Заняття №20

Тема:Глазурі і глазурування.

Мета:Ознайомитися з видами полив.

Пояснити:різницю між сирою та фритованою поливою.

Тип заняття:лекція.

Література:Мороз И.И. Технология фарфоро-фаянсовых изделий. Глава 5.

План лекції.

1. Призначення глазурування.

2. Види полив, їх склад.

1. З декоративною метою художньо керамічні та побутові вироби декорують.

Поливою називають тонке (0,1–0,3 мм) скловидне покриття поверхні керамічного виробу. Полива утворюється в результаті нанесення на поверхню керамічного виробу спеціальної речовини більш легкоплавкої, ніж матеріал виробу з послідуючим закріпленням цієї речовини, тобто поливи в сирому стані на поверхні виробу випалом.

Глазурна маса в процесі випалу переносе постійне розмякшення. Политий випал, тобто випал, презначений для закріплення поливи на матеріалі, ведеться при температурі „розливу” поливи, яка не повинна перевищувати температури спікання матеріала.

Призначення поливи:

1) підвищує механічну міцність виробів.

2) перешкоджає проникненню рідини та газів в пори виробів.

3) надає поверхні виробам блиску та гладкості.

4) підвищує декоративність та зберігає підглазурний декор.

Вимоги до поливи:

Види поливи та вимоги до них залежать від призначення виробів.

1. Полива повинна бути кислотостійкою.

2. Мати підвищену термостійкість і механічну міцність.

3. Твердість по шкалі Мооса 6 – 7.

4. Мати хороший блиск, рівний розлив, бути добре сплавленою без дефектів поверхні.

Перебільшуючою фазою глазурі є прозоре скло. Кристалічна фаза глазурі представлена утвореннями двох типів: залишки шихти та новоутворення.

Залишки шихти це (1 – 3 %) непрореагованого кварцу з розміром часточок 20 – 40мкм.

Газова фаза глазурі – округлі газові бульбашки розміром від 10 – 80 мкм. Наявність яких створює умови для утворення дефектів на поверхні глазурі: пузирі, наколи і може стати причиною мікро тріщин.

Структура глазурі і її склад впливають на усадку, деформацію та білість виробів. Високий вміст CaO, BaO, стронцію – зменшують усадку при випалі.

Високий вміст MgO, польового шпату сприяє збільшенню усадки від 0,8 – 1 % . це пояснюється різницею в температурах спікання та плавлення, КТР, поверхневого натягу та інших параметрів глазурі і черепка.

По складу поливи бувають: польово-шпатові, борно свинцеві, цирконієві, літієві. Польово-шпатові глазурі володіють більшою твердістю і високою температурою плавлення і тому їх використовують у виробництві виробів з твердого фарфору і твердого фаянсу.

По забарвленню поливи бувають безкольорові та забарвленні. Прозорі безкольорові глазурі використовують у виробництві всіх тонко керамічних виробів. Забарвлюють глазур введенням в її склад забарвлюючих оксидів або солей які розчиняються в глазурному розплаві, або вогнетривкими забарвлюючими речовинами в тонкодисперстному стані які рівномірно розподіляються в масі глазурі.

За прозорістю поливи бувають прозорі і глухі. Прозора глазур не приховує колір і фактуру поверхні керамічного виробу. Глуха глазур – відбиває світлові промені і приховує поверхню керамічного виробу.

По блиску поливи бувають глянцеві і матові.

По температурі плавлення:

Легкоплавкі – температура випалу 900 – 1230⁰С. Ці поливи багаті окислами лужних і лужно-земельних і відносно бідні вмістом кремнезема.

Тугоплавкі – вище 1350. Багаті кремнеземом і бідні лужними і лужноземельними оксидами.

По призначенню – фарфорові, фаянсові, майолікові.

По способу приготування глазурі бувають сирі і фритовані.

2. Сирі поливи– це такі глазурі, які в своєму складі не містять розчинних у воді компонентів. Основною сировиною для приготування сирих полив є кварцеві матеріали (жильний кварц і білий кварцевий пісок), польові шпати або пегматити, каоліни, карбонати кальція, магнія. Ці поливи відносяться до тугоплавких і використовують у виробництві фарфору, тонкокаменних мас і інших керамічних матеріалів, які володіють порівняльно високою температурою политого випалу.

Фритовані поливи – це такі поливи, які мають у своєму складі окрамі компоненти розчинні у воді. В такому випадку її попередньо фритують, тобто сплавляють, при цьому розчинні компоненти переходять в нерозчинний стан. Фритування сприяє зниженню температури розливу глазурі і робить її більш однорідною.

Ці поливи відносяться до легкоплавких і застосовуються в виробництві фаянсу, майоліки, гончарних мас і інших керамічних виробів, які володіють порівняльно невисокою температурою политого випалу.

Кристалічні поливи отримують при відповідному режимі випалу шляхом перенасичення глазурного розплаву оксидами, здатними при охолодженні утворювати центри кристалізації.

Поливи «Кракле» отримують шляхом штучного утворення густої сітки тріщин глазурі через швидкість КТР глазурі і черепка, а також різкого охолодження виробів холодною водою.

Природними матеріалами для виробництва глазурі є глина, каолін, кварцовий пісок, польовий шпат, пегматит, крейда, доломіт, тальк, марганцева руда, нефеліновий сієніт, туф, перліт; з чистих технічних матеріалів і хімічних реактивів – сірчанокислий і вуглекислий барій бура, борна кислота, оксиди заліза, кобальту та інші.

Контрольні запитання:

1. Яке призначення процесу глазурування керамічних виробів?

2. Назвіть види полив та їх склад.