Закони грошового обігу. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спромож­ності грошової одиниці. Грошові реформи.

Сутність закону грошового обігу. Грошовий обіг – це процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту.

Закон грошового обігу полягає в дотриманні в економіці необхідної кількості грошей, необхідну для реалізації суспільного продукту за різних умов. Закон грошового обігу полягає в дотриманні в економіці необхідної кількості грошей. Закон грошового обігу виражається рівнянням Мф=Мн,де Мф –фактична грошова маса в обігу,аМн – об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.КолиМф>Мн,в обігу знаходяться зайві гроші, а якщо Мф<Мн –існує нестача грошей в обігу.

За умов золотомонетного обігу рівновага грошового обігу забезпечувалась автоматично, що пояснювалось виконанням золотом грошової функції засобу нагромадження. Кількість повноцінних золотих грошей, необхідних для обігу, визначалась такою рівністю:

Мн = (СЦ – К + ПЛ – ВП)/О,

К – сума цін товарів і послуг, проданих у кредит;

ПЛ – сума платежів за борговими зобов’язаннями;

ВП – сума платежів, що взаємно погашаються (без застосування наявних грошей);

О – швидкість обороту грошової одиниці.

Ця формула також відображає кількість грошових знаків, що замінюють повноцінні гроші в обігу. В обох випадках визначається необхідна кількість готівки. Зростання значення безготівкових грошей за сучасних умов робить непридатним даний метод визначення необхідної кількості грошей. Тепер для цього широко застосовується рівняння американського теоретика І. Фішера (виведене у 1947 р.), яке має такий загальний вигляд: І. Фішера (виведене у 1947 р.):

або

де М — кількість грошей в обігу (грошова маса); Q — фізичний обсяг товарів і послуг; Р — середня ціна, за якою продається кожен товар; V — швидкість обігу грошей протягом року.