Венеричні хвороби

Всі, звичайно, чули про захворювання, які спричиняються сексуальними контактами. Люди повинні знати про такі хвороби цієї групи, як: сифіліс, гонорея, хламідіоз (паховий лімфогрануломатоз), бородавки на статевих органах, герпес (генітальний лишай), вагініт (запалення слизової оболонки піхви). Існує багато таких захворювань, але ми згадаємо найбільш розповсюджені. Деяка початкова інформація потрібна для людей, змусить їх бути пильними, допоможе розпізнавати симптоми захворювань, зрозуміти необхідність і суть вчасного лікування і, що найголовніше, усвідомити необхідність профілактики. Найкращий спосіб уникнути захворювань, що передаються статевим шляхом, — це взагалі не вдаватись ні до яких форм сексуального контакту: чи то генітальних (пеніс-піхва), чи то анального контакту, чи орального сексу. Ранки та виразки, що супроводжують ці захворювання, є вмістилищами мікробів даної хвороби, тобто її джерелом. На жаль, партнери можуть не помітити ранки у жінки, бо вона іноді розміщується в глибині піхви.
Сифіліс. Ця хвороба викликається мікроорганізмом, який зветься спірохетою і трошки нагадує спіраль. Ця хвороба передається тільки під час статевого акту будь-якого виду. На початковій стадії на тому місці, де спірохета проникла до організму, спочатку з’являється безболісна ранка червоно-коричневого кольору, відома як твердий шанкр, тобто виразка. В період від 6 тижнів до 6 місяців після зараження на окремих частинах або по всьому тілі з’являється висипка, що не болить і не свербить. Інші симптоми захворювання: плешивість, біль у горлі, лихоманка, головний біль. Ці симптоми можуть зникнути, але якщо не лікуватись, спірохета буде жити в організмі і через декілька років може завдати великої шкоди важливим органам людини. Це може призвести до паралічу, сліпоти, глухоти, божевілля та навіть смерті. Для лікування сифілісу використовується пеніцилін. Треба пам’ятати, що вагітна жінка може передати сифіліс своїй дитині, а це може викликати сліпоту та деформацію кісток.
Гонорея. Ця хвороба спричиняється бактерією, що зветься гонококом, і виникає вона тільки в результаті будь-яких форм статевого контакту. Головний симптом у чоловіків — це гнійні виділення із статевого члена. У жінок це захворювання важче розпізнати, тому що типовим симптомом є лише звичайне збільшення виділень з піхви. Можливі також болі в нижній частині живота та пекучість при сечовипусканні. Симптоми можуть проявитися через 2-21 день після статевого контакту. Якщо хворобу не лікувати, то це може призвести до безплідності (неможливості дітонародження), тому що пошкоджуються фаллопієві труби. У чоловіків ігнорування цієї хвороби також призводить до безплідності, трапляється артрит, пошкоджуються тканини статевих органів, що утруднює сечовипускання. Лікування проводиться за допомогою антибіотиків і, найчастіше, пеніциліну. Людина може уникнути захворювань гонореєю та сифілісом, якщо вона відмовиться від будь-яких форм статевих стосунків або буде користуватись презервативом. Але презерватив не дає гарантії, що захворювання не трапиться, бо він може раптово порватися або неправильно використовуватись.
Статевий герпес (лишай). Існують два види вірусу герпеса. При зараженні вірусом II типу герпес (лишай) з’являється на статевих органах (геніталіях). Якщо ж трапляється зараження вірусом І типу, герпес з’являється на обличчі у вигляді «простудних» висипок або пухирів. Герпес передається під час статевого контакту. У інфікованої людини з’являються ранки, через які передається інфекція, доки не відпаде струп. Той, хто доторкнеться до інфікованої ділянки, може заразитись. Як правило, ранки добре видно на чоловічих статевих органах, а на жіночих їх можна і не помітити, особливо коли висипка з’являється на шийці матки або глибоко у піхві. Інфекція виявляється у першу чергу у вигляді висипки — з’являються плями червоного кольору з білими нагноєннями, що нагадують пухирі. Ранки можуть з’явитися у будь-якому місці, через яке вірус увійшов в організм (рот, піхва, анальний отвір, пеніс). У людини може виникнути лихоманка, біль у тому місці, де сталося інфікування, а також біль при сечовипусканні. Приблизно через три тижні ранки можуть загоїтись, але вірус при цьому залишається жити в організмі людини і довгий час може дрімати, не нагадуючи про себе, аж доки людина не попаде у якусь стресову ситуацію або інфікується новою хворобою, або просто після статевого контакту. На жаль, ніякого лікування цієї хвороби не існує. Деякі ліки (креми, розчини) можуть тільки полегшити стан хворого. Деякий захист, хоча і не в повній мірі, забезпечують презервативи. Дослідження виявили зв’язок між другим типом герпесу і раком шийки матки. Герпес може передаватися від матері до дитини, а це може призвести до сліпоти, глухоти, розумової відсталості чи навіть смерті. Емоційні та психічні порушення, які можуть спричинятися герпесом, можуть завдати більше шкоди, ніж сам по собі фізіологічний ефект цієї хвороби.
Хламідіоз (Паховий лімфогранулометоз). Ця хвороба стає все більш поширеною серед тих, що передаються статевим способом. Практично неможливо помітити її симптоми, а ще важче лікувати її. Вона веде до безплідності, тому що у фаллопієвих трубах виникають пошкодження (рубці), що їх блокують. Згадаємо, що саме у цих трубах запліднюється яйцеклітина. У чоловіків хламідія уражає сечовід та яєчка. Симптоми захворювання бувають різні: біль при сечовипусканні, збільшення виділень з піхви у жінок, біль у нижній частині живота. У чоловіків спостерігаються виділення із статевого члена. Симптоми виявляються на 7-21 день після статевого акту. Хламідія часто супроводжується іншими, спричиненими у статевий спосіб, хворобами. В таких випадках лікар безпомилково мусить розпізнати кожну з цих хвороб і призначити відповідне лікування кожній окремій з них. Мати може передати цю хворобу новонародженій дитині, що може призвести до захворювання очей чи до запалення легень. Для лікування хламідозу використовуються антибіотики.
Бородавки на статевих органах. Це сухі, безболісні нарости, які з’являються на статевих органах та в задньому проході, мають колір шкіри. Вони виникають через 1-6 місяців після статевого акту. Збудником цієї хвороби є вірус папіломи. Вважають, що статеві бородавки можуть призвести до раку шийки матки. Бородавки можуть зникнути без лікування, але вірус, що їх спричинив, залишається в організмі. Інфікована людина може передати вірус іншій людині навіть до того, як з’являються бородавки. Цю хворобу можна вилікувати, головне — це вчасно поставити діагноз. Бородавки змащуються спеціальним розчином або припікаються рідким азотом.
Вагініт (Запалення слизової оболонки піхви). Деякі жінки не відчувають ніяких симптомів хвороби, але багато хто страждає від болючого та нестримного сечовипускання. Збільшуються виділення з піхви, що супроводжуються незвичним запахом. Бактерія, що викликає це захворювання, передається чоловікам або жінкам під час статевого акту. Це захворювання іноді виникає у жінок, які лікувались антибіотиками або приймали протизаплідні препарати, а також в період менструації, при діабеті, подразненні піхви після статевого акту. Хворі чоловіки можуть бути носіями цієї хвороби, але без очевидних симптомів. Хвороба вражає сечовід та передміхурову залозу. Запалення лікується різноманітними локальними мазями і розчинами.

СНІД

СНІД — декодифікується як Синдром Набутого Імуно-Дефіциту. Людина набуває цей синдром через свої вчинки та поведінку (хвороба не є генетичною складовою, але вона може передаватися від матері до дитини у зародковому стані, під час пологів та годування материнським молоком). Хвороба вражає імунну систему, яка є своєрідним бар’єром-охоронцем від інфекцій та хвороб. СНІД підриває систему охорони, тому організм не спроможний захистити себе від численних хвороб, а також від так званих умовно-патогенних (можливих) хвороб — ослаблена імунна система робить виникнення цих хвороб можливим. Синдром — це зібрання хвороб та інфекцій. Саме від них хворі на СНІД і вмирають.
СНІД спричиняється вірусом ВІЛ (Вірус Імуннодефіциту Людини). Вірус ВІЛ, як і інші віруси, атакує клітину і продовжує там існувати, інакше кажучи, клітина стає своєрідною фабрикою репродукції вірусу. ВІЛ — ретровірус, генетична основа якого РНК (рибонуклеїнова кислота). Через фермент (зворотну транскрипцію) РНК перетворюється на ДНК у клітині людини (дезоксирибонуклеїнову кислоту).
Клітини, які атакують ВІЛ, відомі як клітини Т4 або «хелпери». Це білі кров’яні тільця, що створюють передову лінію охорони проти вірусів, які роблять здорову клітину хворою. Вірус з’єднується з білковою частиною клітини СD4. Ввважається, що СD4 з’єднується із субстанцією під назвою gР120, яка покриває ВІЛ. Клітини під назвою макрофаги теж притягують вірус. Макрофаги — це фагоцити у крові.
Імунна система має також клітини Т8 — білі кров’яні тільця, що відключають імунну систему після того, як вона перешкодила інфекції потрапити до організму. Здорова людина має удвічі більше клітин Т4, ніж Т8. Для хворих на СНІД це співвідношення обернене, тобто клітин Т4 у хворих недостатньо, щоб захистити себе від інфекції, а клітин Т8, що наказують імунній системі припинити захист, — більше, ніж треба. Саме тому до хворих на СНІД легко чіпляються різні інфекції та хвороби.
Вірус передається контактуванням з інфікованою людиною через кров; через спеціальну рідину, яка виділяється статевими органами інфікованої людини (сперму та піхвову рідину); через плаценту до плоду; через кров матері під час пологів; через материнське молоко.
Найбільш ризикованими є анальні статеві контакти, бо дуже легко пошкодити тканину чи оболонку анусу під час статевих зносин. Макрофаги дуже активні у цій зоні людського тіла. Припускають, що вірус входить до макрофагу.
Для розуміння терміна «сексуальний контакт» треба пам’ятати, що двоє людей, які вступають у статеві стосунки один з одним, насправді вступають в контакт з усіма партнерами, яких він (вона) мали впродовж останніх 10-12 років. Чому? Наявність вірусу дається взнаки не відразу, в людині він живе 10 чи 12 років. Тому партнери, вступаючи в статеві зносини, можуть і не знати, що всі вони давно вже заражені.
Усякий контакт з кров’ю інфікованої вірусом людини небезпечний. Інфікування може трапитись в результаті спільного користування голками будь-якого розміру і призначення, через усілякі інші предмети, через менструальну кров, через кров з рани чи внаслідок різних травм. Вірус може проникнути під час переливання крові (це небезпечно для хворого, а для донора — ні). Взагалі треба уникати контактів через кров: гепатит Б також передається кров’ю, ним можна заразитися легше, ніж ВІЛ, але й гепатит може призвести до серйозних наслідків, навіть смерті.
Треба пам’ятати, що людина стає носієм ВІЛу внаслідок своєї поведінки, а не через те, ким вона є особисто. Бо кожен, хто вдається до небезпечного способу сексуальних стосунків, ризикує заразитися вірусом СНІДу. Людина може бути жіночої чи чоловічої статі, молодого чи похилого віку, гетеросексуальною чи гомосексуальною, заможною чи бідною.
ВІЛ не передається через укуси москитів та інших комах; через туалетні стільчики; через питні фонтанчики; через піт та сльози інфікованих людей; через кашель та чихання, через водні резервуари; можна доїсти бутерброд, пити з однієї склянки, користуватися одним рушником (але тоді, коли немає плям свіжої крові). Можливо, але це ще проблематично, що вірус передається через поцілунки — в цьому разі мав бути контакт через кров. Інколи люди хвилюються, що під час спортивних занять трапляються кровоточиві травми, через які проникає вірус. На даний час таких випадків не зареєстровано. Вірус гине швидко, коли покидає організм. Немає сумніву — в крові, що зашерхла, вірус уже мертвий. Кров можна змити 10%-ним розчином, що вибілює: 90% — води, 10% — порошку.
Заразитися вірусом СНІДу (ВІЛ) ще не означає захворіти СНІДом. Інфікована людина може прожити десять-дванадцять років, поки проявиться явне пошкодження імунної системи. Проте трансмісія вірусу можлива, навіть коли людина є тільки носієм вірусу, а не хворою на СНІД.
Людина вважається хворою на СНІД, коли кількість клітин Т4/СД4 менша, ніж 200 на один кубічний міліметр крові. Норма — 1000 Т4/СД4. Людина зі СНІДом може страждати від однієї або навіть кількох хвороб/інфекцій.
Симптоми СНІДу, які легко визначити:
♦ припухлі лімфатичні залози
♦ сухий безперервний кашель
♦ втома
♦ частий понос
♦ піт уночі
♦ втрата апетиту
♦ різка безпричинна втрата ваги
♦ безперервні інфекції
♦ багрові плями, що схожі на полуниці або на гриби, які рельєфно відзначаються на шкірі (це ознаки умовно-патогенної хвороби, відомої під назвою саркома Капоші)
♦ оніміння кистей рук і ступней ніг
♦ втрата координації
♦ психічні розлади.
Важливо пам’ятати, що вищеперелічені симптоми можуть бути показниками інших хвороб навіть простуди чи грипу. Треба тільки пам’ятати, що симптоми СНІДу не зникають та певним чином відмінні від симптомів простуди. Необгрунтована втома також має насторожувати.
Оскільки нам відомо, як передається вірус, можна перешкодити його трансмісії.
♦ Найкраще не мати ніяких контактів з кров’ю, спермою чи піхвовою рідиною іншої людини.
♦ Користуватись презервативом, бажано з наконечником-резервуаром або з наконечником-вмістищем, які нагадують сосок.
♦ Варто обмежити кількість партнерів.
♦ Бажано, щоб ваші партнери теж обмежували свої статеві контакти.
♦ Не користуйтесь однією голкою разом з кимось. Перевіряйте, чи стерилізована голка, якою збираються вас колоти.