Передача імен функцій в якості параметрів.

Функцію можна викликати через вказівку на неї. Для цього оголошується вказівка відповідного типу і їй привласнюється адреса функції;

void f(in t а ){/*...* / } // визначення функції

void (*pf)(int); // вказівка на функцію

pf = f; // вказівці привласнюється адреса функції

pf(10); // функція f викликається через вказівку pf

// (можна написати (*pf)(10) )

Для того, щоб програму було легко прочитати, при описі вказівок на функції використовують перевизначення типів (typedef). Можна оголошувати масиви вказівок на функції (це може бути корисно, наприклад, при реалізації меню);

// Опис типу PF як вказівки

// на функцію з одним параметром типу int;

typedef void (*PF)(int);

// Опис і ініціалізація масиву вказівок:

PF menu[] = {&new. &open. &save};

menu[l](10); // Виклик функції open

Тут new, open і save – імена функцій, які мають бути оголошені раніше.

Вказівки на функції передаються в підпрограму таким же чином, як і параметри інших типів:

#include <iostream>

using namespace std;

typedef void (*PF)(int);

// функція f1 отримує як параметр вказівку типу PF

void f1 (PF pf)

{

//виклик функції, переданої через вказівку

pf(5);

}

void f(int i)

{

cout<<i;

}

void main()

{

f1(f);

}

Тип вказівки і тип функції, яка викликається за допомогою цієї вказівки, повинні збігатися в точності.

Потреба в передачі вказівки функції як параметр іншої функції виникає при рішенні задачі про побудову таблиці значень функції. У наступному прикладі представлена програма, що будує таблицю значень довільної функції.

#include <iostream>

using namespace std;

typedef double (*function_type)(double);

void form_table(function_type f,

double low, double up, double inc)

{

double x;

x = low;

printf("x y\n");

while(x-0.1*inc<=up)

{

printf("\n%-20.5f %-20.5f",x,f(x));

x+=inc;

}

}

double my_function(double x)

{

return x*x;

}

void main()

{

form_table(my_function,0.0,2.0,0.1);

}

Перший параметр f функції побудови таблиці form_table має тип function_type. Так задається початкова функція, значення якої мають бути поміщені в таблицю. Другий і третій параметри вказують область визначення функції. Четвертий параметр задає інтервал (крок) між сусідніми значеннями аргументу функції. У даному прикладі будується таблиця для квадратичної функції my_function. В результаті виконання програми на екран дисплея буде виведена наступна таблиця:

x у

0.00000 0.00000

0.10000 0.01000

0.20000 0.04000

0.30000 0.09000

0.40000 0.16000

0.50000 0.25000

0.60000 0.36000

0.70000 0.49000

0.80000 0.64000

0.90000 0.81000

1.00000 1.00000

1.10000 1.21000

1.20000 1.44000

1.30000 1.69000

1.40000 1.96000

1.50000 2.25000

1.60000 2.56000

1.70000 2.89000

1.80000 3.24000

1.90000 3.61000

2.00000 4.00000

Перевантаження та шаблони функцій