Потенційний код без повернення до нуля

На рис. 4.4 а показаний метод потенційного кодування або кодуванням без повернення до нуля(Non Return to Zero, NRZ). Ця назва відбиває той факт, що під час передачі послідовності одиниць сигнал не повертається до нуля протягом такту (як ми побачимо нижче, в інших методах кодування повернення до нуля в цьому випадку відбувається). Метод NRZ простий у реалізації, має гарні властивості виявлення помилок (внаслідок наявності двох потенціалів, які різко відрізняються), але не має властивості самосинхронізації. При передачі довгої послідовності одиниць або нулів сигнал на ЛЗ не змінюється, тому приймач позбавлений можливості визначати по вхідному сигналу моменти часу, коли потрібно в черговий раз зчитувати дані. Навіть при наявності високоточного тактового генератора приймач може помилитись з моментом знімання даних, оскільки частоти двох генераторів ніколи не бувають цілком ідентичними. Тому при високих швидкостях обміну даними і довгими послідовностями одиниць або нулів незначна неузгодженість тактових частот може привести до помилки у цілий такт і, відповідно, зчитуванню некоректного значення біту.

Іншим серйозним недоліком методу NRZ є наявність низькочастотної складової, яка наближається до нуля при передачі довгих послідовностей одиниць або нулів. Внаслідок цього багато ЛЗ, що не забезпечують прямого гальванічного з’єднання приймача з передавачем, цей вид кодування не підтримують. У результаті в чистому виді код NRZ у мережах не використовується, але використовуються його різні модифікації, у яких усувають як погану самосинхронізацію коду, так і наявність постійної складової. Привабливість коду NRZ, через яку має сенс зайнятися його поліпшенням, складається в досить низькій частоті основної гармоніки f₀ що дорівнює N/2 Гц [1]. В інших методів кодування, наприклад манчестерського, основна гармоніка має більш високу частоту.