КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Помилки в управлінні страхової компаніїСтратегічні помилки Якщо відсутня будь-яка система планування, в тому числі й стратегічна – все залишається без нагляду. Вищий склад менеджерів не в змозі сформулювати сьогоденні та довгострокові плани. До того ж він не завжди має повну інформацію про справи у компанії, зокрема про стан страхового портфеля. Та й, розробляти плани вимагають від керівників підрозділів, які не мають загального завдання. Відсутність оперативного планування призводить до відсутності повноцінного контролю, оскільки не визначені критерії оцінки діяльності підлеглих. Часто на директоратах вирішуються питання, які стосуються однієї чи двох служб. Контроль, зазвичай, поверхневий і зводиться до оцінки - зроблено чи ні. Як правило, висновки за результатами роботи не роблять і виконавців не карають, і не заохочують. Порушення субординації - до генерального директора може потрапити будь-яка людина, навіть агент, з будь-яким питанням - формальних обмежень у спілкуванні з вищим керівництвом немає. З іншого боку до генерального директора важко потрапити на прийом через його постійну зайнятість. Відсутність продуманого регулярного контролю над обласними філіями, що призводить до великих виплат у страхових випадках, наприклад, з фінансових ризиків. Висновок. Заздалегідь необхідно шукати відповідних перспективних кандидатів на керівні посади, беручи за основу не особисту прихильність, родинні та інші зв'язки, а ділові та особисті якості, професійні знання та навики. Тобто враховуючи посаду, необхідні функції визначити вимоги до людини, а потім підбирати кандидатуру, а не навпаки - формувати структуру під конкретну людину - знайомого чи родича. Кадри вирішують усе! Висновок. Серйозно підходити до вибору консультантів і до вибору керівника. - кожна людина повинна знаходитися на своєму місці і виконувати свої функції, за що і повинна одержувати свою зарплату - за результати, а не за посаду. Розбіжність і протиріччя інтересів акціонерів, які працюють у компанії, на пізньому етапі становлення компанії. Об'єднані на етапі формування організації ідеєю збагатитися, акціонери заздалегідь не визначили загальні інтереси та стратегію, здатні згуртувати їх у єдину команду. Тобто надалі інтереси розбіглися чи стали протилежними (наприклад, боротьба за владу в компанії між двома основними акціонерами, які раніше були друзями). Кожний акціонер повинен насамперед для себе визначити, на що він здатний, і що йому не під силу, яке його місце в компанії, яким чином він може принести підприємству максимальну користь або, принаймні, не заважати розвитку. Небажання акціонерів залишати вищі керівні посади компанії в той момент, коли вони вже не в змозі керувати компанією. Як правило, відсутні правонаступники та система їхнього формування. Акціонери-підприємці, які підняли компанію, як правило, не можуть керувати вирослим монстром. Їхнє завдання полягає в тому, щоб знайти професійних адміністраторів, здатних керувати великою організацією і створити єдину команду з управлінського складу. Кожен акціонер повинен знайти собі місце в компанії, на якому він може принести максимальну користь організації (Рей Крок, засновник Макдодальдса, згодом відійшов від управління компанією і виконував, за його словами, роль совісті маркетингу - регулярно обходив свої заклади в різних містах і країнах та виявляв запити споживачів і недоліки роботи). Засновники підприємства повинні відповісти на такі запитання: "У чому я себе можу проявити якнайкраще?", "На яких ділянках діяльності я можу принести найбільшу користь?", "Якій справі я готовий присвятити багато років, якщо не все своє життя?", "Чого насправді потребує компанія?", " Чи виявиться обрана мною діяльність істотним та необхідним внеском у благополуччя компанії?". Висновок. Усі справи треба робити своєчасно, а також необхідно розуміти (мати високий інтелектуальний рівень): - що, коли та в якій послідовності робити. Через відсутність планування, а отже, критеріїв оцінки праці, основним показником оцінки діяльності підлеглих є час перебування на робочому місці - той, хто засиджується допізна і частіше крутиться перед очима генерального директора, зізнаючись йому в любові та вірності, вважається гарним працівником. Наявність у вищого управлінського персоналу перекрученого уявлення про свої функції - сидіти у просторому кабінеті у великому кріслі за великим столом, на якому стоїть велика попільниця, дивитися в стелю та, не замислюючись, підписувати документи, принесені підлеглими. Породження своїх конкурентів з ініціативних співробітників компанії, невдоволених своїм місцем у компанії. Великий штат співробітників (штатного персоналу), невелике число полісів, які припадають в середньому на одного співробітника. Неоптимальні технології праці підрозділів компанії. Ігнорування наявними потужностями обчислювальної техніки. Низька культура використання комп'ютерів. Висновки: - визначивши довгострокові цілі, розписавши функції, які мають виконуватися страховою компанією, керівництво повинне поставити перед підрозділами конкретні завдання, виділивши відповідальним необхідні ресурси - гроші, люди, техніка, приміщення тощо. - має бути суворий контроль та аналіз поточної діяльності підрозділів відповідно до затверджених планів, який не допускає перевитрати ресурсів компанії. - процеси та робочі місця мають бути атестовані. - у компанії має бути людина чи служба, яка відповідає за поліпшення якості роботи організації. Відсутність належної уваги до агентів з боку керівництва та штатного персоналу. У той час, як штатний персонал компанії забезпечується бутербродами, чаєм, соками тощо агенти не користуються цими благами, в них немає окремого приміщення, де можна упорядковувати свої справи, випити чаю, обмінятися досвідом, отримати консультацію. Агенти вчасно та в необхідному обсязі не забезпечуються інформацією та рекламною продукцією. Більшість агентів не знають, який статутний фонд у компанії. За недбалістю окремих штатних співробітників агентам неправильно нараховується заробітна плата. Траплялися випадки, коли агенти не могли здати гроші і поліси - ніхто не хотів їх приймати, одна служба відправляла до іншої. Висновки: - для роботи з агентами має призначатися відповідний час, їх необхідно забезпечувати інформацією та рекламною продукцією. При однакових комісійних за принесені ризики агент піде в ту компанію, де його швидко та якісно обслужать. Агенти - золотий фонд компанії, і керівництво ніколи про це не повинно забувати. Рівню агентів має відповідати і рівень їхнього обслуговування в компанії. В ідеалі агентів, які приносять великий прибуток компанії, можна забезпечувати устаткуванням за рахунок компанії : автомобілем (з радіотелефоном), комп'ютером - бажано ноутбуком - щоб міг працювати в "польових" умовах у клієнта і програмним забезпеченням з обліку своїх полісів та клієнтів. Недостатньо якісна система мотивації агентів, яка несвоєчасно реагує на якість ризиків за окремими видами страхування та на розмір комісійних, встановлених в інших страхових компаніях. У результаті "гарні" ризики ідуть в інші страхові компанії разом з новими правилами страхування. Введення прогресивної шкали розміру комісійних, коли за великі ризики агенти одержують менший відсоток винагороди, призводить до того, що великі об'єкти "витікають" в інші страхові компанії, а в рідній компанії залишаються такі "дрібні" ризики, як страхування автомобілів. Висновок: З одного боку, повинна бути аналітична служба, яка виконує функцію аналізу та прогнозу страхової діяльності за видами страхування, та дає свої рекомендації з розвитку чи скорочення тих чи інших видів страхування. З іншого боку, кадрова служба чи відділ праці та зарплати має відслідковувати систему оплати в інших страхових компаніях. вичайно, все це необхідно виконувати оперативно. Регулювати страховий портфель компанії потрібно не заборонними наказами (наприклад, заборона страхування останньої моделі "Жигулів") а економічними методами - варіюванням комісійних агентів у залежності від виду страхування та типу об'єктів. Висновок. Потрібен ризиковий капітал, що йтиме на підтримку нових розробок. Пропозиції мають бути обґрунтовані та передбачені. Колективу обіцяються золоті гори, не підкріплені діями. Обіцянки та гасла згодом забуваються, слова не відповідають справам. На словах - турбота про персонал, на ділі - повне ігнорування його потреб. Висновок Не треба давати зобов'язань, які не будеш виконувати. Недоліки бухгалтерії Головному бухгалтеру надано зайві права - саме він вирішує: оплачувати або не оплачувати той чи інший рахунок. А якщо оплачувати, то коли. У результаті цього страждає робота. Марнуються час і гроші. Усе це сприяє формуванню іміджу компанії, як ненадійного партнера. Трапляються випадки утаювання від керівництва (фінансового директора) інформації про наявність коштів на рахунку. Головний бухгалтер намагається виконувати функції фінансового директора, наприклад, самостійно розміщує депозитні внески. Оперативна оплата послуг і продуктів, що необхідні бухгалтерії (наприклад, узимку шипована гума насамперед для машини головного бухгалтера, рахунки на картриджі для лазерного принтера та копіювального апарату швидко оплачуються лише тоді, коли це необхідно бухгалтерії). Щоб показати свою значимість, головбух затримує оплату рахунків, що необхідні іншим підрозділам. Це призводить до того, що представник фірми, який надає послуги компанії, ходить кланятися головному бухгалтеру, щоб той швидше (тобто вчасно) оплатив послуги цієї фірми. У бухгалтерії відсутній наскрізний автоматизований облік, контроль надходження платежів страхових полісів здійснювався «від руки», без використання обчислювальної техніки (і це після п'яти років існування компанії). Бухгалтерські дані не збігаються з інформацією, яка отримується з інформаційної системи по обліку полісів, оскільки бухгалтерія не переобтяжує себе копіткою роботою з обліку кожного поліса. Відсутність оперативної аналітичної інформації про фінансовий стан компанії. Лобіювання придбання програмних засобів, розроблених своїми знайомими чи родичами. Висновки: - мають працювати грамотні бухгалтери; - бухгалтерія - технічний підрозділ, що веде облік грошових і матеріальних цінностей. Основне завдання бухгалтерії - грамотно вести облік; - розпоряджатися фінансовими послугами мають генеральний директор і фінансовий директор. Недоліки інформаційної підтримки Відсутня інтегрована інформаційна система забезпечення діяльності страхової компанії. Окремо існує система з ведення полісів, окремо - з бухгалтерії, окремо з кадрів (за 5 років страхової діяльності таку систему можна спроектувати, розробити технологію, створити програмні засоби, налагодити їх та запровадити). Відсутність оперативної аналітичної інформації в керівництва, у тому числі такої, яку можна одержати з існуючих інформаційних систем через відсутність попиту на подібну інформацію. Дотепер складання балансу компанії здійснюється від руки, за паперовими документами. Відсутність бухгалтерського програмного забезпечення, яке дозволяє аналізувати витрати фінансових засобів у різних розрізах (наприклад, за підрозділами). Небажання співробітників застосовувати у своїй роботі обчислювальну техніку. Замість того, щоб освоїти роботу з комп'ютером, беруть на роботу оператора. Так безпідставно збільшується штат. Залучення фірм - розроблювачів програмних засобів, які не в змозі зробити якісний програмний продукт. У результаті компанія втрачає гроші й час, а свої програмісти вкотре переписують програми. Відсутність чіткої, описаної, оптимізованої та затвердженої системи документообігу, до якої належать комп'ютерні технології, через що персонал виконує зайву роботу, обчислювальна техніка використовується не ефективно, з'являються зайві документи, приймають нових співробітників. Відсутність інвестиційної програми та відповідних фахівців. Зведення інвестицій до депозитних внесків у надійні банки під низькі відсотки. Відсутність контролю за виконанням господарських договорів, в наслідок чого трапляється переплата своїм контрагентам. Наприклад, закінчився договір про оренду, а компанія продовжує регулярно перераховувати гроші. Економія на дрібницях зумовлює великі витрати в майбутньому. Наприклад придбання неякісної дешевої АТС впливає на оперативність у роботі компанії (особливо страхової), отже, виникає питання про придбання кращої АТС. У компанії має бути впроваджено систему стратегічного та оперативного планування, яка має працювати зверху вниз і знизу вверх. У компанії має виконуватися функція зі зведення та узгодження цих планів (функція корпоративного планувальника). Акціонери повинні визначити та узгодити свої інтереси. Структура компанії має відповідати поставленим перед нею завданням. Бажано вести аналітичний облік витрат фінансових засобів за підрозділами та проектами. Необхідний суворий контроль за виконанням планів і рухом фінансових засобів. Персонал потрібно підбирати та оцінювати лише за професійними та особистісними якостями. У компанії має бути організовано постійний моніторинг страхового ринку та аналіз страхової й фінансової діяльності компанії.
4.Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу. Під комунікаціями страховика розуміються всі ті "сигнали", що він направляє своїм страхувальникам, потенційним клієнтам, своїм збутовим мережам, суспільній думці і т.д. Комунікації страховика забезпечують реалізацію наслідків маркетингових досліджень а саме: підсумків сегментації й пошуку кращих споживчих груп, вибору аргументів впливу на клієнтів, позитивних рис страхових послуг. Розрізняють внутрішні й зовнішні комунікації страховика. Внутрішні комунікації, спрямовані на забезпечення прозорого внутрішнього середовища страхової компанії. Зовнішні комунікації, орієнтовані на суспільну думку, страхувальників і потенційних споживачів страхових послуг. Стратегія комунікацій спрямована на об'єднання в собі всіх зовнішніх зв'язків страховика. Сюди відносяться: взаємозв'язки топ-менеджерів та інших провідних працівників компанії з партнерами; їхнє спілкування зі ЗМІ; із клієнтами та підрозділами страховика. Мета стратегії комунікацій - досягнення оптимального фінансового результату при наявних ресурсах. Стратегія комунікацій страховика має такі складові: система ідентифікації компанії серед конкурентів - це робота, спрямована на підвищення популярності своєї торгової марки серед потенційних клієнтів, створення відповідного звукового, графічного, колірного й образного зображення, що асоціюються в населення з конкретною страховою компанією; комунікації при продажі страхової продукції - посередницька діяльність, реклама певних видів страхових послуг; створення духу команди серед співробітників страхової компанії, її партнерів, а також клієнтури - внутрішні комунікації; система аналізу ефективності комунікацій. Зовнішні комунікації страховика спрямовані на: - ознайомлення потенційних страхувальників із страховими послугами; - просування на ринок послуг страховика; - зростання іміджу марки компанії у свідомості потенційних клієнтів. Отже, головна спрямованість зовнішніх комунікацій - збільшення продажів страхових послуг. При допомозі комунікацій страховик намагається передати потенційному страхувальнику коротку інформацію про себе і свої послуги, зробити його більш зацікавленим у вирішенні проблем забезпечення страхового захисту. Таким чином, зовнішні комунікації - найважливіший маркетинговий місток між страховиком і страхувальником. Джерелами або каналами поширення комунікацій є: - різноманітна реклама; - представники страховика (агенти); - система заходів спрямованих на стимулювання продажів; - самі продажі; - суспільні зв'язки. Головні вимоги до зовнішніх комунікацій страховика: - Звернення до тієї чи іншої аудиторії повинно бути гранично конкретним і як можна більш помітним на загальному фоні реклами. - Звернення закріпиться у свідомості потенційних споживачів страхових послуг компанії лише в тому випадку, якщо воно неодноразово повторюється. - Комунікації не дадуть бажаних наслідків, якщо вони не будуть спрямованими на створення єдиного позитивного обличчя страховика. - Комунікації лише тоді дають ефект, коли рекламовані послуги підкріплюються реальним ефективним страховим сервісом компанії. Сутність комунікаційного процесу полягає у обміні інформаційними повідомленнями між зацікавленими сторонами. Елементами комунікаційного процесу можна назвати наступні: - Інформаційне повідомлення (яким обмінюються); - Відправник; - Засоби перетворення інформації у сигнали, придатні для передавання - Канал передачі даних; - Засоби перетворення сигналів у інформацію, придатну для сприйняття адресатом - Адресат.
|