Суть і склад видатків державного бюджету

Видатки бюджету — кошти, спрямовані на здійснення програм, передбачених відповідним бюджетом, за виключенням коштів на погашення основної суми боргу та повернення надмірно сплачених до бюджету сум.

Витрати бюджету — видатки бюджету та кошти, видані на погашення основної суми державного боргу.

Видатки Державного бюджету регламентуються відповідними законами та нормативними актами: Бюджетним кодексом України, Законом про Державний бюджет та іншими юридичними актами органів влади.

У видатковій частині Державного бюджету передбачено два фонди: загальний і спеціальний. Видатки спеціального фонду фінансують за рахунок цільових фондів, виділених на певну ціль. Видатки загального фонду фінансують за рахунок доходів загального фонду бюджету, вони не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.

Фінансування державних видатків — це планове, цільове та безповоротне надання коштів з метою забезпечення виконання загальнодержавних функцій (управління, оборона, безпека та ін.), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та обов'язків держави. Суб'єктами бюджетного фінансування є державні органи, підприємства, установи й організації державної та комунальної форм власності.

За бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має такі класифікації;

а) функціональну;

б) економічну;

в) відомчу;

г) програмну.

Функціональну структуру видатків побудовано згідно з основними функціями держави.

Відповідно до функцій держави у Бюджетному кодексі України передбачено, що з Державного бюджету України здійснюються видатки на:

1. Державне управління.

2. Міжнародну діяльність.

3. Фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресові.

4. Національну оборону.

5. Правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави.

6. Освіту.

7. Охорону здоров'я.

8. Соціальний захист і соціальне забезпечення.

9. Житлово-комунальне господарство.

10. Культуру і мистецтво.

11. Засоби масової інформації.

12. Фізичну культуру і спорт.

13. Промисловість та енергетику.

14. Будівництво.

15. Сільське господарство, лісове господарство, рибальство і мисливство.

16. Транспорт, шляхове господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика.

17. Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

18. Заходи, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та соціальним захистом населення.

19. Охорону навколишнього природного середовища та ядерну безпеку.

20. Попередження та ліквідацію надзвичайних ситуацій і наслідків стихійного лиха.

21. Поповнення державних запасів і резервів.

22. Обслуговування державного боргу.

23. Державні цільові фонди (за винятком фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення).

24. Видатки не віднесені до основних груп (резервні фонди, бюджетні позики, проведення виборів та референдумів, кошти, що підлягають передачі до бюджетів інших рівнів).

Розподіл видатків за економічною характеристикою, з погляду впливу державних видатків на рух суспільного продукту і процес розширеного відтворення, ґрунтується на визначенні поточних видатків і капітальних видатків (видатків розвитку), а також кредитуванні за вирахуванням погашень, склад яких визначає Міністерство фінансів України.

Поточні витрати — це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а також на фінансування з соціального захисту населення, а саме:

— державне споживання (купівля товарів та послуг);

— виплати (перекази) населенню (трансферти);

— перекази за кордон;

— державні субсидії.

Капітальні витрати — видатки бюджету на фінансування інвестиційної й інноваційної діяльності держави: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному секторові та перекази за кордон на капіталовкладення та ін.).

Державне споживання — це видатки на утримання державного апарату (управлінського, правоохоронного, судового, армії тощо). Формування доходів бюджету в цій частині є платою з боку суспільства державі за послуги, надані нею у сфері управління країною та забезпечення її обороноздатності та правопорядку.