Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Регулювання діяльності страхової компанії

Читайте также:
  1. Автоматичне регулювання режиму роботи очисного комбайна 1Г405.
  2. Автоматичне регулювання режиму роботи очисного комбайна 1Г405.
  3. Адміністративні договори як форми управлінської діяльності
  4. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  5. Анотування в інформаційній діяльності
  6. Безпека підприємницької діяльності.
  7. Валютні ринки і валютне регулювання
  8. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційної діяльності підприємств
  9. Види навчальної діяльності учнів на уроці
  10. Визначення фінансового результату діяльності підприємства

В даний час ліцензування здійснюється на підставі розпорядження Державної комісії ринків фінансових послуг "Про затвердження Ліцензійних умов провадження страхової діяльності" від 28 серпня 2003 р. № 40 (далі - Розпорядження про ліцензійні умови).

Під ліцензуванням страхової діяльності розуміють видачу, переоформлення та анулювання ліцензій, видачу дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ, яке здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг (далі - Комісія).

Отримання ліцензії (документа державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов) можна умовно розділити на дві стадії:

· Перша - виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування і Розпорядженні щодо ліцензійних умов.

· Друга - безпосереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання дублікатів, та їх анулювання.

Перед тим як переходити до розгляду цих двох стадій щодо здійснення страхової діяльності, слід зазначити, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, пере страхування та фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управління.

Зазначимо, що слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них можуть використовувати в назві лише ті юридичні особи, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Розглянемо нормативні вимоги щодо здійснення страхової діяльності, а саме:

· вимоги щодо організаційно-правової форми:

· статутного фонду;

· досвіду роботи, керівництва та технічного забезпечення;

· забезпечення платоспроможності;

· формування, обліку та розміщення страхових резервів;

· проведення фінансового моніторингу;

· правил страхування.

Страховик створюється в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII. Як бачимо, найбільш поширена організаційно-правова форма - товариство з обмеженою відповідальністю - не може використовуватися для здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.



Слід зауважити, що підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до установчих документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі дотримання вимог законодавства.

Одним з найважливіших показників на страхових ринках, які розвиваються, вважається статутний фонд. Тому наступною вимогою є сформований статутний фонд. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який працює з іншими видами страхування ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а для страховика, який займається страхуванням життя, - 1,5 млн. євро за обмінним курсом валюти України. Відзначимо, що логічно було б застосовувати до страховиків ті вимоги, які склалися до моменту вступу в силу вимог п. 3 розділу 5 Закону про страхування в новій редакції. Норми Закону про страхування передбачають, що страховики, які створилися до моменту набрання чинності Закону " зобов'язані сформувати свої статутні фонди відповідно до вимог ст. 30 Закону про страхування в такому порядку:



- Страховики, які здійснюють інші види страхування ніж страхування життя, протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом - 500 тис. євро, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом - 1 млн євро ".

Таким чином, відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону про страхування страховики, які здійснюють інші види страхування ніж страхування життя, та зареєстровані до 7 листопада 2001 р. (дата опублікування Закону про страхування в газеті "Голос України" № 207 і " Урядовий кур'єр "№ 205), зобов'язані сформувати свої статутні фонди в розмірі, не менше ніж 500 тис. євро до 7 листопада 2003 р., і в розмірі 1 млн євро до 7 листопада 2004 р.

Статутний фонд страховика має формуватися виключно грошима. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Комісією, але не більше ніж 25% загального розміру статутного фонду. Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, отримані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду. У той же час розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%.

Ліцензії на конкретний вид обов'язкового страхування видаються, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування). На підтвердження вимог цього пункту надаються відповідні копії договорів страхування. З огляду на це вимога страховики, які тільки починають свою діяльність, можуть отримати ліцензії лише на добровільні види страхування, а по завершенні двох років практичної діяльності, а не з моменту державної реєстрації, намагатися отримати ліцензії на обов'язкові види страхування. Також страховик та його відокремлені підрозділи повинні бути забезпечені комп'ютерною технікою і програмним забезпеченням і комунікаційними засобами, які відповідають встановленим вимогам, до речі, яким саме - не уточнюється. Дані вимоги не встановлені Законом про страхування, однак передбачені Розпорядженням про ліцензійні умови.

Закон містить також вимоги до керівних осіб страховика. Голова виконавчого органу та його перший заступник повинні мати вищу юридичну або економічну освіту, а головний бухгалтер - вищу економічну освіту.

Однією з гарантій здатності страхової компанії відповідати за своїми зобов'язаннями перед страхувальниками є фінансова надійність страховика, під якою розуміють можливість страховика виконувати свої зобов'язання, прийняті за договорами страхування і пере страхування у випадку впливу несприятливих чинників. Саме тому ст. 30 Закону про страхування визначає необхідність забезпечення платоспроможності страховиків.

До умов платоспроможності відносяться:

· наявність сплаченого статутного фонду і гарантійного фонду страховика;

· створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

· перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Вимоги щодо формування, обліку та розміщення страхових резервів встановлює ст. 31 Закону про страхування.

Страхові резерви утворюються страховиками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування ( пере страхування). Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страхування життя (математичні резерви).

Вимога щодо обов'язкового ведення страховиком журналу реєстрації страхових вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування, та формування резервів збитків (резерв заявлених, але не виплачених збитків), а також забезпечення його ліквідного розміщення конкретизується в п. 2.15 Розпорядження про ліцензійні умови .

Поява нової вимоги спричинило прийняття Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" від 28 листопада 2002 р. № 249-ІV. Вимоги щодо проведення фінансового моніторингу страховиками, які є суб'єктами первинного фінансового моніторингу на підставі ст. 4 згаданого Закону, затверджені Розпорядженням про ліцензійні умови Комісії "Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами" від 5 серпня 2003 р. № 25. Вони містять обов'язкове проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції (сплата страхових премій та отримання страхових виплат), через заповнення відповідних анкет та перевірку оригіналів або належним чином завірених копій статутних документів. Також страховик зобов'язаний встановити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та призначити працівника, відповідального за його проведення.

Найважливіший класифікаційна ознака у страхуванні - форма його проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й обов'язкове. При обов'язковій формі умови здійснення окремого виду страхування передбачаються окремим нормативним документом, переважно постановами Кабінету Міністрів України. У разі здійснення страховиком добровільного виду (видів) страхування він зобов'язаний прийняти та зареєструвати в Комісії правила страхування, які розробляються для кожного виду страхування окремо.

Правила повинні містити:

· порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;

· страхові ризики;

· виключення із страхових випадків і обмеження страхування;

· термін і місце дії договору страхування;

· порядок укладення договору страхування;

· права та обов'язки сторін;

· дії страхувальника у разі настання страхового випадку;

· перелік документів, які підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;

· порядок і умови здійснення страхових виплат;

· строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;

· причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;

· умови припинення договору страхування;

· порядок вирішення спорів;

· страхові тарифи за іншими договорами страхування ніж договори страхування життя;

· страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;

· особливі умови.

Оскільки правила проведення одного й того ж виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними, страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант і, відповідно, - страховика.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 14; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Помилки в управлінні страхової компанії | Порядок отримання ліцензій
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2019 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты