Поділ і кооперація праці: поняття, види, форми і межі

Поділ і кооперація праці є одним з найважливіших напрямів організації колективної праці.

Поділ праці - це відособлення різних видів трудової діяльності, поділ сукупного трудового процесу на частини, кожна із яких виконується певними групами працівників, які з'єднані за загальними, професійними або кваліфікаційними ознаками.Завдяки розподілу праці підвищується продуктивність праці, вдосконалюються знаряддя праці.

Розрізняють такі види розподілу праці:

· Загальний поділ праці: виділення у суспільному виробництві провідних галузей.

· Частковий поділ праці:розподіл провідних галузей суспільного виробництва на види та підвиди (підгалузі).

· Одиничний поділ праці: розподіл праці усерединіпідприємства, яке передбачає розподіл робіт окремого підприємства за цехами, ланцюгами, бригадами, окремими працівниками і їх професійно-кваліфікаційними групами.

Усередині підприємства виділяють такі форми поділу праці:

· Функціональний поділ праці: розподіл робітників підприємства за категоріями в залежності від функцій, що виконуються ними: робітники, службовці (керівники, спеціалісти, технічні виконавці), молодший виконуючий персонал, учні, охорона.

· Технологічний поділ праці: розподіл праці за технологічними операціями і процесами, за фазами, видами робіт, виробами, деталями; визначає розстановку працівників відповідно до технологій виробництва. Розрізняють такі різновиди праці: предметна, подетальна, поопераційна, за видами робіт.

· Професійний поділ праці: розподіл працівників за професіями та спеціальностями.

· Кваліфікаційний поділ праці: розподіл робіт між працівниками різних кваліфікаційних груп за ознакою технологічної однорідності робіт, що виконуються, а також у залежності від складності цих робіт. Він передбачає поділ працівників підприємства за кваліфікацією.

Розподіл праці вимагає визначення його раціональних технологічних, економічних, психофізіологічних і соціальних меж.

Межі розподілу праці - це ті межі, нижче і вище за які розподіл праці неприпустимо. Наприклад, нижньою економічною межею розподілу праці буде таке розчленовування трудового процесу, коли скорочення витрат робочого часу на виконання операції за рахунок поглиблення спеціалізації порівняється, а потім стане перекриватися збільшенням витрат часу на транспортування предмета праці від одного робочого місця до іншого.

Верхня економічна межа розподілу праці визначається тривалістю виробничого циклу виготовлення всього виробу на одному робочому місці. Нижньою технологічною межею розподілу праці буде виробнича операція, що складається з одного трудового прийому, як сукупності трудових дій, безперервно наступних один за одним і мають конкретне цільове призначення, а верхньої - виготовлення на одному робочому місці всього виробу цілком.

Психофізіологічні межі розподілу праці визначаються величиною фізичних і нервово-психічних навантажень на працівника протягом робочого дня.

Соціальні межі розподілу праці визначаються рівнем монотонності праці та плинності персоналу, відношенням працівників до праці, станом міжособистістних відносин.

Розподіл праці передбачає також кооперування праці - це встановлення необхідних пропорцій між різними категоріями працівників підприємства, їх взаємозв'язок і узгодженість дій в процесі праці.

Виділяють такі види кооперації праці:

· Міжцехова кооперація праці – об’єднання праці цехів, служб підприємства з метою виробництва продукції.

· Внутрішньоцехова кооперація праці передбачає об’єднання праці ділянок, служб цеху.

· Внутрішньоділянкова кооперація праці – об’єднання праці всіх учасників певної ділянки з метою забезпечення безперервного виробничого процесу, що передбачає об’єднання праці між бригадами.

· Бригадна кооперація праці є різновидом внутрішньоділянкової кооперації, який передбачає об’єднання працівників однієї або декількох професій, які виконують одне виробниче завдання.

Під час проектування варіантів розподілу праці на підприємстві необхідно усвідомлювати, що потрібно враховувати економічну доцільність, психофізіологічні та соціальні наслідки такого розподілу.

Економічна доцільність розподілу праці оцінюється підвищенням ефективності виробництва в результаті зростання продуктивності праці, поліпшенням використовування виробничого устаткування, матеріальних і трудових ресурсів підприємства.

Психофізіологічні наслідки не повинні бути негативними, а саме: викликати фізичне і нервове перевантаження, порушувати нормальне функціонування людського організму.

Соціальні наслідки розподілу праці передбачають забезпечення його змістовності, поєднання фізичного і розумового навантаження, привабливості трудової діяльності, потреби в ній і наявність умов для розвитку творчих здібностей особи.

На сучасному етапі господарювання основними напрямами вдосконалення розподілу і кооперації праці повинні бути:

- формування окремих трудових процесів і складу виробничих операцій з урахуванням економічної доцільності, психофізіологічних і соціальних наслідків розподілу праці;

- розробка планових балансів робочого часу для окремих робітників за професіями і робочими місцями, бригадами, ділянками і цехами з урахуванням взаємозв’язків цих балансів між собою, з трудомісткістю робіт, що виконуються, і трудових функцій;

- розробка тарифно-кваліфікаційних характеристик для кожного виду робіт і чіткого переліку функціональних обов'язків працівників, які забезпечують виконання окремих трудових процесів в умовах розподілу праці;

- забезпечення рівної (однакової) інтенсивності праці на всіх ділянках виробничого процесу і науковообгрунтованих режимів праці і відпочинку;

- забезпечення ритмічності, безперебійності трудового і виробничого процесів за рахунок чіткої кооперації праці та підвищення продуктивності праці на організаційній основі.