ЖИЗНЬ ДРЕВНЕЙШИХ ЛЮДЕЙ

У ході емпіричного дослідження нами здійcнено психологічну діагностику рівня сформованості професійно важливих якостей необхідних психологу для проведення тренерської діяльності.

Обраний комплекс методик дозволив всебічно та найбільш повно проаналізувати динаміку сформованості сформованості професійно важливих якостей психологів та підтвердити гіпотезу щодо необхідності утворення

відповідного освітнього простору навчання студентів в умовах вищого навчального закладу для становлення фахівця у конкретній сфері психологічної практики як цілісного суб’єкта психологічної діяльності.

За результатами психодіагностики нами отримані експериментальні дані, наведені нижче

Таблиця 1

Рівень рефлексивності студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності ( за методикою А.В.Карпова)

Аналізуючи результати за методикою А.В.Карпова «вимірювання рівня рефлексивності» студентів 1-5 курсів МНУ ім. Сухомлинського інституту психології та соціального забезпечення, можна стверджувати, що низький рівень рефлексивних якостей студентів властивий 50% першокурсникам, 45% другокурсникам, 35% третьокурсникам, 25% четвертокурсникам і 29% п’ятикурсникам; відповідно, їм притаманна: висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка мало піддається змінам залежно від ситуації спілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей, що характерно для низького рівня суб’єктності.

Середній рівень рефлексивних якостей виявлено у 35% першокурсників, 30% другокурсників, 47% третьокурсників, 53% четвертокурсників та 41% п’ятикурсників. Такі студенти у спілкуванні безпосередньо, щиро ставляться до інших, проте стримані в емоційних проявах, співвідносять свої реакції з поведінкою оточуючих людей.

Високий рівень рефлексивних якостей мають 15% першокурсників, 25% другокурсників, 18% третьокурсників, 22% четвертокурсників та 30% п’ятикурсників. Такі респонденти постійно стежать за собою, керують вираженням своїх емоцій, не схильні до креативного пошуку та ініціативності, що також є характеристиками низького рівня суб’єктності.

Отже, методика вимірювання рівня рефлексивності (А.В. Карпова) дозволяє виявити рівень рефлексивності та порівняти сформованість рефлексивності як особистісної та професійно-значущої якості у студентів на різних етапах учбово-професійної діяльності. Рефлексія найчастіше розглядається як один з найбільш важливих психологічних механізмів, що забезпечує адаптивність людини до нових умов діяльності. Отже, становлення суб’єкта професійної діяльності неможливе без розвитку рефлексії.

Хоча помітна невелика різниця між студентами I-II та III-V курсів, що свідчить про те, що у ВНЗ проводиться робота з розвитку рефлексивності студентів. Проте, в недостатньому обсязі, щоб сформувати необхідний рівень рефлекcивності протягом навчання.

Отже, за отриманими даними ми бачимо, що переважна більшість студентів, у тому числі і п’ятикурсників, мають низький та середній рівень рефлексивних якостей, що указує на необхідність оптимізації системи професійної підготовки майбутніх правників.

Таблиця 2

Рівень комунікативних та організаторських якостей студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності ( за методикою КОС-2)

Аналізуючи результати за методикою Кос-2 «вимірювання рівня комунікативних та організаторських якостей» студентів 1-5 курсів МНУ ім. Сухомлинського інституту психології та соціального забезпечення, можна стверджувати, що низький рівень комунікативних та організаторських якостей студентів властивий 45% першокурсникам, 21% другокурсникам, 15% третьокурсникам, 16% четвертокурсникам і 15% п’ятикурсникам; відповідно, їм притаманна: висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка мало піддається змінам залежно від ситуації спілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей, що характерно для низького рівня суб’єктності.

Середній рівень комунікативних та організаторських якостей виявлено у 30% першокурсників, 50% другокурсників, 55% третьокурсників, 29% четвертокурсників та 40% п’ятикурсників. Такі студенти у спілкуванні безпосередньо, щиро ставляться до інших, проте стримані в емоційних проявах, співвідносять свої реакції з поведінкою оточуючих людей.

Високий рівень комунікативних та організаторських якостей мають 25% першокурсників, 29% другокурсників, 30% третьокурсників, 55% четвертокурсників та 45% п’ятикурсників. Такі респонденти постійно стежать за собою, керують вираженням своїх емоцій, не схильні до креативного пошуку та ініціативності, що також є характеристиками низького рівня суб’єктності.

Загалом, спостерігаємо позитивну динаміку щодо оптимізації рівня комунікативних та організаторських якостей студентів-психологів під час навчання у вищому навчльному закладі, проте, у випускників все ж таки переважає низький та середній розвиток комунікативних і організаторських якостей.

Це говорить про необхідність подальшого розвитку комунікативних і організаторських якостей в процесі навчання у вишу.

Таблиця 4

Рівень організаційних та управлінських якостей студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності (за методикою «Експертної діагностики стилів управління»)

Виходячи з отриманих результатів, бачимо, що у студентів-психологів під час навчання у вищому навчальному закладі переважають виконувані ними ролі такі як: Голова. Функції: вбирає всілякі думки і приймає рішення. Властивості: вміє слухати, добре говорить, логічний, рішучий.

Тип: спокійний, стабільний тип особистості, потребує високомотивованих групі ( дана роль домінує в таких курсів: I II III V); Завершувач. Функції: спонукає групу все робити вчасно і до кінця. Властивості: професійна педантичність, обов'язковість, відповідальність. Тип: педантичний тип особистості, потребує групової відповідальності, обов'язковості (дана роль домінує в таких курсів: II IV V); Організатор роботи. Функції: перетворення ідей у конкретні завдання і організація їх виконання. Властивості: організатор, вольовий, рішучий. Тип: вольовий тип особистості, потребує пропозиціях, ідеях групи (дана роль домінує в таких курсів: I IV V); Формувач. Функції: лідер, з'єднує зусилля членів групи в єдине ціле. Властивості: динамічний, рішучий, напористий. Тип: домінуючий екстраверт, потребує компетентної, цілій групі (дана роль домінує в таких курсів: III ); Організатор групи. Функції: сприяє згодою групи, залагоджує розбіжності, знає потреби, проблеми членів групи; властивості: чутливість, дипломатичність, доброта, комунікативність; тип: емпатівний і комунікативний тип особистості, потребує постійному контакті з усіма членами групи ( дана роль домінує в таких курсів: V)

Дані свідчать про те , що студенти виконують не всі свої ролі у групі, тому, що не володіють потрібними якостями в повній мірі, щоб управлінська команда була ефективною, потрібно, щоб усі ці ролі були представлені в групі, щоб члени групи взаємно доповнювали один одного, тому необхідно звернути увагу на розвитк рівня організаційних та управлінських якостей студентів-психологів.

Таблиця 5

Рівень саморегуляції та самоконтролю студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності ( за методикою діагностики оцінки самоконтролю у спілкуванні М.Снайдера )

З отриманих даних бачимо, що студенти I-V курсів мають низькі показники. У процесі переходу на кожний наступний етап учбово-професійної діяльності спостерігається помірне зростання зазначених показників, але не сформовані на належному рівні саморегуляція та самоконтроль у студентів-психологів.

Хоча прослідковується зростання саморегуляції та самоконтролю з переходом на кожний наступний етап учбово-професійної діяльності, проте навіть у студентів випускного курсу ми спостерігаємо переважно середній та низький рівень саморегуляції та самоконтролю, що суперечить сучасним вимогам до конкурентоздатного фахівця психологічної сфери і свідчить про необхідність роботи над подальшим розвитком ци професійно важливих якостей.

Таблиця 5

Рівень емоційної саморегуляції та самоконтролю студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності (за методикою Н.М.Пейсахова)

Виходячи з отриманих результатів, бачимо, що низький рівень емоційної саморегуляції та самоконтролю студентів властивий 52% першокурсникам, 44% другокурсникам, 60% третьокурсникам, 18% четвертокурсникам і 10% п’ятикурсникам; відповідно, їм притаманна: висока імпульсивність у спілкуванні, відкритість, розкутість, поведінка мало піддається змінам залежно від ситуації спілкування і не завжди співвідноситься з поведінкою інших людей, що характерно для низького рівня суб’єктності.

Середній рівень емоційної саморегуляції та самоконтролю студентів виявлено у 33% першокурсників, 35% другокурсників, 40% третьокурсників, 57% четвертокурсників та 60% п’ятикурсників. Такі студенти у спілкуванні безпосередньо, щиро ставляться до інших, проте стримані в емоційних проявах, співвідносять свої реакції з поведінкою оточуючих людей.

Високий рівень емоційної саморегуляції та самоконтролю студентів мають 15% першокурсників, 21% другокурсників, 10% третьокурсників, 25% четвертокурсників та 40% п’ятикурсників. Такі респонденти постійно стежать за собою, керують вираженням своїх емоцій, не схильні до креативного пошуку та ініціативності, що також є характеристиками низького рівня суб’єктності.

З кожним наступним етапом учбово-професійної діяльності спостерігається помірний розвиток указаних компонентів. Проте навіть у студентів випускного курсу ми спостерігаємо,що переважа середній рівень емоційної саморегуляції та самоконтролю, що суперечить сучасним вимогам до конкурентоздатного фахівця психологічної сфери і потребує подальшого розвмику.

Таблиця 6

Рівень емпатії та сензитивності студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності ( за методикою І.М.Юсупова)

За отриманими експериментальними даними констатуємо, що низький рівень емпатії та сензитивності виявлено у 18% першокурсників, 20% другокурсників, 55% третьокурсників, 10% четвертокурсників і 9% п’ятикурсників. Середній рівень емпатії та сензитивності виявлено у 21% першокурсників, 30% другокурсників, 25% третьокурсників, 13% четвертокурсників та 10% п’ятикурсників. Високим рівнем емпатії та сензитивності володіють 61% першокурсників, 50% другокурсників, 20% третьокурсників, 77% четвертокурсників, 81% п’ятикурсників.

З отриманих даних бачимо, що переважна більшість студентів-психологів мають високий рівень емпатії та сензитивності, причому, у всіх курсів, - це говорить про те, що у респондентів болісно розвинене співпереживання.

Високий рівень емпатії свідчить про те, що психолог не може повністю професійно надавати допомогу іншим, маючи такий рівень емпатії, тому дана професійно важлива якість потребує корекції.

Таблиця 7

Рівень особистісної креативності студентів-психологів залежно від етапу учбово-професійної діяльності (бали)

Отже, низький рівень допитливості виявлено у студентів усіх курсів.

Таку саму тенденцію спостерігаємо і щодо показника складності, тобто студенти не прагнуть пошуку нових шляхів (способів) мислення, не мотивовані на самостійне вивчення нового, пошук різних можливостей вирішення завдань. Студенти не зорієнтовані на пізнання складних явищ, прагнуть уникати важких завдань, рідко проявляють наполегливість, щоб досягти своєї мети.

Рівень уяви і схильності до ризику помірно зростає з кожним етапом учбово-професійної діяльності. Так, середній рівень уяви на І курсі – 2,3; на ІІ – 2,9; на ІІІ – 4,2; на IV спостерігаємо зворотню динаміку – 3,05; на V – 3,2. Схильність до ризику студентів І курсу – 3,2; ІІ – 3,0; ІІІ – 3,65; IV– 3,95; на V – 3,9. Отже, під час навчання у вищому навчальному закладі у студентів старших курсів формується здатність ставити перед собою певні цілі і намагатися їх досягти, вміння формулювати та відстоювати власну думку (порівняно зі студентами І курсу), проте загальний рівень креативності респондентів усієї вибірки на всіх етапах учбово-професійної діяльності залишається низьким. Цей показник свідчить про те, що існуюча система підготовки фахівців психологічної сфери не здатна сформувати креативну особистість.

ЖИЗНЬ ДРЕВНЕЙШИХ ЛЮДЕЙ

ЭПОХА КАМНЯ. Происхождение человека, начало его трудовой деятельности, зарождение материальной и духовной культуры изучает история первобытного общества.

Ученые-археологи делят каменный век на три основных периода: