Сутність грошей. Альтернативні теорії грошей. Функції грошей.

У літературі сьогодні існує безліч різних визначень грошей, які значно відрізняються одне від одного.

Підходи до пізнання сутності грошей:

1) Функціональний підхід:

Л. Харріс: гроші як «…будь-який товар, що функціонує як засіб обігу, лічильна одиниця і засіб збереження вартості».

Р. Барр: «…гроші можуть бути визначені як засіб обміну, загальноприйнятий у даному платіжному співтоваристві».

К.Р. Мак­коннелл і С.Л. Брю: «Гроші — це те, що гроші роблять. Усе, що виконує функції грошей, і є гроші».

2) Логіко-історичний (К. Маркс):

Оскільки гроші виникли внаслідок розвитку обміну товарів і є однією зі сторін обміну, то можна дійти висновку, що гроші самі є товаром, але товаром особливим, таким, який служить загаль­ним еквівалентом вартості, її представником. Якщо виходити з цього, то можна розкрити і функції грошей, які є способами реалізації їх сутності.

Еволюція і типи грошей.Виникнення грошей відбувалось шляхом поступового, стихійного виділення із загальної маси товарів такого, який починав відігравати роль головного предмета обміну:

1) Продуктові гроші(певні споживчі продукти, які виступали матеріальними носіями вартості, що дорівнювала витратам виробництва цих продуктів: худоба, зерно, хутро).

2) Металеві гроші (металістична теорія грошей) — це такі гроші, матеріальне тіло яких виготовлено з певного металу, а загальним еквівалентом вони стають завдяки великим витратам виробництва на видобуток цього металу: мідні, залізні, свинцеві, бронзові, олов’яні та інші металеві гроші. Зародки метали стичної теорії виникли ще в античний період, але найбільшого поширення вона набула в епоху первісного нагромадження капіталу, ототожнювала грошовий обіг з товарним, стверджуючи, що благородні метали (золото та срібло) за своєю природою є грошима.

З IV—III ст. до н. е. функції грошей перебирають на себе благородні метали — срібло та золото. Ця система грошового обігу, яка базувалась на використанні як грошей двох різних металів, отримала назву біметалічної.

Монометалічноюназивається така грошова система, в межах якої лише один певний метал визнається за матеріальну основу грошей.

3) Номіналістична теорія грошей виникла ще в рабовласницьку епоху, але найбільшої популярності досягла після витіснення золотих грошей паперовими. Вона заперечує товарну природу грошей, розглядає їх виникнення суб’єктивно – як результат угоди людей або державних актів про впровадження грошей. Вважається, що гроші здобувають примусову купівельну силу, їх вартість визначається не матеріальним змістом, а найменуванням. При цьому повністю заперечувався зв’язок грошей з золотом.

Прихильники номіналістичної теорії закликали до заміни золота паперовими знаками грошей. Зокрема Дж. М. Кейнс вважав золоті гроші «варварським пережитком», а М. Фрідмен називає гроші «експериментальною теоретичною конструкцією», що не може мати вартості. Подібні погляди властиві і для іншого відомого сучасного економіста – П. Самуельсона, який вважає гроші «соціальною умовністю».

4) Кількісна теорія грошей виникла у 18 ст. Вона стверджує: гроші не мають внутрішньої вартості. Їх вартість залежить від кількості грошей в обігу і визначається співвідношенням попиту на них і пропозицією. Свій варіант кількісної теорії грошей розробив М. Фрідмен; її було покладено в основу монетарної політики багатьох розвинутих країн.

В сучасній економічній науці відбулось поєднання номіналістичної і кількісної теорій. Цей симбіоз дозволяє обґрунтувати закономірності обігу символічних грошей, регулювання їх кількості, природу безготівкових і «електронних грошей», суть інфляції; розробити основні принципи антиінфляційної політики.

Отже, в сучасній теорії грошима називається:

· загальновизнаний засіб платежу, який без будь-яких обмежень приймається в обмін на товари та послуги, а також при сплаті боргових зобов’язань;

· сукупність фінансових активів, які використовуються для проведення розрахунків при здійсненні різноманітних операцій.

Сучасні платіжні засоби випускаються центральним (емісійним) та комерційними (депозитними) банками і представлені двома видами грошей: символічними та кредитними.

Символічні, або декретні гроші – засоби обміну, що являють собою певні форми боргових зобов’язань держави і не мають власної невід’ємної цінності (готівкові гроші). Вартість таких грошей перевищує витрати на їхнє виробництво та цінність при альтернативному використанні (наприклад, як товару) і визначається їхньою здатністю обмінюватися на товари та послуги як зараз, так і в майбутньому. Монопольне право емісії готівкових грошей законодавчо закріплене за державою (центральним банком), тому символічні гроші є державними грошима.

Кредитні, або депозитні гроші – засоби обміну, які являють собою боргові зобов’язання депозитних інститутів (безготівкові гроші). Як і символічні гроші, вони не мають внутрішньої вартості. Вартість депозитних грошей визначається їхньою купівельною спроможністю – тобто кількістю товарів і послуг, які можна придбати на одну грошову одиницю. Кредитні гроші існують у вигляді товарних і грошових векселів, чеків, банківських депозитів.

Повноцінні гроші — це ті, які є загальним еквівалентом завдяки витратам виробництва на виготовлення їх матеріалу на рівні номінального знака вартості, який на них позначений (продуктові та ті металеві гроші, які виготовлені з благородних металів). Неповноцінні гроші — це ті, витрати на виготовлення яких є значно меншими ніж той номінальний знак вартості, який на них позначений (монети з недорогоцінних металів, паперові та всі види кредитних грошей).