Андрусівське перемир'я 1667 р. "Вічний мир" та його наслідки для України.

Укладенню Андрусівського перемир'я передували події, які багато в чому визначили його появленіе.После військових діях 1658-59гг. в січні 1660 р.Польща уклала Олівський мирний договір зі Швецією. ¹

Покінчивши війну на півночі, польський уряд розгорнуло широку підготовку до наступу на сході. Навесні 1660. польсько-литовські війська перейшли в наступ. Прагнення магнатів і шляхти продовжувати війну на сході знаходилося в різкому протиріччі з важким внутрішньополітичним становищем країни. Грошей не вистачало. Платню війську не виплачувалося. Це призвело до хвилювань у військах. Незважаючи на настільки напружений внутрішньополітичне становище в країні, уряд продовжував активно готується до походу на російські і українські землі. Ян Казимир вимагав передачі Речі Посполитої Смоленська і всієї України. Командування військом було доручено Чернецькому. Кримські татари обіцяли йому повну підтримку. Кампанія 63-64гг. була невдалою. Польський король, який почав похід на Україні в серпні 1663г., Дійшов зі своїми військами до Дніпра лише в листопаді. Перейшовши Дніпро, польсько-татарські сили рухалися вперед, грабуючи і руйнуючи все на своєму шляху. Але тритижнева облога Глухова закінчилася невдачею: армія зазнавала серйозних втрат від російських віск і боровся з окупантами українського населення. На правобережній України гетьманством опанував Петро Дорошенко, колишній креатурою турецько-татарських феодалів. Похід Яна Казимира на Лівобережжя закінчився невдачею. У лютому 1664г. польсько-литовські війська, які об'єдналися під Севському були змушені почати відхід. ²

Влітку 1664г. внутрішньополітичне становище в Речі Посполитої стало особливо напруженим. До цього часу гетьману Любомирському вдалося зібрати навколо себе значну угруповання магнатів і шляхти, незадоволених внутрішньою політикою уряду. Війська вийшли з покори. У липні 1665г.він їх очолив. Назустріч Любомирському були направлені що залишилися вірними королю війська. У зіткненні під Ченстохової перемогу здобули конфедерати. Король був змушений стати на шлях примирення із Любомирським. 31 липня 1666г. було підписано угоду про поразку політичного курсу Яна Казимира. ³

Річ Посполита була знекровлена ​​нескінченними війнами, внутрішньополітичними чварами та господарською розрухою. В цей же час (1666г.) Яном Казимиром були втрачені Опольське і Рациборських князівства в Сілезії. Між тим вимальовувалася все більш реальна небезпека феодальної татаро-турецької агресії. У цих умовах польсько-литовський уряд був змушений піти на угоду з Росією. Переговори, які з 1666г. велися в с. Андрусові на Смоленщині, завершилися 30 січня 1667г. підписанням перемир'я на 13 з половиною років.

До Росії відходили Смоленська земля, Сіверщина, вся Лівобережна Україна. За Андрусівським перемир'ям Київ був переданий Росії як тимчасове володіння (на два роки), фактично ж він назавжди увійшов до складу російської держави. Угода в Андрусові передбачала спільне виступ Росії і Речі Посполитої проти зростаючої татаро-турецької агресії. ⁴ Т.ч. укладену перемир'я призвело до втрати частини Україні, хоча ще й не остаточною, на думку Яна Казимира. Перемир'я імовірно повинно було дати час Речі Посполитої для деякої внутрішньої стабілізації та відновлення сил.Позитивним наслідком цього договору повинно було стати успішне спільне ведення війни проти турків, що підсилили свою експансію. Протистояти самотужки могутньої турецької армії Річ Посполита не змогла б, і тим більше вона не змогла б вирішувати будь-які зовнішньополітичні, так і внутрішньополітичні теж, ведучи війну (причому невдалу) на два фронти в умовах важкої економічної кризи і нестабільності влади Яна Казимира. Але згодом тих позитивних результатів, які могли бути, перемир'я не принесло, перш за все в силу небажання Яна Казимира змиритися з втратою частини території України а також втручання європейських держав, які не бажали стабілізації положення в Речі Посполитої.