Тема 15. Фінансовий аналіз

Метою фінансового аналізу є визначення рентабельності й ефективності проекту з погляду інвесторів та організації, що реалізує проект, а також оцінка поточного й прогнозованого фінансового стану підприємства, який реалізує проект.

Фінансовий аналіз має на меті:

- визначення дійсних фінансового стану і фінансових результатів діяльності фірми;

- виявлення змін у фінансовому стані та результатах у просторово-часовому розрізі;

- виявлення основних факторів, що викликали зміни у фінансовому стані й результатах;

- прогноз основних тенденцій у фінансовому стані й результатах діяльності фірми.

Фінансовий аналіз може розглядатися як складова частина проектного аналізу, так і фінансового менеджменту, тож дії аналітика залежать від поставленої мети. Проектний аналіз вимагає обґрунтування вкладень з найкращими результатами. Фінансовий менеджмент вимагає постійної роботи менеджера в пошуку фінансових ресурсів.

Фінансовий аналіз проекту передбачає вирішення таких завдань:

1) дати оцінку фінансового стану і фінансових результатів підприємства "без проекту" і "з проектом";

2) оцінити потребу в фінансуванні проекту і забезпечити координацію використання фінансових ресурсів у часі;

3) визначити достатність економічних стимулів для потенційних інвесторів;

4) оцінити, оптимізувати й зіставити витрати та вигоди проекту в кількісному вимірі.

Оцінка фінансових аспектів проекту потребує встановлення найбільш привабливих з можливих альтернатив проекту в умовах невизначеності, а також розробки стратегії управління чи контролю за критичними параметрами проекту. Важливою складовою цього розділу є визначення потоків фінансових ресурсів, необхідних на етапах інвестування, пуску та експлуатації проекту, виявлення фінансових ресурсів, доступних з точки зору вартості та часового горизонту. Узагальнена послідовність проведення фінансового аналізу проекту можна представити у вигляді схеми рис.

Рис. Етапи проведення фінансового аналізу

Існує кілька принципових схем аналізу фінансового стану підприємства. Така оцінка проводиться з метою показати потенційному інвестору платоспроможність підприємства, який здійснює проект. Вона повинна гарантувати, що ресурси, вкладені в реалізацію проекту, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень від господарської діяльності. При цьому розглядаються наступні групи показників, які визначаються на основі фінансової звітності підприємства та передпроектних досліджень:

1. Показники ліквідності:

- коефіцієнт абсолютної ліквідності;

- коефіцієнт поточної ліквідності;

- коефіцієнт загальної ліквідності.

2. Показники фінансової стійкості:

- коефіцієнт автономії;

- коефіцієнт незалежності;

- коефіцієнт забезпеченості власними коштами;

- коефіцієнт маневреності власних коштів.

3. Показники фінансово-економічної діяльності за останній звітний період:

- коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;

- рентабельність активів;

- рентабельність продаж;

- коефіцієнт оборотності активів;

- коефіцієнт оборотності матеріальних запасів;

- коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт валового прибутку;

- коефіцієнт якості дебіторської заборгованості;

- коефіцієнт кредиторської заборгованості;

- коефіцієнт собівартості.

4. Обороти по рахунках:

- достатність оборотів по рахунках до зобов’язань;

- оборот по всіх рахунках;

- динаміка оборотів по рахунках;

5. Кредитна історія:

- наявність погашених кредитів;

- наявність діючих кредитів.

6. Об’єктивні фактори діяльності клієнта:

- місцезнаходження;

- термін існування підприємства;

- контроль за поточною діяльністю;

- кількість місяців до погашення кредиту;

- специфіка діяльності;

- рівень менеджменту.

7. Додаткові фактори:

- участь підприємства в спільних проектах з банком;

- наявність державної підтримки проекту або підприємства.

На основі аналізу наведених показників потенційний інвестор може зробити висновок про доцільність вкладення грошей у розвиток підприємства, рівень його платоспроможності, ризик інвестора про несплату кредиту у визначений термін та у повному обсязі.

Для оцінки фінансової спроможності проекту необхідно спрогнозувати обсяг продажів, порівняти його з витратами за проектом та визначити джерела покриття вірогідних витрат.

Прогноз обсягів продажів є результатом комерційного аналізу і подається у вигляді таблиці.

Таблиця

Обсяг продажів (виручка від реалізації)

Кожна цифра таблиці має бути обґрунтована виходячи з того, що товар справді буде вироблено і продано за вказаною ціною. Оскільки виручка від реалізації є головним чинником, що впливає на показники ефективності проекту, розрахунок показників табл. повинен бути вкрай коректним. Виручка від реалізації означає загальний доход від реалізації товарів (робіт, послуг) у грошовій формі.

При прогнозуванні обсягів реалізації слід враховувати рівень інфляції протягом життєвого циклу проекту.

Оцінка інвестиційних витрат і розрахунок поточних витрат за проектом. Ключовим питанням розрахунку потреб у фінансуванні є розрахунок капітальних витрат проекту. Під капітальними витратами розуміють усі витрати, які забезпечують підготовку й реалізацію проекту, включаючи формування або збільшення основних та оборотних коштів. Ці витрати не мають на меті дати прибуток принаймні протягом року і є довгостроковими вкладеннями. Залежно від виду і форм капітальних витрат значення їх показників матиме різний економічний сенс. Якщо йдеться про створення нового підприємства, капітальні витрати розглядаються як вклад засновників у статутний фонд, якщо про проект у рамках діючого — як збільшення статутного фонду за рахунок коштів залучених акціонерів або як витрати, які погашаються за рахунок кредитів чи державних субсидій. Капітальні витрати не відносяться до валових витрат підприємства.

Прогнозування поточних витрат проекту здійснюється з урахуванням результатів аналізу беззбитковості проекту.

Відповідно до основних правил визначення витрат за проектом при підготовці його фінансового обґрунтування необхідно:

-ігнорувати попередні витрати, оскільки аналітик оцінює тільки додаткові витрати і прибуток, отримані від проекту, а покриття попередніх витрат не береться до уваги у процесі визначення фінансової спроможності проекту;

-вартість ресурсів проекту розраховувати на основі витрат втрачених можливостей, якщо ці ресурси можуть бути використані будь-яким іншим, відмінним від проектного, способом. Наприклад, коли компанія розглядає можливість використання будівлі, що на цей час не експлуатується, але яку можна продати за 10 тис. грн. Вартість цієї будівлі слід оцінити як величину першочергових витрат за проектом.

Прогноз річного прибутку— дуже важлива частина фінансового аналізу, оскільки прибуток є найбільш суттєвою статтею припливу грошових коштів і має серйозний вплив на вартість проекту. Головна мета цієї частини прогнозу — визначення величини доходу, який компанія одержить, а потім утримає у виробництві для реінвестування протягом планового періоду.

При прогнозуванні звіту про прибутки на якому базується прогноз чистого потоку грошових коштів слід враховувати такі фактори, які впливають на їх величину:

- метод нарахування амортизації;

- вплив ліквідаційної вартості;

- потребу в оборотному капіталі та його облік;

- використання номінальних і постійних цін.

Одним з найбільш важливих завдань фінансового аналізу є розрахунок майбутніх грошових потоків,необхідних для здійснення проекту. Потрібно враховувати, що учасників проекту більш цікавить величина грошових потоків, а не прибуток чи дохід, який принесе проект. Інформація про очікувані потоки готівки з урахуванням усіх виплат та оподаткування для вже діючого підприємства повинна бути представлена у вигляді різниці між грошовими потоками з проектом і без нього. Ключ до прийняття вірного проектного рішення — аналіз фінансової ситуації з урахуванням реалізації інвестиційного проекту та без його здійснення. Тому фінансові аналітики повинні показати можливий приріст грошових коштів завдяки реалізації проекту.

Ґрунтуючись на прогнозі грошових потоків, фінансовий аналітик визначає, як це вплине на зміну окремих статей активу і пасиву бухгалтерського балансу. Прогноз бухгалтерського балансу – це плановий документ, який відображає фінансовий стан підприємства, структуру активів та джерел їх фінансування, що базуються на оцінці руху грошових коштів та інших активів, і зміну пасивів на визначений момент часу протягом усього періоду реалізації проекту. При підготовці прогнозу бухгалтерського балансу по кожному періоду показники відображаються у форматі накопичення за роками проекту.

Підготовка фінансового аналізу проекту обов’язково містить в собі блок з визначення умов фінансування, вибору та раціоналізації джерел фінансування та розробки плану узгодження фінансових надходжень.

Раціоналізація структури фінансування є одним з етапів стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії. Головними критеріями оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є необхідність забезпечення високої фінансової стійкості компанії та максимізація прибутку від інвестиційної діяльності. Раціоналізація формування інвестиційних ресурсів проекту базується за принципом: середньозважена вартість капіталу з урахуванням ризику повинна бути меншою, ніж внутрішня норма рентабельності проекту.

Фінансування— забезпечення проекту ресурсами, до складу яких входять не лише грошові кошти, але й виражені в грошовому еквіваленті інші інвестиції, в тому числі основні та обігові кошти, майнові права і нематеріальні активи тощо. Пошук джерел фінансування проектів є найважливішою проблемою, яка постає перед будь-яким підприємством.

Усі джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи:

• власні;

• залучені;

• позичкові.

Залучення того чи іншого джерела фінансування пов'язане з певними витратами: акціонерам треба виплачувати дивіденди, банкам — проценти за надані кредити і т.д. Загальна сума коштів, яку необхідно сплатити за використання певного обсягу фінансування, називається ціною капіталу. При фінансовому проектуванні передбачається, що поточні витрати фінансуються за рахунок поточних, а капітальні — за рахунок довгострокових активів. Завдяки цьому оптимізується загальна сума витрат по залученню капіталу. Величина й частка в загальній сумі коштів джерел фінансування, а також їх ціна можуть бути різними.

Раціоналізація структури фінансуванняє одним з етапів стратегії формування інвестиційних ресурсів компанії. Головними критеріями оптимізації співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності є необхідність забезпечення високої фінансової стійкості компанії та максимізація суми прибутку від інвестиційної діяльності, який знаходиться в розпорядженні засновників компанії при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування.

Раціоналізація формування інвестиційних ресурсів проекту базується за принципом: середньозважена вартість капіталу повинна бути меншою, ніж внутрішня норма рентабельності проекту, оскільки розрахунок середньозваженої вартості капіталу пов'язаний з розрахунком дисконтної ставки для оцінки проекту з урахуванням рівня ризику.

Останнім кроком етапу фінансування проекту є узгодження у часі припливу коштів(оплачений акціонерний капітал, довгострокові та короткострокові позички, надходження від реалізації продукції, кредиторська заборгованість) таїх відтоку(витрати, пов'язані з інвестиціями та експлуатацією підприємства).

Фінансовий аналіз, як правило, передує економічній оцінці проекту, яка визначає цінність його для суспільства. Тому учасники проекту, які здійснюють його підтримку, отримують з фінансового аналізу інформацію про доцільність і необхідність стимулювання інвестиційного процесу.

Оцінка фінансової спроможності проекту базується на концепціях прийняття інвестиційних рішень, що потребують знань фінансового та податкового обліку, управлінського аналізу господарської діяльності, правового поля оподаткування та інших сфер підприємництва.