ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО У ВИМІРАХ ЕСТЕТИКИ

У перекладі з давньогрецької мови слово естетика означає — спри­ймаючи, переживаю (почуваю). Дивосвіт людських почуттів, різнобарв­ний у виявах людської дії, є здебільшого її зумовленням. Здавна вчені помітили нерозривний зв'язок і взаємозумовленість почуттів і потреб людини, про що вже йшлося. Повторімо, щоб наголосити на важливій деталі, характерній для психологічної науки. Був період, коли потреби

¹ Див : Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии. — М., 1946. — С. 460. ²БожовичА. Й. Личность и ее формирование в детском возрасте. — М., 1968. — С. 229.

³ Див.: Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. — С. 201.

не виділялися в окремий клас психічних явищ, а входили до широкого кола емоційних переживань (В. Вундт, Г. Ліппс, А. Бен, Т. Рібо та ін.). В самостійну наукову проблему потреби виокремилися лише в перші десятиліття XX ст., передусім у зв'язку з необхідністю підкреслити активність емоційних переживань, виділивши в них різноманітні імпуль­сивні, рухові тенденції, що зумовлюють вчинки та поведінку людини. Л. Брентано у праці «Досвід теорії потреб» чи не першій з такої про­блематики, наголосив: «Будь-яке негативне почуття, поєднане з праг­ненням його позбутися для усунення незадоволеності, називається по­требою»¹.

Слід наголосити, що напрям дослідження потреб як емоційних станів, простежується й до наших днів. Він знаходить відображення у тих су­часних авторів, які активність потреби вбачають в емоційних формах вияву. Відомий сучасний дослідник емоцій і почуттів Т. Шингаров заува­жує: «Без емоцій потреби у психіці індивіда і особистості як такі не існують. Вони перестають бути активним елементом свідомості, мотиву­вати поведінку, регулювати діяльність організму»².

3 часів Арістотеля і Платона в емоціях і почуттях уособлювали
філософію творчості. Пізніше О. Баумгартен, засновник наукової естети­
ки, характеризуючи поезію як жанр мистецтва, запропонував таку фор­
мулу: «Філософія поезії — це наука, що спрямовує мовлення в емоціях
до досконалості»³. Оскільки емоції — об'єкт естетики як наукової га­
лузі, то їхнє призначення, а отже, й практичне прикладання естетики
стосується таких завдань:

— постачати гарний матеріал для наук, що їх осягає переважно інте­
лект;

— пристосовувати науково пізнане до будь-якого розуміння;

— поширювати удосконалення пізнання за межі чітко нами осягне-
ного;

— постачати гарними принципами дедалі витонченіші заняття і
вільні мистецтва;

— у співжитті за інших рівних умов віддавати перевагу емоціям
при здійсненні будь-яких справ.

Звідси — часткові застосування її у філософії, герменевтиці, екзеге­тиці, гомілетиці*, поетиці, риториці, теорії музики тощо⁴.

Баумгартен, як філософ і педагог, один із перших збагнув виняткове значення естетичної науки в теорії науки і практичному житті. І хоч до нього, а нерідко і після нього (перше видання «Естетики» як курсу

¹ Брентано Л. Опыт теории потребностей. — Казань, 1921. — С. 111 — 112.

² Шингаров Т. X. Змоции й чувства как форма отражения действительно-
сти. - М., 1971. - С. 111-112.

³История зстетики. — М., 1964. — Т. 2. — С. 451.

* Герменевтика — наука про тлумачення текстів; екзегетика — наука про коментування текстів; гомілетика — теорія проповіді.

⁴ Див.: История зстетики. — Т. 2. — С. 452 — 453.

лекцій — 1750 р ), аж до нашого часу, естетика ототожнюється лише з мистецтвом, межі п застосування значно ширші Жодна сфера людсько­го життя поза естетичними чинниками немислима, бо не можна уявити життєдіяльну людину поза сприйманням і переживанням

Мистецтво театру як синтетичне уособлення кількох видів мистецт­ва (музика, живопис, танці тощо) ґрунтується також на синтетич­ній сценічній дії актора та акторського ансамблю (міміка, пантомімі ка, жест, сценічне слово тощо) Усі ці складники утворюють театраль­ну дію (дійство), щоб передусім через почуття людини, п переживання дійти до глибинних психологічних зрушень, очищення, катарсису, мо­тивованих ідеалів, життєвих цілей У почутті в континуумній єдності зосереджено всі структури людської психологи, тому позитивне почут тя, зване в естетиці прекрасним, стає моральною нормою людської пове дінки Чи не тому мудрий Достоєвський проголосив «Краса врятує

світ»

На закономірності зосередження в естетичному почутті етичної нор­ми та всіх психологічних складників людської духовності, завдяки чому воно і є потребою, наголошував К Ушинський «Думка, що почування в людині дорожчі над усе, цілком справедлива в тому відношенні, що ні в чому так не виявляється справжня, непідробна людина, як у своїх почу­ваннях виявляється сама для себе й для інших, наскільки її почування доступні іншим Ніщо ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші — не виражає так чітко і правильно нас самих і нашого ставлення до світу, як наші почування, в них чути характер не окремої думки, не окремого рішення, а всього змісту душі нашої та п ладу»¹ Отже, в почуттях вира­жається вся повнота людського буття, і не лише в індивідуальності су­щого, айв історичності минулого

Як відомо, почуття людини поділяються на первинні і вторинні Пер­винні, набуті і розвинуті на біологічній стадії еволюції, не виводять її свідомості за межі тваринних інстинктів і відчуттів Вони є лише пере­думовою людської свідомості Вторинні, так звані людські почуття вини­кають не лише на біологічному, а й на соціальному ґрунті і цю обстави­ну підкреслив у своїх працях К Ушинський Щоправда, почуття він поділяє на органічні й душевні «Якісно органічні почування від душев них не відрізняються Гнів збуджений у душі якоюсь органічною причи­ною, і тому органічний гнів точно такий самий гнів, як і той, причину якого ми чітко усвідомлюємо в тому та іншому уявленні Але органічні почування відрізняються від душевних за способом свого походження, бо якщо перші, органічні, передують уявленням і добирають їх відповід­но до свого спеціального характеру, другі, тобто душевні, самі виника­ють з усвідомлюваних нами уявлень і керуються ними»²

^{1 Ушинський К Д Людина як предмет виховання Спроба педагогічної антро
пологи // Вибр пед твори — Т 1 — С 326}

2 Там само - С 324

Психологічна і педагогічна науки загалом диференціюють людські почуття за предметами, що їх викликають ідеться, наприклад, про почут тя моральні, трудові, інтелектуальні, практичні, художні тощо Однак визначати почуття через предметний світ означає збіднювати їхній зміст, своєрідну «олюдненість», перетворювати їх на механістичні вияви, які обмежують багатство людської духовності 3 приводу цього Гегель за уважував, що почуття слід диференціювати не за об'єктом, який викли кає їх, а за суб'єктом, що їх переживає

Суб'єктивну диференціацію почуттів запропонував Б Спіноза «Крім почуттів задоволення чи незадоволення та індиферентних (з яких по­чинаються позитивні чи негативні), жодні інші не існують»¹ Про це писав і видатний фізіолог І Павлов

Щоб позбутися значної суперечливості в диференціації почуттів за об'єктивною ознакою (наприклад, коли йдеться про виокремлення по чуттів моральних, одразу постає питання про моральність інших, скажі­мо художніх, трудових, інтелектуальних), ми пропонуємо такий вихід Єдність позитивних і негативних почуттів можна визначити загальним поняттям — «естетичні почуття» і стверджувати, що, крім естетичних, жодних інших почуттів не існує Сфер, які можуть зумовлювати їх ха рактер у ставленні людей до них, існує безліч праця, мистецтво, наука, релігія, людські стосунки тощо До позитивних естетичних почуттів належать прекрасне і піднесене, до негативних — потворне і низьке, перехідними чи проміжними, є трагічне й комічне

Формально логічно почуття можна визначити в такий спосіб Якщо сприйманий світ (природа, мистецтво, різні види творчої дії тощо) відпо відає ідеалам людини, яка сприймає і виявляє при цьому помірне пози тивне переживання (почуття), то це почуття можна назвати прекрас ним Якщо при цьому почуття характеризується значним рівнем інтен сивності, надмірністю у збільшенні, таке почуття називається піднесе ним Кількісні та якісні величини, піднесеного порівняно з прекрасним об'ємніші й вагоміші

Якщо сприйманий світ не відповідає ідеалам людини, яка сприймає його, і викликає помірне негативне переживання (почуття), то його на зивають потворним За надмірності негативних переживань виявляють­ся почуття низького Переживання фізичної смерті близької люди­ни викликає почуття трагічного, а зживання, умертвіння духовних не доліків, хиб, вад людей — почуття комічного Взаємозв'язки між есте­тичними почуттями та інтенсивність у виявах показано на схемах 1 і 2 (с 90)

Хоч у схемі й важко відтворити розмаїтість і змістовність зв'язків, зокрема духовних, психологічних, однак у ній чітко відображена логічна взаємообумовленість індуктивної чи дедуктивної цілеспрямованості Наявність позитивних і негативних переживань як напевно визначеної

¹СпинозаБ Этика -М,Л 1932 - С 91