Завдання, зміст і порядок охорони земель

Охорона земель, як визначено Земельним кодексом України, - це система правових, організаційних, економічних, око логічних заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необгрунтованому вилученню сільськогосподарських та лісових угідь для інших потреб, захист від шкідливого природного і антропогенного впливу, на відтворні для родючості грунтів, продуктивності земель лісового фонду, забезпечення режиму земель природоохоронного, оздоровчої о рекреаційного та історикокультурного призначення.

Охороні підлягають усі землі незалежно від їх призначення, форми власності і господарювання. Вимога охорони земель торкається усіх її користувачів я І сільськогосподарського, так і несільськогосподарського напряму, а також державних органів і посадових осіб, що вирішу юті питання землекористування.

Завданнями охорони земель є забезпечення збереження і відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.

Головною турботою повинна бути охорона цінних родючих сільськогосподарських угідь. Для потреб промисловості і будівництва дозволяється відводити землі гіршої якості. Орні та інші цінні для сільського господарства угіддя можуть вилучатись лише у виключних випадках, коли відсутні інші варіанти відведення.

У Землеробстві охорона родючості земель щоденний обов'язок сільськогосподарських підприємств, що являється їхнім непростим завданням. Це - збереження і покращання грунтів, попередження деградації і пошкодження земель їх ерозії, інших негативних наслідків господарської діяльної. Необхідне стимулювання впровадження екологічно безпечних технологій виробництва і проведення комплексу агротехнічних, меліоративних та інших ґрунтозахисних заходів; повинні вводитись у практику науково обгрунтовані нормативи землекористування, що представляють собою оптимальну структуру використання землі. З цією метою здійснюється міжгосподарський і внутрігосподарський землеустрій.

Правова охорона земель має певний зміст. Гарантом забезпечення охорони земель виступає держава. Охорона земель забезпечується шляхом проведення охоронних заходів та визначення видів і методів їх здійснення.

Охорона земель включає:

• обгрунтування і досягнення раціонального землекористування;

• захист сільськогосподарських та лісових угідь від необгрунтованого вилучення їх для інших потреб;

захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, пересушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва, хімічними та раді­оактивними речовинами та від інших несприятливих природних і техногенних процесів;

• охорону перезволожених земель;

• попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі антропогенних ландшафтів;

• консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

З метою забезпечення екологічної і санітарно-гігієнічної безпеки громадян здійснюється стандартизація і нормування в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів шляхом прийняття комплексу взаємопов'язаних нормативних документів, які визначають взаємопогоджені вимоги до об'єктів, що підлягають стандартизації і нормуванню. Згідно з вимогами Земельного кодексу України нормативні доку менти із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів повинні містити:

* основні положення;

* визначення термінів і понять, класифікації земель та грунтів;

* опис методів, методик і засобів визначення складу земель та властивостей грунтів;

* вимоги до збирання, обміну, оброблення, збереження, аналізу інформації та програмування кількісних і якісних показників стану земельних ресурсів;

* метрологічні норми, правила, вимоги до організації робіт;

* інші нормативи із стандартизації в цій галузі.

У галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів встановлюються такі нормативи:

* екологічної безпеки землекористування;

* якісного стану грунтів;

* гранично допустимого забруднення грунтів;

* показники деградації земель та грунтів;

* технологічні нормативи використання сільськогосподарських угідь.

Нормативні документи із стандартизації в галузі охорони земель та відтворення родючості грунтів затверджуються Дер-жкомземом України.

Поліпшення стану деградованих земель здійснюється шляхом рекультивації.

Рекультивація порушених земель, як визначається Земельним кодексом України, - це комплекс організаційних, технічних і біотехнічних заходів, спрямованих на поліпшення стану земель, відновлення ґрунтового покриву на певній території та продуктивності порушених земель.

Планування, проектування та виконання робіт, пов'язаних з рекультивацією порушених земель, здійснюється за умови:

* визначення мінімально необхідних розмірів земельних ділянок, які були порушені, їх якості та грошової оцінки, а також обсягів фінансування, необхідних для реалізації землеохоронних заходів;

* виконання в установленому порядку робіт, які передбачають пошарове, відповідно до структури ґрунтового

профілю, зняття і роздільне складання верхнього, найбільш родючого та наступних шарів грунту;

* врахування особливо цінних продуктивних земель, а також земель, які перебувають під природно-заповідними, історикокультурними і курортно-рекреаційними об'єктами;

* виявлення та попередження можливих негативних екологічних наслідків порушення земель, його впливу на екологічний стан і якість земельних ресурсів на прилеглих територіях;

* виявлення та попередження можливого негативного впливу відвалів порід і грунтів, забруднених небезпечними речовинами, на здоров'я людини, окремі природні ре­сурси і довкілля в цілому.

Землі, структура рельєфу, екологічний стан грунтів і материнських порід та гідрологічний режим яких зазнали змін унаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт, підлягають комплексній рекультивації і мають бути приведені у стан, придатний для суспільне корисного їх використання. Земельне законодавство України передбачає певні вимоги щодо охорони земель від забруднення небезпечними речовинами.

Господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і грунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється. Нормативи гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у грунтах, а також перелік цих речовин затверджуються органами виконавчої влади у галузі охорони довкілля і санітарно-епідеміологічного нагляду за погодженням з органами виконавчої влади з питань аграрної політики, лісового і водного господарства.

Забруднені небезпечними речовинами земельні ділянки використовуються з встановленими обмеженнями, з обов'язковим дотриманням вимог щодо запобігання їх небезпечному впливу на здоров'я і добробут людини, природні ресурси та довкілля. Результати обстеження і вимірювання рівнів забруднення грунтів враховуються під час прийняття рішень щодо надання земельних ділянок у користування або їх вилучення з обороту, зміни характеру і режиму використання земель, а також щодо за­лучення нових земельних ділянок для цільового використання.

Умови використання та охорони забруднених земель обов'язково узгоджуються з органами санітарно-епідеміологічного нагляду.