Заняття №19. Мета:ознайомитися з ангобами та процесом їх приготування та нанесення на керамічний черепок.

Тема:Ангоби

Мета:ознайомитися з ангобами та процесом їх приготування та нанесення на керамічний черепок.

Пояснити: що представляє собою процес ангобування.

Тип заняття:лекція.

Література:Акунова Л.Ф. Материаловедение и технология производства художественных керамических изделий. Глава 6;

План лекції.

1. Ангоби, їх приготування і підбір до напівфабрикату.

2. Ангобування.

1. Ангобом називається матове, біле або кольорове покриття, яке складається із глиняної маси, яка наносониться (в сметаноподібному стані) переважно на лицеву поверхню виробу суцільним або несуцільним шаром, причому в останньому випадку ангоб називають барботином.

Ангоб,є більш щільним ніж матеріал аногобуємого виробу, але не представляє собою повністю спеченої маси, займає проміжне положення між матеріалом виробу і поливою.

Ангоби наносять на вироби для отримання більш гладкої поверхні, для маскування небажаного окрасу виробу, створення рельєфного малюнка. Ангоб наносяить на злегка підвялені вироби, наприклад на майолікові вироби, для яких характерна обробка ангобами. Після нанесення ангобу вироби можна також піддати глазуруванню з послідуючим випалом, але ефективніше нанести поливу на ангобований і випалений виріб.

Виходячи із складу, ангоби підрозділяються на глиняно-пісчані і флюсні. Глинисто-пісчані ангоби пористі (володіють високим водопоглинанням) та застосовуються переважно на майолікових та гончарних виробах художньо-побутового та господарського призначення.

Флюсні ангоби наділені незначною пористістю (володіють невисоким водопоглинанням) і застосовються переважно в архітектурно-художній кераміці.

Крім того до аногобів можна віднести лаки, які представляють собою тонкі глиняні покриття у вигляді глянцевих плівок.

В якості пластичних матеріалів для отримання ангобів застосовують відмучені глини, як правило, вони повинні відповідати глинам, які входять і склад основного матеріалу. Однак, використання для складання аегобів глин, що входять до складу основного матеріалу, можливо, якщо ці глини після випалу дають більй або інший потрібний колір та рівномірний тон. За відсутністю таких глин застосовують біловипалені вогнетривкі або тугоплавкі пластичні глини та каоліни.

В якості спіснюючих матеріалів застосовують білий кварцевий пісок.

В якості плавней для виготовлення ангобів застосовують польовий шпат або пегматит (для флюсних ангобів), крейду, склянний бій. Склянний бій володіє флюсуючою дією. Кожні 8-10% склянного бою в ангобі підвищують його спікання на 50⁰С. При вмісті в масі приблизно 50% скляннного бою наступає повне спікання при температурі 950⁰С. Самий дешевий флюс.

Окрі основних груп сировинних матеріалів, в випадку необхідності надання визначеного окрасу ангобу в його склад вводять пігменти. Голубий та синій окрас отримують введення в білу ангобову масу окислів кобальта, зелену-окислів-трьохвалентного хрома, жовту, червону та коричневу забезбечують охристі глини.

Приготування ангобів починається з промивки пегматита і склянного бою в моєчному барабані (шпатомийці). Потім з метою полегшення подрібнення пегматит попередньо випалюють при температурі 900-950⁰С, після чого сировину сортують (відокремлюють куски забруднені домішками, переважно залізом). Потім окремо здійснюєть помел твердих матеріалів (пегматиту, крейди, склянного бою) на бігунах або кульових млинах сухого помелу. Потім всі вихідні матеріали проходять дозування (вагове) згідно рецепту. Відважені матеріали загружають в кульовий млин мокрого помелу, та 40% води. Сюди ж подають пігменти в тонкомолотому стані (на ситі 10000отв/см² не повинно бути залишку). Після закінчення змішування та помела, який здійснюється в кульовому млині мокрого помелу, ангобний шлікер проціжують через сито в 400-900 отв/см² в залежності від характера матеріалів і зливають в ємкості. Матеріали, що входять в склад ангобів, нерочинні у воді, зникає необхідність у фритуванні, що значно здешевлює виробництво ангобів.

2. Нанесення ангобного покриття любої товщини здійснюється тільки на чистий керамічний матеріал. Способи нанесення ангоба на метеріал зводиться до поливання, пульверізації, окунанню, потім до нанесення пензлем, рожком, піпеткою.

Товщина шару нанесеного ангобу не повинна перевищувати 0,2мм, так як занадто тонкий шар ангобу може при висиханню і випалі відшаровуватися, а занадто тонкий шар ангобу може зникнути при глазурному випалі, це пояснюється здатністю поливи частково розчиняти в собі глинисту речовину ангобу або основного матеріалу.

При випалі ангобованого кенрамічного виробу усадка ангоба тим менше, чим тонше нанесений шар ангобу.

Встановлено, що ангобуємий матеріал здійснює уповільнену дію на спікання нанесеного на нього ангобу. Для отримання одного і того ж ступеню спікання, ангоб нанесений на матеріал, повинен бути випалений при більш високих температурах, ніж взятий в окремості. Уповільнення спікання ангоба на матеріалі прямо пропорційно величині пористості даного матеріалу. Оптимальний інтервал спікання в ангобах складає 110-120⁰С.

Основні умови від яких залежить спікання ангоба з матеріалом, зводяться до слідуючих: гідрофільність ангобуємого виробу і неохідність повної відсутності на ньому пилу або інших речовин, які знижують змочуваність твердих тіл з водою; в звязку з цим особливо небезпечноа наявність жирних пятен на поверхні ангобуємого виробу; відповідність повітряної та вогневої усадки ангоба і ангобуємого матеріала, в випадку великої різниці між цими показниками ангоб буде відшаровуватися або покриватися цеком-волосними тріщинами; шороховатий характер поверхні; тонина ангобуємого шару.

Контрольні запитання:

1. Що називають ангобом?

2. Як готують ангоби?

3. Як правильно підібрати ангоб до напівфабрикату?

4. Назвіть методи нанесення ангобу.