І . Поняття, предмет, завдання, джерела кримінального права.

У законодавства різних держав ця галузь має назву від назви покарання: наказательно право (Болгарія, Югославія); право карне (prawo karne) (Польща, Чехія) або від назви злочину  criminal/ lat (США, Англія). Руська назва «уголовное право» походить від назви вбивць та покарання. У ст. 3-5 „Руської Правди“ вбивці називались «головниками», а покарання «головництвом» (відповідальність у голову  головою).

У старовину покарання призначалося для задоволення почуття потерпілого чи його близьких. У Стародавньому Римі злочинців вішали для задоволення рідних вбитого.

На території України І-м правовим актом, який досягнув наших часів була „Руська Правда“ Я. Мудрого. Злочинне діяння в цьому документі розцінювалося як «лихо» або «лиха справа», сам злочинець визнавався «лихою людиною». За „Руською Правдою“ злочин трактується як „обида“. Суб’єктом злочину могла бути будь-яка людина, крім холопа. За дії холопа відповідав його пан. Якщо когось звинувачували у вбивстві за підозрою, то необхідно було виставити 7 свідків, які знімуть це обвинувачення у вбивстві , чужинець може представити лише 2-х. Там, де звинувачувалася своя людина, достатньо було для звинувачення 2-х свідків  для чужинців вимагалося „повне число“ свідків, т.т. ймовірно, також 7. Пошкодження під час бійки вимагало свідків  чужинцю було достатньо присягтися. Це свідчить про те, що наш закон брав під захист чужинця, беручи до уваги його більш складне положення на чужині.

Система покарань була досить проста і м‘яка. Найсерйознішим покаранням був так званий і розграбування, коли майно злочинця підлягало конфіскації, а винний виганявся з общини або перетворювався в холопа. Найпоширенішими були грошові покарання  віра і продажа. Перша стягалася на користь князя за вбивство у розмірі від 5 до 80 гривень, а друга  за інші злочини в розмірі від 3 до 12 гривень. Якщо бідна людина не могла розплатитися, встановлювалася „дика віра“ , т.т. штраф платила вся община.

Київська Русь  єдина феодальна держава, де не було смертної кари. За вбивство встановлено штраф: княжого адміністратора  80 грн., боярина  40 грн., ремесленника  12 грн., селянина  5 грн.

Знає стародавній закон: „Суд Божий“, а у відповідності з ним випробування вогнем чи водою. Випробування водою вимагало, щоб обвинуваченого кинули у воду; якщо тонув  правий, а якщо плавав  винен, бо чиста вода не приймає нечистого. Випробування вогнем: давали в руки тримати розпалене залізо, якщо обпікався  винен, тому що того, хто правий, залізо не обпікає.

Лише в „Руській Правді“ смертна кара вид державного покарання, була відсутня. Її замінили різними грошовими штрафами  гривнями. В 3 Універсалі Української ЦР проголошувалося, „що віднині на Землі Української республіки смертна кара касується“.

У Конституції УНР 1918р. була вміщена норма, яка не мала аналогів серед європейських країн. Так, у ст.14 вказувалося, що „громадяни УНР і ніхто інший на території її не може бути покараний смертю ані відданий яким-небудь карам по тілу або ін. актам, які понижують людську гідність, ані підпасти конфіскації майна як кари“.

Кочівники в 15 ст. застосовували такі види покарань: Куни  викупи; діли штрафи; тілесні покарання, конфіскація майна і дуже рідко застосовувалися позбавлення волі і смертна кара.

Кримінальне право  галузь права України, норми якої визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також вичерпний перелік діянь, які є злочинами та покарання, що можуть застосовуватися до осіб, які їх вчиняють.

Предметом кримінального права є кримінальноправові відносини, т.т. такі відносини, що виникають між державою в особі уповноважених нею органів, з одного боку, і особами, що скоїли злочини, з іншого.

Основні завдання кримінального законодавства України( ст. 1. ч.1 ККУ):

1. правове забезпечення охорони:

а) прав і свобод людини і громадянина;

б) власності;

в) громадського порядку та громадської безпеки;

г) довкілля;

д) конституційного устрою України від злочинних посягань.

2. забезпечення миру і безпеки людства;

3. запобігання злочинам.

Джерела кримінального права:

1. Конституція України (28.06.1996р.)

2. Кримінальний кодекс України (05.04.2001)ККУ

3. Рішення Конституційного суду

4. Постанови Пленуму Верховного суду України

5. Міжнародні угоди.

Основними джерелом кримінального права є Кримінальний кодекс України (ККУ) від 05.04.2001р., який набув чинності з 01.09.2001 р.

Складається ККУ з 2-х частин  Загальної часини, 15 розділів якої містять 108 статей, і Особливої частини, 20 розділів якої об’єднують 340 статей. Крім того, кодекс має «Прикінцеві та перехідні положення» і додаток, в якому є перелік майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком.