![]() КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Ядерна модель атома. Борівський воднеподібний атом. Спектральні серії
Центрований діафрагмою 2 пучок a-частинок від джерела 1 розсіювався фольгою 3 під різними кутами J від -p до p. Кількість a-частинок (Dn), розсіяних під фіксованими кутами, реєструвалась приймачем 4, який міг переміщуватись по колу навколо центру фольги. Було встановлено (рис.7.2): а) більшість a-частинок, проходячи через фольгу, практично не розсіюється; б) дуже добре виконується теоретично передбачуване співвідношення в) певна, хоч і незначна, кількість a-частинок розсіюється під кутами, близькими до ±p.
Оскільки, у відповідності з теоремою Ірншоу, неможлива стійка статична конфігурація електричних зарядів, то атом мусить бути динамічною системою, тобто електрони повинні рухатись навколо ядра по замкнених (колових чи еліптичних) орбітах. Такий рух є прискореним, і електрон з точки зору класичної фізики повинен втрачати енергію, випромінюючи електромагнітні хвилі, і тому впасти на ядро. Але, як відомо, атом – стійка конфігурація електричних зарядів. І тому, приймаючи ядерну модель атома, потрібно відмовитись від класичного опису орбітального руху електронів. 7.1.2. Розвиваючи запропоновану модель, у 1913 р. Н. Бор висунув гіпотезу у вигляді наступних постулатів: а) із усіх можливих механічних станів (орбіт) електрона в атомі здійснюються лише такі, для яких момент імпульсу орбітального руху електрона кратний до постійної Планка h, тобто
б) перебуваючи в стаціонарному стані, електрон атома не випромінює і не поглинає енергії; в) при переході з одного стаціонарного стану на інший електрон випромінює чи поглинає квант світла з енергією, рівною різниці енергій цих станів, тобто
Отже, основна ідея постулатів Бора полягає в квантуванні (дискретності) механічних характеристик руху електронів: моменту імпульсу, енергії тощо. Рис.7.3 ілюструє наявність стаціонарних квантових станів (енергетичних рівнів) з енергіями 7.1.3. Запропонована теорія вперше була застосована до воднеподібних атомів (
де m – маса електрона,
Звідси випливає, що
Оскільки орбітальний момент імпульсу електрона
то, врахувавши (7.4), отримаємо вираз для радіуса стаціонарної орбіти електрона
де Підставляючи (7.6) у (7.5), отримаємо вираз для енергії атома
Введемо позначення:
Отже, енергія атома приймає дискретні значення, тобто квантується. Стан з найнижчою енергією (n = 1) називається основним, усі інші стани – збудженими. Стан з найвищою енергією (n = ¥) відповідає іонізації атома. Отже, енергія іонізації воднеподібних атомів
І тому зручно інколи (7.8) записувати у вигляді
7.1.4.Зобразимо енергетичну діаграму атома водню (Z = 1) (рис.7.4). В основному стані атом може перебувати як завгодно довго. Якщо ж його перевести певним чином (теплом, світлом, бомбардуванням вільними електронами тощо) в довільний збуджений стан, то тривалість перебування в цьому стані складає
а довжина випромінюваної світлової хвилі розраховується за серіальною формулою Бальмера
де n2 – квантове число стану, з якого відбувається перехід, n1 – квантове число стану, в який переходить атом. Якщо забезпечити умови “заселеності” усіх збуджених станів, то в спектрі випромінювання атомарного водню спостерігатиметься значна кількість спектральних ліній, які можна згрупувати в наступні серії: І–серія Лаймана, для якої ІІ–серія Бальмера, для якої ІІІ–серія Пашена, для якої ІV–серії Брекета, для якої Лінії серії Лаймана лежать в ультрафіолетовій області, серії Бальмера – у видимій області, серії Пашена, Брекета – в інфрачервоній області. Відмітимо, що довжини хвиль, розраховані за формулою (7.10), дуже добре співпадають з експериментальними значеннями.
|