Асинхронна і синхронна передачі

При обміні даними на фізичному рівні одиницею інформації є біт, тому засоби фізичного рівня завжди підтримують побітову синхронізацію між приймачем і передавачем.

Канальний рівень оперує кадрами даних та забезпечує синхронізацію між приймачем і передавачем на рівні кадрів. В обов’язки приймача входить розпізнавання: початку першого байта кадру, границь полів кадру та ознаки його закінчення.

Зазвичай досить забезпечити синхронізацію на двох рівнях - бітовому і кадровому, для того, щоб передавач і приймач змогли забезпечити стійкий обмін інформацією. Однак при поганій якості ЛЗ для зниження вартості апаратури і підвищення надійності передачі даних вводять додаткові засоби синхронізації на рівні байт. Даний режим роботи називається асинхронним або старт-стопним. Іншою причиною використання такого режиму роботи є наявність пристроїв, що генерують байти даних у випадкові моменти часу. Так працює клавіатура дисплея або іншого термінального пристрою, з якого людина вводить дані для обробки їх комп’ютером.

В асинхронному режимі кожен байт даних супроводжується спеціальними сигналами „старт” і „стоп” (рис. 4.6, а). Призначення цих сигналів полягає в тому, щоб, по-перше, сповістити приймач про прихід даних і, по-друге, щоб дати приймачу досить часу для виконання деяких функцій, пов’язаних із синхронізацією, до надходження наступного байта. Сигнал „старт” має тривалість в один тактовий інтервал, а сигнал „стоп” може тривати один, півтора або два такти, тому говорять, що використовується один, півтора або дві біти у якості стопового сигналу, хоча ці сигнали не є користувацькими бітами.

Асинхронним режим називається тому, що кожен байт може бути трохи зсунутий у часі щодо побітових тактів попереднього байта. Така асинхроність передачі байт не впливає на коректність прийнятих даних, оскільки на початку кожного байта відбувається додаткова синхронізація приймача з джерелом за рахунок бітів „старт”. Більш „вільні” часові допуски визначають низьку вартість устаткування асинхронної системи.

У синхронному режиміпередачі старт-стопові біти між кожною парою байт відсутні. Користувацькі дані збираються в кадр, на початок якого вставляється байт синхронізації (рис. 4.6, б). Байт синхронізації - це байт, який містить заздалегідь відомий код, наприклад 0111110, що сповіщає приймач про прихід кадру даних. При його одержанні приймач повинен увійти у байтовий синхронізм з передавачем, тобто правильно Оцінювати початок чергового байта кадру. Іноді застосовується синхробайт для забезпечення більш надійної синхронізації приймача і передавача. Оскільки при передачі довгого кадру у приймача можуть з’явитись проблеми із синхронізацією біт - то використовуються коди, що самосинхронізуються.