – на західному узбережжі Ірландії та Норвегії. Тривалість сонячного сяйва має велике значення для продуктивності сільськогосподарських культур та якості продукції (цукристість, вміст олії, білків).

Сонячне світло обумовлює теплову дію та світловий ефект – освітленість, яку вимірюють в люксах (лк) або в СІ прийнято канделу (кд). Освітленість пропорційна інтенсивності сонячної радіації , але при рівних умовах збільшується, із збільшенням відбитої радіації (інтенсивність сонячної радіації, відбитої від поверхні снігу, в декілька разів більша, ніж відбита від грунту, що обумовлює високу освітленість над снігом, яка може викликати тимчасову втрату зору (снігова сліпота).

Ритм сонячної радіації (зміна світової та темної частин доби) є найбільш стабільним фактором, який повторюється з року в рік. В результаті багаторічних досліджень фізіологи встановили залежність росту та розвитку рослин від тривалості дня. Рослини класифікують по реакції на тривалість дня (фотоперіодична реакція) на нейтральні, рослини короткого дня та рослини довгого дня. Також рослини поділяють: на тіньовитривалі та світлолюбні.

Мал. 7. Радіаційний потенціал України.