КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
|
Характеристика міжгрупового конфлікту та конфлікту між групою та окремою особоюВ міжгруповому конфлікті сторонами протиборства виступають групи. В основі такого протиборства лежить зіткнення протилежних інтересів, цінностей, цілей. При вивченні міжгрупових конфліктів використовують різні підходи. При мотиваційному підході поведінка груп і її відношення до інших груп розглядається як відображення її внутрішніх проблем. Направлена на зовнішнє оточення ворожість (аутгрупова) є наслідком внутрішнього напруження і проблем в самій групі, її власних протиріч і конфліктів. Група має потребу в зовнішніх конфліктах, тому, що такі конфлікти дозволяють їй вирішити власні проблеми. 3. Фрейд стверджував, що аутгрупова ворожість абсолютно необхідна в будь-якій між груповій взаємодії, і носить універсальний характер, оскільки сприяє згуртованості і стабільності групи. Механізм формування цієї ворожості до "чужих" пов'язаний з інстинктом агресії, емоційною ідентифікацією зі своїм лідером. Ця інтерпретація Фрейда механізму виникнення ворожості до "чужих" і прив'язаності до "своїх" не отримала значної підтримки. Міжгрупові конфлікти пояснюються також на основі концепції фрустраційної детермінації агресії. Л. Берковиц в книзі "Агресія: соціально-психологічний аналіз" розглядає різноманітні сотаально-психологічні впливи на агресивну поведінку. Він ввів поняття "відносна деривація" — оцінка положення власної групи як гіршої порівняно з іншими групами. Своїй групі приписуються менші можливості, обмеженість в правах, несправедливий соціальних статус. Групи можуть відчувати велике незадоволення. Якщо їх очікування були більш високими або якщо вони оточені групами, що знаходяться в кращому положенні ніж вони. Конфлікти між групою і особистістю мають три особливості, а саме: – суб’єктами таких конфліктів виступає з однієї сторони особа, а з іншої – група; конфліктна взаємодія відбувається на основі зіткнення особистісних і групових мотивів; – причини конфліктів такого роду пов’язані із положенням особи в групі, і яке характеризується такими поняттями як „позиція”, „статус”, „внутрішня установка”, „роль”, „групові норми”; Отже, позиція – офіційне, визначене посадою положення в групі. Статус – реальне положення особи в групі, степінь його авторитетності. Статус може бути високий, середній, низький. Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі. Роль – нормативно заданий чи колективно схвалений зразок поведінки особи в групі. Групові норми – загальні правила поведінки, яких дотримуються всі члени групи. – форми прояву конфлікту особистість – група можуть бути такими, як використання групових санкцій, обмеження чи повне припинення неформального спілкування членів групи з конфліктуючим, різка критика в його бік. Розглянемо основні причини, які спричиняють конфлікт між особою і групою. Конфліктологи вважають, що головною причиною є порушення індивідом групових норм. Ці порушення можуть бути такого роду: 1. особа спеціально порушує групові норми, переслідуючи або захищаючи свої інтереси, цінності; 2. особа порушує групові норми випадково або в наслідок того, що не в повній степені засвоїла їх (новий член групи); 3. особа просто не в стані з тих чи інших причин виконати нормативні вимоги (в кримінальних групах, або коли фізичний потенціал є недостатнім – непідготовлений альпініст для підняття на гору).
|