Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



СКЕЛЕТ ЛЮДИНИ




Читайте также:
  1. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  2. Атрибути людини
  3. Біоетична концепція охорони життя людини.
  4. В РАЗЛИЧНЫХ УЧАСТКАХ СКЕЛЕТА
  5. Взаимодействие частиц скелета.
  6. Відома теза екзистенціалізму «Екзистенція передує сутності». Охарактеризуйте співвідношення сутності та та існування людини в творах Ж.-П.Сатра і А. Камю
  7. Вірус імунодефіциту людини
  8. Вкажіть судини ділянки кровоносного русла людини, на які припадає максимум гідравлічного опору
  9. Вплив харчування на життєдіяльність людини.
  10. Генетично модифіковані продукти та їх небезпека для здоров'я людини.

1 — ключиця; 2 — лопатка; 3 — ребра; 4 — клубова кістка; 5 — зап’ясток; 6 — п’ясток; 7 — фаланги пальців кисті; 8 — човноподібна кістка; 9 — клиноподібні кістки; 10 — п’яткова кістка; 11 — фаланги пальців стопи; 12 — плесно; 13 — заплесно; 14 — надп’яткова кістка; 15 — медіальна кісточка; 16 — латеральна кісточка; 17 — малогомілкова кістка; 18 — великогомілкова кістка; 19 — виростки великої гомілки; 20 — колінна чашечка; 21 — стегнова кістка; 22 — променева кістка; 23 — ліктьова кістка; 24 — крижова кістка; 25 — хребет; 26 — надвиростки плечової кістки; 27 — плечова кістка; 28 — грудина

Череп людини утворюють два окремих набори кісток. Вісім кісток, що захищають головний мозок, формують мозковий череп, інші кістки утворюють лицевий череп. Хвилясті лінії на поверхні черепа — це шви, один з видів сполучення кісток.

КІСТКИ ЧЕРЕПА
(вигляд збоку)

1 — лобна кістка; 2 — решітчаста кістка; 3 — тім’яна кістка; 4 — потилична кістка; 5 — скронева кістка; 6 — нижня щелепа; 7 — клиноподібна (основна) кістка; 8 — верхня щелепа; 9 — вилична кістка; 10 — носова кістка; 11 — сльозова кістка.

КІСТКИ ЧЕРЕПА

1 — тім’яна кістка; 2 — потилична кістка; 3 — лобна кістка; 4 — скронева кістка; 5 — клиноподібна (основна) кістка; 6 — вилична кістка; 7 — сльозова кістка; 8 — леміш; 9 — піднебінна кістка; 10 — решітчаста кістка; 11 — нижня носова раковина; 12 — верхня щелепа; 13 — носові кістки; 14 — нижня щелепа.

5. Вікові особливості черепа.

Череп новонародженого значно відрізняється від черепа дорослої людини за формою, пропорціями, характером сполученням кісток і їх будовою. У немовлят лицевий череп відстає в розвитку від мозкового: об’єм лицевого черепа становить 13% від об’єму мозкового (у дорослих — 40%). Це зв’язано з недостатнім розвитком порожнини носа, щелеп, відсутністю зубів.

Простір між кістками черепної коробки заповнений сполучною тканиною товщиною 1 мм. Кістки містять велику кількість органічних речовин тому при травмах голови виникають не переломи, а вдавлення. Завдяки такій властивості кісток голова під час родів може змінити форму.

Особливістю черепа новонародженого є тім’ячка. Всього є шість постійних тім’ячок, прикритих сполучнотканинною перетинкою, яка за механічними властивостями дорівнює брезенту. Найбільше значення мають переднє і заднє тім’ячка. Переднє (велике) тім’ячко розміщене між тім’яними та лобною кістками, має форму ромба розміром 2 х 2,7 см і закривається до 12-16 місяців життя. Заднє (мале) тім’ячко розміщене між тім’яними і потиличною кістками, має форму трикутника. На момент народження часто вже закрите (відкрите у недоношених дітей).



Завдяки тім’ячкам під час родів кістки черепа сходяться, що полегшує проходження плоду через родові шляхи. Через свою податливість вони вирівнюють внутрішньочерепний тиск, котрий збільшується внаслідок швидкого збільшення головного мозку.

Череп новонародженого:
1 — велике тім’ячко; 2 — мале тім’ячко

До 1,5 року тім’ячка заростають, а шви майже повністю облітеруються. Голова найбільш інтенсивно росте в період статевого дозрівання.

Хребет — є міцною і гнучкою структурою, що утримує голову і тіло вертикально і дає змогу верхній частині тіла згинатися та обертатися. Він є стержнем скелету людини, який займає 40% довжини тіла. В ньому виділяють шийний, грудний, поперековий і тазовий відділи. Хребет складається із хребців — тридцяти трьох кільцеподібних кісток, послідовно сполучених між собою рухомими з’єднаннями. Між хребцями розміщені пружні і міцні міжхребцевіхрящові диски, які стискаються під навантаженням, щоб зменшити силу поштовхів. Під час напружених рухів на ці диски діють величезні сили (сотні кілограмів на 1 кв. см. Міцні зв’язки і м’язи стабілізують хребці, допомагають контролювати рухи.



Відділи хребта
I — шийний (7 хребців); II — грудний (12 хребців); III — поперековий (5 хребців); IV — крижовий (5 зрослих хребців); V — крижово-куприковий (3-4 зрослі хребці).

Найважливішою характеристикою хребта є його вигини, які формуються до 12-14 років. В новонароджених хребет випрямлений і не має фізіологічних вигинів. Міжхребцеві диски товсті і займають майже половину довжини хребта. У 2-місячному віці появляється шийний лордоз (дитина може тримати голову); 6 міс. —формується грудний кифоз (дитина може сидіти); поперековий лордоз виникає після того, як дитинанавчитьсяходити (~1 р.). В 3-4 р. — вигини хребта майже як в дорослої людини, однак шийний вигин закінчує формуватися до 7 р., поперековий — до 12 р.


Формування вигинів хребта

Ріст хребта найбільш інтенсивно відбувається в перші два роки життя, в 7-9 років та в період статевого дозрівання. Процеси скостеніння хребта тривають до 23 років. Порушення кривизни хребта часто є результатом неправильної пози під час сидіння і можуть призвести до послаблення здоров’я людини.

Грудна клітка виконує опорну і захисну функції. До кісток грудної клітки відносять 12 пар ребер і грудину. Ребра і м’язи, що прикріплені до них, утворюють стінку, яка захищає життєво важливі органи — серце, легені, печінку. Всього ребер є 12 пар, проте 5% людей народжуються з 1-2 додатковими ребрами. Люди, хворі на хворобу Дауна, мають на одну пару ребер менше, ніж звичайно. Усі 12 пар ребер прикріплені до хребта. Сім верхніх пар ребер — справжні ребра — вони сполучені своїми реберними хрящами безпосередньо з грудиною. Наступні 2-3 пари — несправжні ребра — приєднані до хрящів ребер, що розміщені вище. Решта — коливні ребра — не мають зв’язку з грудиною. Грудна клітка також служить місцем прикріплення дихальних м’язів та м’язів поясу верхніх кінцівок.



Грудна клітка:
1 — легеня, 2 — ручка грудини, 3 — тіло грудини; 4 — мечоподібний відросток; 5 —серце; 6 — діафрагма; 7 — селезінка; 8 — шлунок; 9 — печінка; 10 — реберні хрящі.

Грудна клітка новонародженого значно розширена знизу і звужена зверху. Найчастіше вона має форму піраміди, оскільки реберні хрящі приєднуються до передніх кінців ребер під кутом. Грудна клітка перебуває ніби в стані вдиху — цим пояснюють переважання у немовлят діафрагмального дихання над грудним.

На третьому році життя кути між ребрами і хрящами згладжуються і грудна клітка стає конусоподібною. З віком положення ребер і грудини змінюється — передні кінці ребер і грудина опускаються нижче. Збільшується об’єм грудної клітки, що дозволяє ефективніше дихати.

На форму грудної клітки впливають фізичні вправи (у спортсменів грудна клітка ширша, об’ємніша) та поза при сидінні. Деформація грудної клітки (наприклад, внаслідок спирання грудьми до краю стола, тривалого сильного нахилу голови і тулуба вперед) може призвести до порушень розвитку серця, великих судин, легень.

Скелет верхніх кінцівок складається із поясу верхніх кінцівок (лопатки і ключиці) та скелету вільної верхньої кінцівки. Плечова кістка рухомо з’єднана із лопаткою та передпліччям. Передпліччя складається із променевої та ліктьової кісток та кісток кисті. Кисть складається із кісточок зап’ястя, п’ястя та пальців.

Кістки кисті
1 — горохоподібна; 2 — тригранна; 3 — півмісяцева; 4 — човноподібна; 5 — велика трапецієподібна; 6 — мала трапецієподібна; 7 — головчаста; 8 — гачкувата.

У новонароджених кістки зап’ястка складаються повністю з хрящової тканини. До 7 років вони перетворюються у кістки. Кістки п’ястка і фаланги пальців містять зародкові кісткові тіла. Скостеніння фаланг пальців триває до 11 років а зап’ястя — до 12 років. Ці особливості слід враховувати в навчальному процесі: недостатньо сформована кисть швидко втомлюється, тому діти молодших класів не можуть швидко писати. Якщо діти з раннього дитинства займаються грою на музичних інструментах — процеси скостеніння фаланг пальців затримуються, пальці стають довшими.

Окостеніння кісток кисті
(рентгенограма)
1 — епіфіз; 2 — діафіз; 3 — суглобовий просвіт; 4 — епіфізарна пластинка.
Менш щільна хрящова тканина на рентгенограмах виглядає світлішою, епіфізарні пластинки, інші зори росту хряща, та суглобові простори — як світліші щілини.

Скелет нижніх кінцівок складається із тазового пояса та кісток вільної нижньої кінцівки. Кістки, що утворюють таз (дві тазові та крижова кістки), розміщені у вигляді кільця. Вони забезпечують міцну опору для верхньої частини тіла і захист для травної, сечової та статевої систем. Таз збудований подібно в обох статей. Проте у жінок він мілкіший і ширший, завдяки чому можливе виконання функції дітонародження.

СТАТЕВІ ВІДМІННОСТІ У БУДОВІ ТАЗА
Таз чоловіка — зверху, таз жінки — знизу. 1 — сіднична кістка; 2 — лобкова кістка; 3 — клубова кістка; 4 — тазовий вхід; 5 — лобковий симфіз.

Таз новонародженого складається майже повністю із хрящів з первинними ядрами для скостеніння. Таз має невеликі розміри, його висота більша ніж ширина, статеві відмінності не виражені. Тазова кістка закладається у вигляді трьох кісток: клубової, сідничної та лобкової. Скостеніння і зрощення цих кісток починається у 5-6 років і завершується у 17-18 років. У дівчат при носінні взуття на високих каблуках незрослі кістки тазу можуть зміститися і зростися неправильно (з часом це може утруднити проходження плоду під час родів).

Скелет вільної нижньої кінцівки складається зі стегнової кістки, двох кісток гомілки та кісток стопи. Стопа людини утворює склепіння, яке спирається на п’яткову кістку і на передні кінці кісток плесна. Дах працює як пружина, зм’якшуючи поштовхи тіла під час ходіння.

КІСТКИ СТОПИ
1 — надп’яткова; 2 — човноподібна; 3 — проміжна клиноподібна; 4 — медіальна клиноподібна; 5 — латеральна клиноподібна; 6 — кубоподібна; 7 — п’яткова.

У новонароджених усі кістки заплесна — хрящові. Стопа новонародженого здається плоскою, однак анатомічно склепіння вже сформоване. Однак така стопа ще не пристосована до виконання своїх основних функцій — опори і руху: зв’язки слабкі а тонус м’язів недостатній для утримання склепіння під час навантаження. Дитина спочатку вчиться стояти, а потім ходити на напівзігнутих ногах, поступово пристосовуючись до прямоходіння.

Терміни скостеніння кісток повинні враховуватися під час виконання гімнастичних вправ, навчання дітей правильних рухів у трудовому процесі.

Лекція 15

Тема: ОСОБЛИВОСТІ КРОВІ ЯК ТКАНИНИ ВНУТРІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

1. Кров і її значення.

2. Функції крові.

3. Склад крові.

1. Кров і її значення.

Клітини, тканини і органи організму можуть нормально функціонувати лише у відповідному внутрішньому середовищі. Для забезпечення такого середовища в організмі на відносно постійному рівні підтримуються кров’яний тиск, температура, вміст в білків, вуглеводів, іонів натрію, калію, хлору тощо. Збереження постійності внутрішнього середовища організму називають гомеостазом. Внутрішнім середовищем є кров, лімфа і тканинна рідина. Кров безпосередньо контактує із лімфою і тканинною рідиною об’єднуючи потік речовин між ними.

2. Функції крові.

Завдяки постійному рухові кров відіграє ключову роль у підтриманні гомеостазу. Концентрації поживних речовин та продуктів обміну в усіх клітинах, тканинах та органах перебувають у динамічній рівновазі. Саме через кров підтримується така рівновага, а також здійснюється обмін речовин та енергії, гуморальна регуляція функцій організму тощо. Підтримання гомеостазу відбувається через виконання кров’ю ряду функцій:

Кров виконує дихальну функцію, яка полягає у поглинанні нею кисню і винесенні вуглекислого газу. У легенях кров збагачується киснем і віддає вуглекислий газ, який виводиться в навколишнє середовище. У дрібних капілярах тканин і органів навпаки — кров віддає кисень клітинам, поглинаючи вуглекислий газ.

Кров здійснює транспортну і видільну функції доставляючи поживні речовин від органів травлення до клітин і тканин організму та виносячи шкідливі продукти розпаду, які потрапляють в кров із тканинної рідини. Ці речовини доставляються до нирок, легень, потових залоз шкіри і через них виводяться з організму.

Кров виконує захисну функцію знищуючи і знешкоджуючи мікроби та отруйні речовини, які в неї потрапили. Деякі клітини крові поглинають хвороботворні мікроорганізми, інші виділяють спеціальні речовини — антитіла, які знешкоджують отрути.

Кров також виконує терморегуляторну функцію охолоджуючи енергомісткі органи (серце, печінка тощо) і зігріваючи органи, які втрачають тепло, підтримуючи таким чином постійну температуру тіла.

У дорослої людини масою 60-70 кг міститься 5–5,5 л. крові. Значна її кількість— до 50% "зарезервована" у кров'яних депо — судинах печінки, селезінки, легень і шкіри. Депо крові бере участь у підтримці постійної кількості циркулюючої крові. Під час важкої фізичної роботи або внаслідок втрати крові через травму, запаси крові із депо поступають у загальний кровотік.

З віком відносна кількість крові змінюється. Так, у новонароджених маса крові становить ~15% від маси тіла, в однорічних дітей — 11%, в 14 років — 7%. Кров утворюється в кровотворних органах — печінці, селезінці, кістковому мозку і лімфатичній системі.

Червоний кістковий мозок
(скануюча електронна мікроскопія, збільшення у 340 раз)

3. Склад крові.

Кров складається із плазми та формених елементів.

Плазма складає 45-55% від загальної кількості крові. Вона містить 90% води і 8-10% органічних і неорганічних речовин, завдяки яким створюється певний осмотичний тиск. Постійність осмотичного тиску є дуже важливою для життєдіяльності клітин крові та функціонування органів. Осмотичний тиск підтримується за рахунок поступання в організм води і мінеральних солей та їх видалення через видільну систему. рН крові становить 7,36 (тобто кров є слаболужною). Розчини, які за складом і концентраціями солей відповідають плазмі, називають фізіологічними розчинами (замінниками крові).

Основними форменими елементами крові є еритроцити, лейкоцити і тромбоцити. Вони живуть певний час, після чого замінюються новими.

Еритроцити — червоні кров'яні тільця, які містять гемоглобін. Еритроцити утворюються в червоному кістковому мозку. Після народження дитини червоний кістковий мозок міститься майже в кожній кісточці. З 3-4 років життя він починає перероджуватися в жирову тканину і до 12-15 р. залишається лише в плоских і трубчастих кістках.

Завдяки наявності в еритроцитах гемоглобіну кров здійснює функцію газообміну в організмі. Кількість гемоглобіну визначають або в абсолютних одиницях, або у відсотках. За 100% прийнято наявність 16,7 г гемоглобіну в 100 мл крові. В людини в нормі є 4,5-5,0 млн. еритроцитів в 1 мм3 крові. У людей, які живуть у гірській місцевості де є дефіцит кисню, кількість еритроцитів більша (іноді на 30%). Якщо кількість цих клітин є меншої 3 млн. (60% гемоглобіну) розвивається хвороба анемія.

Важливим діагностичним показником є реакція осідання еритроцитів (РОЕ). Якщо кров набрати у капіляр (попередивши згортання крові), еритроцити почнуть осідати на дно з певною швидкістю, а зверху буде відшаровуватися жовтувата плазма. За її величиною судять про РОЕ. В нормі у жінок РОЕ становить 7-12 мм/год, у чоловіків 3-9 мм/год.

Кров новонародженої дитини характеризується підвищеним вмістом гемоглобіну (100-145%), і в 1 мм3 крові є до 7,5 млн. еритроцитів. На 5-6 день життя ці показники починають знижуватися. Вважається, що причиною цього є недостатнє постачання організму киснем оскільки не повністю сформована дихальна система. Після налагоджується в маляти легеневого дихання вищевказані показники починають знижуватися.

Лейкоцити — білі кров'яні тільця, які захищають організм від мікробів та токсичних речовин, що потрапили в кров. Лейкоцити здатні самостійно рухатися (не за течією крові) в тому напрямку де проникли мікроби або токсини. Приблизившись до них лейкоцити втягують їх в середину і перетравлюють. Якщо інородне тіло більше від лейкоцита, то велика кількість лейкоцитів оточують це тіло, утворюючи бар’єр. В людини в нормі є 4-9 тис. лейкоцитів в 1 мм3 крові. Лейкоцитів у новонароджених — 20-30 тис./мм3 оскільки відбувається розсмоктування продуктів розпаду тканин немовляти. На другу добу і до кінця першого року життя кількість лейкоцитів становить 10-12 тис. У 13-15 років кількість лейкоцитів як в дорослої людини.

Серед лейкоцитів розрізняють лімфоцити (утворюються в лімфатичних вузлах), нейтрофіли (утворюються в червоному кров'яному мозку), моноцити (утворюються в печінці і селезінці) та ін. Ці клітини відіграють ключову роль у формуванні імунітету людини — стійкості її організму до хвороб. Існує певне співвідношення (у відсотках) між різними типами лейкоцитів — лейкоцитарна формула. У випадку інфекційного захворювання змінюється і загальна кількість лейкоцитів і лейкоцитарна формула.

У дітей до періоду статевого дозрівання лейкоцитарна формула характеризується зниженою кількістю нейтрофілів. Цим пояснюється сприйнятливість дітей до інфекційних захворювань.

Тромбоцити — кров'яні пластинки, які відіграють головну роль у згортанні крові (утворенні тромбу). Вони утворюються в червоному кістковому мозку і селезінці. В 1 мм3 крові є 200-250 тис. тромбоцитів. Вдень їх більше ніж вночі.

В середньому початок згортання крові наступає через 1-2 хв. і закінчується через 3-4 хв. Згортання крові у дітей в перші дні після народження сповільнене. На 7 день життя воно таке ж як і у дорослих.

 

 

Лекція 16

Тема: СЕРЦЕВО-СУДИННА СИСТЕМА ЛЮДИНИ.

1. Будова і робота серця. Його вікові особливості.

2. Серцевий цикл.

3. Система кровообігу.

4. Велике і мале кола кровообігу.

5. Кровообіг плоду.

6. Анемія та її профілактика.

7. Вікові особливості реакціїсерцево-судинної системи на фізичні навантаження.

1. Будова і робота серця. Його вікові особливості.

Кров постійно рухається завдяки неперервній роботі серця. Серце — порожнистий м'язовий орган масою 180-300 г і завбільшки з кулак людини. Воно розташоване ліворуч від центра грудної клітки, в серцевій сумці — перикарді. Перикард складається із двох листків — парієтального і вісцерального. Парієтальний — зовнішній, складається із щільної волокнистої тканини. Вісцеральний (епікард) —внутрішній, який є серозною оболонкою, що захищає серце. Між цими листками є порожнина, заповнена серозною рідиною. Під перикардом розміщені міокард та ендокард. Міокард — серцевий м’яз, який складається з клітин, що забезпечують автоматичне скорочення серця. Ендокард — це гладенька оболонка, що вистеляє з середини серце і його клапани.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 211; Нарушение авторских прав







lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2021 год. (0.024 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты