Соціологічне спостереження

Сучасна людина постійно спостерігає те, що відбувається навкруги, запам'ятовує, аналізує та пояснює побачене. Тобто спостереження є невід'ємним елементом сучасного людського життя, зміст якого полягає у безперервному зв'язку із навколишнім середовищем. Водночас спостереження - це один з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямів - технічних, природознавчих, гуманітарних - з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій і неживій природі.

Соціологічне спостереження - метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.

Для соціологічного спостереження характерними є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою перед іншими соціологічними методами є синхронність з досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі («саме те», «саме тут», «саме зараз»). За допомогою соціологічного спостереження вивчають діяльність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті. Процедура його передбачає здобуття детальної, первинної інформації, оскільки дані спостереження повніше віддзеркалюють живу соціальну реальність.

Метод спостереження ефективно застосовують у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах - на виробництві (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо), навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і викладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо), громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності — зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо), дозвіллі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвілля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).

Використання методу спостереження ефективне у таких випадках:

1. У процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослідження, оскільки професійно проведене спостереження надає досліднику нові характеристики досліджуваного об'єкта, допомагає звільнитися від традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми.

2. Для отримання ілюстративних даних, які суттєво доповнюють статистичний аналіз даних, одержаних за допомогою масового опитування.

3. За умови, що саме спостереження є найпридатнішим, найефективнішим методом досягнення цілей дослідження, перевірки вироблених гіпотез.

Плануючи використання цього методу, звертають увагу на його сутнісні характеристики, які одночасно є його перевагами, оскільки спостереження:

- наводить характеристику об'єкта спостереження: кількість осіб, що беруть участь у досліджуваній ситуації, соціально-демографічна структура групи, особливості стосунків, розподіл у ній тощо;

- описує місце проведення спостереження, типову поведінку членів групи, а також відхилення у ній;

- встановлює мету діяльності групи, а також співвідношення загальної мети з цілями учасників групи; - описує соціально-психологічний клімат у групі, соціальну поведінку, мотиви і стимули діяльності її учасників;

- встановлює частоту і тривалість елементів досліджуваної ситуації, їх повторюваність, унікальність, типовість і на цій підставі складає висновки щодо випадковості чи закономірності соціальної ситуації, яка підлягає дослідженню.

Водночас спостереженню властиві певні об'єктивні та суб'єктивні недоліки. До об'єктивних недоліків спостереження належать обмеженість, локальність висновків стосовно досліджуваної соціальної ситуації, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати один і той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час впливають різноманітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спостерігає факти, події, явища і процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам. Крім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, процесів дійсності й відповідно на його висновках щодо побаченого.

Певну роль відіграють емоційність, попередні установки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спостереження має певні думки, міркування про об'єкт дослідження (вони можуть бути позитивні або негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних. Зниження об'єктивності інформації можливе, якщо об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. На результати спостереження впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші ситуативні чинники, які дуже важко передбачити і врахувати.

Види спостереження класифікують, спираючись на різні підстави.

За ступенем формалізації виділяють структуроване і неструктуроване спостереження. Структуроване спостереження застосовується тоді, коли дослідник має достатньо інформації щодо об'єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важливі елементи досліджуваної ситуації, розробити чіткий план, спеціальні документи для реєстрації фактів, подій, явищ, процесів, надати чіткі інструкції спостерігачам. Неструктуроване спостереження не передбачає чіткого плану дій спостерігача, а лише визначення загальних рис ситуації. Найчастіше його застосовують у пошукових та розвідувальних дослідженнях.

За місцем проведення виділяють польове та лабораторне спостереження. Польове спостереження застосовують у реальній життєвій ситуації, використовуючи робоче приміщення або приміщення для зборів, аудиторію тощо. Лабораторне спостереження передбачає, що умови його проведення визначає і створює дослідник. Часто його проводять з використанням допоміжних технічних засобів - фотоапаратів, магнітофонів, відеомагнітофонів, кінокамер тощо.

За ступенем участі спостерігача в досліджуваній ситуації розрізняють невключене і включене спостереження. За невключеного спостереження дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем. Таким є спостереження за масовими процесами (зборами, демонстраціями, мітингами), коли спостерігач перебуває на достатній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафіксувати весь перебіг процесу, а також спостереження, мета якого - описати ситуацію в певній соціальній групі, наприклад соціально-психологічну атмосферу в студентській групі. За включеного спостереження дослідник певною мірою є учасником досліджуваного процесу. Ступінь такої включеності може мати досить широкий діапазон: від пасивного спостереження, яке близьке до невключеного, до активного, коли дослідник настільки зливається з групою дослідження, що там починають вважати його «своїм» і відповідно до нього ставитися. Існують різні типи включеного спостереження. Один з найпоширеніших - коли спостерігач і його дослідницька мета невідомі тим, за ким він спостерігає. На виробництві він може виступати в ролі практиканта чи стажера, а спостерігаючи за лекціями, зборами, дискусіями - в ролі звичайного учасника. В інших випадках дослідник, не приховуючи своєї ролі, за згодою колективу спостерігає за його життям протягом певного часу, маючи можливість спілкуватися з його членами, брати участь в обговоренні різноманітних проблем. Незважаючи на форму, включене спостереження завжди мусить бути морально обґрунтованим. Не можна спостерігати за фактами, подіями, явищами, які люди спеціально приховують від сторонніх. Необхідно також уникати оприлюднення здобутої у спостереженні інформації.

За регулярністю виділяють систематизовані й несистематизовані спостереження. Систематизовані проводять регулярно протягом певного періоду. Вони можуть бути тривалими, безперервними або циклічними, відбуватися у встановлені терміни, наприклад, два рази на тиждень - у понеділок і середу. Несистемати-зовані спостереження проводять стосовно соціальної ситуації, дослідження якої не планувалося.

За метою, характером об'єкта спостереження поділяють на монографічні, пошукові, самоспостереження. Монографічні спостереження охоплюють велику кількість різноманітних взаємопов'язаних соціальних явищ. Пошукові спостереження використовують з метою пошуку певних фактів, необхідних для вирішення поставлених цілей і завдань дослідження. Цікавою формою спостереження є самоспостереження, яке здійснює сам об'єкт дослідження, здатний до контролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соціальною поведінкою тощо. Воно є цінним методом, оскільки дає змогу заглянути у приховану сферу досліджуваного соціального процесу. Вибираючи для дослідження конкретний вид спостереження, враховують як загальні його особливості, так і позитивні та негативні риси.

4.Соціологічний експеримент - спосіб отримання соціологічної інформації, засобом предметно-практичного перетворення об'єкта, згідно з гіпотезою, у контрольованих та керованих умовах.

Специфіка експерименту в конкретному соціологічному дослідженні як методу одержання соціальної інформації полягає в особливостях об'єкта дослідження, яким є люди, що можуть усвідомлювати себе, свої відносини із зовнішнім світом, пізнавати його, будувати теорії і плани. Ще однією особливістю експерименту у соціології є якісно вищий рівень причинної залежності соціальних явищ. Це виявляється в значно більшій, ніж у природно-науковому експерименті, кількості змінних, що детермінують дане соціальне явище.

Особливістю експерименту як методу одержання соціальної інформації є те, що він передбачає вироблення гіпотези щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між досліджуваними явищами або щодо характеру якого-небудь механізму колективної чи індивідуальної діяльності, виведеної логічним шляхом на основі теоретичних і емпіричних даних.

Методологічною основою експерименту у соціологічному дослідженні є концепція соціального детермінізму. А основна теоретична проблема експериментального методу полягає у визначенні значущих змінних, що детермінують це явище.

Експеримент - це загальнонауковий метод одержання в контрольованих та керованих умовах нового знання.

Розрізняють: За завданнями,що вирішуються: науково-дослідні орієнтовані на поповнення нових знань; практичні, орієнтовані на розв’язання соціальних проблем.

За характером логічної структури доведення гіпотез послідовні (лінійні) аналізується одна і та сама група, яка є і контрольною (початковий стан) і експериментальною (її стан після зміни однієї чи кількох характеристик). Їхній склад повинен бути ідентичним за контрольними та іншими важливими характеристиками; паралельні одночасно беруть участь дві групи: контрольна та експериментальна.

За характером експериментальної ситуації польові в природних умовах; лабораторні ситуація та часто й самі експериментальні групи формуються штучно.

За реальністю досліджуваних об’єктів натурний лабораторний, польовий; уявний модельований.

Список рекомендованої літератури

1. Бельский В.Ю. Социология: учебник для вузов/ В.Ю.Бельский, А.А.Беляев, Д.Г.Лошаков.- М.: ИНФРА-М, 2002.- 304 с.- (Высшее образование)

2. Болотіна Є.В. Соціологія: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл./ Є.В.Болотіна, В.Б.Мішура.- К.: Центр навч. літератури, 2007.- 128 с.

3. Волков Ю.Социология: учебник. 5-е издание [под ред. В.И.Добренькова]. – М.:ИТК «Дашков и К», 2013. – 383 с.

4. Волков Ю.Г. Социология: учебник для вузов/ Ю.Г.Волков, И.В.Мостовая; под. ред. В. И. Добренькова.- М.: Гардарики, 2002.- 432 с.

5. Добреньков В.И. Социология: учебник для вузов/ В.И.Добреньков, А.И.Кравченко.- М.: ИНФРА-М, 2009.- 624 с.- (Высшее образование)

6. Єрьоміна І.Д. Соціологія: навч. посібник/ І.Д.Єрьоміна.- Суми: Довкілля, 2005.- 284 с.

7. Иванов Д.В. Социология: учебное пособие для студентов вузов/ Д.В.Иванов.- СПб.: Питер, 2006.- 160 с.- (Учебное пособие)

8. Кравченко А.И. Социология: учебник для студентов несоциологических спец./ А.И.Кравченко, В.Ф.Анурин.- СПб.: Питер, 2006.- 432 с.- (Учебник для вузов)

9. Кузьменко Т.М. Соціологія: навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів/ Т.М.Кузьменко.- К.: Центр учбової літератури, 2010.- 320 с.-

10. Лукашевич М.П. Соціологія: базовий курс: підручник для студ. вищ. навч. закл./ М.П.Лукашевич, М.В.Туленков.- К.: Каравела, 2006.- 312 с.- (Вища освіта в Україні)

11. Лукашевич М.П. Спеціальні та галузеві соціологічні теоріі: навч. посібник для студ. вищ. навч. закл.: рек. МОНУ/ М.П.Лукашевич, М.В.Туленков.- 2-ге вид., доп. і випр.- К.: МАУП, 2004.- 464 с.

12. Лукашевич М.П. Соціологія [Текст]: основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: підручник для студентів вищ. навч. закладів/ М.П.Лукашевич, М.В.Туленков, Ю.І.Яковенко.- К.: Каравела, 2008.- 544 с.

13. Общая социология: учеб. пособие для вузов/ А.Г.Эфендиев, Е.И.Кравченко, Г.В.Пушкарева, В.В.Щербина; под общ. ред. А. Г. Эфендиева.- М.: ИНФРА-М, 2009.- 654 с.- (Высшее образование)

14. Радугин А.А. Социология: курс лекций: учебное пособие для студентов вузов/ А.А.Радугин, К.А.Радугин.- 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Библионика, 2006.- 224 с.

15. Соціологія: підручник для вузів/ за ред. В. Г. Городяненка.- К: Академія, 2002.- 560 с.- (Альма-матер)

16. Соціологія: короткий навчальний словник: терміни і поняття: рек. МОНУ/ В.М.Піча, А.Г.Хоронжий, Л.Д.Кліманська, В.Є.Савка; за ред. В. М. Пічі.- 2-ге вид., випр., перероб. і доп.- К.: Каравела, 2012.- 340 с.- (Вища освіта в Україні)