Передача з встановленням та без встановлення з’єднання

При передачі кадрів даних на канальному рівні використовуються як дейтаграмні процедури, які працюють без встановлення з’єднання (connectionless), так і процедури з попереднім встановленням логічного з’єднання (connection-oriented) [1 - 4, 8].

При дейтаграмній передачі кадр надсилається у мережу „без попередження”, і ніякої відповідальності за його втрату протокол не несе (рис. 4.9, а). Передбачається, що мережа завжди готова прийняти кадр від кінцевого вузла. Дейтаграмний метод працює швидко, оскільки ніяких попередніх дій перед відправленням даних не виконується. Проте при такому методі важко організувати в рамках протоколу відстеження факту доставки кадру вузлу призначення. Цей метод не гарантує доставку пакета.

Передача з встановленим з’єднання надійніша, але вимагає більше часу для передачі даних і обчислювальних витрат від кінцевих вузлів.

У цьому випадку вузлу-одержувачу відправляється службовий кадр спеціального формату з пропозицією встановити з’єднання (див. рис. 4.9, б). Якщо вузол-одержувач погоджується з цим - він надсилає у відповідь інший службовий кадр, що підтверджує встановлення з’єднання і пропонує для даного логічного з’єднання деякі параметри, наприклад ідентифікатор з’єднання, максимальне значення поля даних кадрів, що будуть використовуватися в рамках даного з’єднання, і т. п.

Вузол-ініціатор з’єднання може завершити процес встановлення з’єднання відправленням третього службового кадру, у якому повідомить, що запропоновані параметри йому підходять. На цьому логічне з’єднання вважається встановленим, і в його рамках можна передавати інформаційні кадри з даними користувача. Після передачі деякого закінченого набору даних, вузол ініціює розрив даного логічного з’єднання, надсилаючи відповідний службовий кадр.

На відміну від протоколів дейтаграмного типу, що підтримують лише інформаційний тип кадру, протоколи, які працюють за процедурою зі встановленням з’єднання, повинні підтримувати кілька типів кадрів: службові (для встановлення та розриву з’єднання) та інформаційні, що переносять дані користувача. Логічне з’єднання забезпечує передачу даних як в одному напрямку - від ініціатора з’єднання, так і в обох напрямках.

Процедура встановлення з’єднання може використовуватись для досягнення різних цілей [1, 4, 17].

- Для взаємоаутентифікації користувачів, або обладнання (маршрутизатори теж можуть мати імена і паролі, що потрібні для впевненості в тім, що зловмисник не підмінив корпоративний маршрутизатор і не відвів потік даних у свою мережу для аналізу).

- Для узгодження змінюваних параметрів протоколу: MTU, різних тайм-аутів і т. п.

- Для виявлення і корекції помилок. Встановлення логічного з’єднання дає точку відліку для визначення початкових значень номерів кадрів. При втраті нумерованого кадру приймач, одержує можливість знайти цей факт, а також може повідомити передавачу, який у точності кадр потрібно ретранслювати.

- У деяких технологіях процедуру встановлення логічного з’єднання використовують при динамічному настроюванні комутаторів мережі для маршрутизації всіх наступних кадрів, що будуть проходити через мережу в рамках даного логічного з’єднання. Так працюють мережі технологій Х.25, Frame relay і ATM.