Класифікація в страхуванні та її використання в управлінні страховим бізнесом.

Під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять (класів) у певній галузі знань або діяльності лю­дини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

В основу класифікації страхування покладено розбіжності у сфе­рах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо.Класифікаційні ознаки:

• історична ознака;

• економічні ознаки;

• юридичні ознаки .

Класифікація за формами проведення. Обов'язкове страхування. Добровільне страхування.
Класифікація за статусом страхувальника. Страхування юридичних осіб усіх форм власності. Страхування громадян.
Класифікація за спеціалізацією страховика. Загальні види страхування. Страхування життя. Перестрахування.

Класифікація за історичною ознакою пов'язана з виокремленням етапів розвитку страхової справи з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування.

Класифікація за економічними ознаками. Залежно від ознаки виділяють:

Þ за спеціалізацією страховика:

• страхування життя;

• загальні види страхування

В основі віднесення того чи іншого виду страхування до «життя» чи «не-життя» полягає сукуп­ність двох класифікаційних ознак, а саме:1. наявність накопичувального характеру до­говору страхування (страхові внески за такими договорами є своє­рідними інвестиціями страхувальника, оскільки передбачаються не ли­ше страхові виплати, а й повне повернення внесених коштів з нарахо­ваними відсотками при закінченні строку дії договору страхування);

2. строк дії договору страхування.

Згідно з чинним законодавством України, до дого­ворів страхування життя належать договори, строк дії яких пере­вищує 10 років (виняток становлять договори зі страхування життя громадян віком після 50 рокіцв; термвн їх дії 5 років).

Протягом усього часу дії договору страхування страхувальники періодично сплачують страхові премії з тим розрахунком, щоб загаль­на сума цих внесків у результаті дорівнювала страховій сумі за дого­вором.

Загальне страхування включає всі ті види страхування, які не від­повідають ознакам договорів страхування життя. Страхові премії за договорами загального страхування сплачуються, як правило, однора­зово. Ці договори укладаються на невеликий строк, як правило, на рік.

Þ за об'єктами страхування, тобто об'єктами, на які спрямований страхо­вий захист виок­ремлюють такі три галузі:

• особисте страхування (об'єкти – житгя, здоров'я і працездат­ність страхувальників або застрахованих);

• майнове страхування (об'єкти – майно в різних його видах: рухомі і нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

• страхування відповідальності (об'єкт – відповідальність за шко­ду, нанесену страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи).

Þ Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страху­вальника. Із цього погляду в загальному страхуванні виокремлюють, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страху­вання, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Þ За статусом страхувальника виділяють:

• послуги, які обслуговують інтереси громадян,

• послуги, які обслуговують інтереси юридичних осіб (суб'єктів підприємницької діяльності).

Þ За статусом страховика виокремлюють:

• комерційне страхування (ВАТ, ЗАТ, повні, командитні товариства, товариства з додатковою відповідальністю та ін.),

• взаємне (товариства вза­ємного страхування),

• державне (дер­жавні страхові організації).

Класифікація за юридичними ознаками:

Згідно з дирек­тивами ЄС виділяють 7 класів довгострокового стра­хування (життя і пенсій) і 18 класів загального страхування.

Згідно з вимогами внутрішнього законодавства України виділяють 20 видів страхування, причому не відбувається розмежування на довгострокове страхування та загальне страхування.